Тема хi. Пухлини.

1. Етіологія, канцерогенез види пухлин.

2. Морфологічна класифікація пухлин, доброякісні та злоякісні пухлини.

3. Стадії розвитку пухлин.

4. Метастазування та рецидивування.

5. Класифікація пухлин по системі TNM.

6. Симптоми та діагностика пухлин.

7. Лікування пухлин: консервативне, оперативне, імунотерапія, профілактичні заходи.

1. Етіологія, канцерогенез види пухлин.

Етіологія і патогенез. До нашого часу не відома причина розвитку злоякісних пухлин. Однак відомо багато факторів, що сприяють

перетворенню нормальної клітки в злоякісну.

Теорії виникнення пухлин:

1) Конгейм – запропонував теорію ембріональних зачатків, що

залишилися без живлення в період виникнення і зросту зародка Приклад:

пухлини тератоми, тератобластоми в підшкірній клітковині, кістах,

органах, де виявляються ембріональні тканини, волосся, зуби і т.п.). Ця

теорія застосована для пояснення розвитку пухлин, що включають у свій

склад ембріональні тканини і тому багаторазово переважають пухлини в

області пороків розвитку.

2) Теорія хронічного подразнення Вірхова. Він висловив припущення про етіологічне значення повторних механічних і хімічних ушкоджень для виникнення зл. пухлин.

3) Теорія хімічного канцерогенезу. Відомо зараз більше 1000 хімічних

речовин, що сприяють розвитку раку (це азотисті сполуки, азбест,

гербіциди, інсектициди, продукти горіння) і фізичні (ультрафіолетове

опромінення, висока температура, радіація) З'явилося поняття

канцерогенів і канцерогенезу. Фактори, що сприяють розвитку канцеру –

канцерогени - умовно поділяють на ініціатори і промотори раку. Перші -

обов'язково причинні (ініціюють розвиток раку), інші – умовні, котрі

діють на різних фазах, що сприяють розвитку зл. пухлини.

4) Вірусна теорія. В останній час велике значення у виникненні зл. пухлин

надається ролі вірусів. Таким чином, вірусна теорія рака не виключає, що пухлинні процеси є різновидом інфекційних хвороб і залежать від впровадження в організм і розмноження в його живих клітинах спеціальних чужорідних інфрамікроскопічних паразитів, які називають пухлинородними вірусами.

2. Морфологічна класифікація пухлин, доброякісні та злоякісні пухлини.

Пухлини підрозділяють на групи в залежності від будови тканин, з яких вони утворюються.

I. Епітеліальні: доброякісні (папіломи - сосочкові, аденоми - залізисті, кисті - пухлини з порожниною), злоякісні (карцинома або рак). II. Сполучнотканинні: доброякісні (фіброми - зі сполучної тканини, ліпоми - з жирової тканини), злоякісні (саркоми).

III. Судинні - ангіоми.

IV. М'язові - доброякісні міоми.

V. Нервові - доброякісні невриноми (пухлини з нерва) і гліоми (пухлини мозку).

VI. Змішані - пухлини, що складаються з різних тканин доброякісного і злоякісного будови.

Злоякісними вважають пухлини, що складаються з незрілої тканини. Вони відрізняються швидким ростом, проростанням в сусідні тканини і схильністю до переносу пухлинних клітин по лімфатичній (лімфогенний шлях) або кровоносній (гематогенний шлях) системі в інші органи і тканини (метастази). Після видалення пухлини вона може знову виникнути в цій ділянці (рецидив). Проростання сусідніх тканин відбувається шляхом впровадження клітин пухлини в міжтканинні щілини, руйнування і заміщення клітин сусідніх тканин. Таке ріст називається інфільтруючим. Метастатична пухлина має будову материнської і відрізняється таким же прогресуючим ростом. При злоякісних пухлинах спостерігається виснаження організму - кахексія. Злоякісні пухлини можуть розпадатися.

У розвитку злоякісної пухлини розрізняють чотири періоди:

  1) місцевий ріст пухлини;  

2) поширення її по лімфатичних шляхах до найближчих лімфатичних вузлів;

   3) гематогенне поширення метастазів;

   4) диссеминацию пухлини по всьому організму.

До доброякісних відносяться пухлини з зрілої тканини, що ростуть шляхом розсовування сусідніх тканин, не проростають їх, не дають метастазів, загального виснаження і не розпадаються.