Тема хii. Хвороби сухожилків.

1. Асептичний та гнійний тенденіт: етіопатогенез, симптоми, лікування та профілактика.

2. Надриви та розриви сухожилок.

3. Тендовагініт: етіологія, патогенез, класифікація, особливості клінічного прояву та діагностика лікування, профілактика.

4. Бурсит: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика лікування, профілактика.

1. Асептичний та гнійний тенденіт: етіологія, симптоми, лікування та профілактика.

Тенденіт - запалення і дистрофія тканин сухожилків.

Етіологія.Посилене навантаження на кінцівки при ушибах; пораненнях; механічні травми; інфекції; ревматичні захворювання; захворювання імунної системи; порушення обміну речовин; дегенеративні процеси суглобів; невропатії, які викликають м'язові розлади. Зустрічається у коней та биків плідників.

Процес протікає в гострій і хронічній, асептичної і гнійної формах.

Гострий асептичний тенденіт.

Патогенез та клінічні ознаки. Тварина щадить кінцівку, уникаючи тривалого спирання на неї. Пальпацією в ділянці розтягування або удару відзначають болючість, припухлість. Більш важкі пошкодження супроводжуються сильною кульгавістю. Вона виникає відразу після травми і поступово посилюється протягом перших 24 годин. В ділянці пошкодження виявляють подовгасту (по ходу сухожилка)болючу, іноді крепітуючу припухлість. У ділянці її поширення температура тканин підвищена. У першу добу температура тіла нерідко підвищується в межах до 1°С; як правило спостерігають потіння кінцівки, фібрилярні скорочення м'язів, тварина збуджена; кінцівку тримає в напівзігнутому положенні. Основні ознаки запалення (припухлість, болючість, підвищення місцевої температури) при сприятливому перебігу процесу зникають до кінця 2-3-го тижня. Додаткові подразнення в цей період та загострення ведуть до розвитку хронічного тендиніту.

Хронічний асептичний тенденіт.

Патогенез та клінічні ознаки. При огляді відмічають: потовщення відповідної ділянки сухожилка глибокого пальцевого згинача в верхній третині п’ясти; черевце подібне випинання сухожилка поверхневого пальцевого згинача в середній и нижній частинах п’ясти; рівномірне збільшення об’єму п’ясти при ураженнях міжкісткового м’язу; випинання в зоні дорсальної ділянки вінчика при тривалому перенапруженні загального пальцевого розгинача. Пальпацією встановлюють значне ущільнення сухожилка, зменшення його рухливості по відношенні оточуючих тканин, напруження по всій довжині. Болючість при натисканні пальцем відсутня або слабо виражена.

Характерний симптом хронічного запалення сухожиль-згиначів - контрактура. В основі механізму його лежить вкорочення відповідного сухожилка внаслідок зморщування сполучної тканини яка розростається в його товщі і навколо. Пізніше в тому ж напрямку зморщуються волярні (плантарні) зв'язки і суглобові капсули. У розвитку контрактури велика роль належить рефлекторному скороченню м'язового черевця. Тому поняття «тендогенная» контрактура правильно лише в тому сенсі, що першопричина її в змінах сухожилка.

Лікування.У початковій стадії асептичного тендиніту використовують засоби, що застосовуються при розтягуванні сухожиль (рівномірний тиск, холод, в'яжучі речовини, компреси, масаж, новокаїнова блокада, кортикостероїди). В підгострий період масаж поєднують з подразнюючими мазями - сіркортутною, йод-йодисто-калієвої (10%-ва) та тиснутою пов'язкою. У хронічному випадку, крім перерахованих засобів, призначають парафінолікування, діатермію, іонофорез йоду, точкові припікання, ін'єкції фібролізіна, лідазу. Одночасно проводять тканинну терапію, яка стимулює розсмоктування проліфератов. Проводки призначають через 10-15 днів після початку лікування, сприяє лікуванню підковування хворих коней на підкови з високими п'ятами шипами. При контрактурі, обумовленїй хронічним запаленням сухожилка глибокого пальцевого згинача, вдаються до тенотомії. У запущених випадках, коли вже є значні зміни кісток, ця операція безуспішна.

Гнійний тенденіт.

Клінічні ознакизалежать від місця ушкодження, ступеня пошкодження та інфікування тканини. Болюча, напружена припухлість, потовщення сухожилка оточуючих тканин, місцеве, інколи загальне підвищення температури тіла. Інфільтрація гноєм, колір сухожилка змінюється, йде розпад тканини. Із рани виділяється рідкий гній, зеленуватий, нерідко з секвестрованими змертвілими сухожильними волокнами. Функція кінцівки порушена, кульгавість чітка, загальний розлад, лихоманка, пульс і дихання часті, пригнічення тканини.

Лікування.Вогнище нагноєння, що локалізується поза сумок або сухожильних піхв, розрізають; видаляють ексудат вологими (віджатий) тампонами. Висікають ділянку ураження в межах здорових тканин. Ранові поверхні припудрюють антисептичними речовинами, накладають асептичну пов'язку, а поверх неї гіпсову або шинну. Якщо протягом 7-8 днів після операції не виникає показань для зняття пов'язки або створення вікна для ревізії рани і повторного застосування лікарських засобів, її залишають на весь період загоєння. Застосовують засоби, що прискорюють відторгнення змертвілих волокон і гранулювання (переважно емульсії). При заповненні гнійного вогнища грануляціями переходять на підсушуючі речовини (ксероформ, вісмут, цинку, присипка для ран та ін) з метою стимулювати епітелізації. Гнійне запалення сухожилків в ділянці сумки або сухожилкової піхви вимагає розкриття порожнини, іноді резекції ураженого сухожилля.