2. Гнійний остит: патогенез, симптоми лікування.

Причини. Попадання інфекції при відкритих переломах кістки, гемато- та лімфогенним шляхом, або з оточуючих тканин.

Клінічні ознаки.Підвищення загальної та місцевої температури, пригнічення тварини, кульгавість опірної кінцівки. При ускладненні гнійним періоститом відмічається припухання. В ексудаті дрібні секвестри, при її зондуванні шорсткість її поверхні.

Лікування. Спокій, повноцінна годівля. На початку застосовують спиртовисихаючі повязки, спиртово зігріваючі повязкі, циркульрну новокаїн-антибіотикову блокаду, загально стимулюючу терапію. При виявлені вогнищ нагноєння застосовують оперативне втручання (видаляють ексудат та мертві тканини), порожнину промивають антисептичними розчинами і вводять пухкий тампон із складним порошком (антибіотики, сульфаніламіди, йодоформ, ксероформ), який видаляють на 5-6 день; можна 10-30%-ний розчин димексиду з антибіотиками.

3. Остеомієліт: види, патогенез, симптоми лікування.

Остеомієліт – запалення кісткового мозку, яке буває асептичним або гнійним. В залежності від шляхів проникнення розрізняють: травматичний (рановий) та гематогенний (збудник заноситься з током крові); з оточуючих тканин.

За перебігом діляться на гострі і хронічні.

Патогенез. Асептичний остеомієліт проявляється ознаками гіперемії, ексудації і клітинної інфільтрації.

При потраплянні гнійної інфекції в кістковий мозок виникає дифузне реактивне запалення, в подальшому розвивається фіброзний набряк, тромбоз і гнійне розплавлення уражених судин; утворення секвестрів, абсцесів та нориць. Утворюється осифікуючий періостит.

Клінічні ознакипри гострому перебігу характеризуються бурхливим перебігом (підвищена температура тіла, тахікардія, тахіпноє), дифузним припухання у ділянці ураження. При натискуванні та постукуванні виявляють місце найбільшої болючості. Кульгавість високого ступеня, збільшення та болючість реґіонарних лімфовузлів. З нориць виділяється гнійний ексудат з краплинами жиру кісткового мозку і дрібні частки зруйнованої кістки.

При хронічному остеомієліту спостерігається надлишкове утворення кісткової тканини з боку окістя (гіперостоз), руйнуванням кортикального шару (остеопороз) і некроз губчастої кістки. Припухання м’яких тканин зменшується, стає щільним, зливається з кісткою.

Лікування. Усувають причину, надають тварині спокій, забезпечують повноцінною годівлею та глибокою підстилкою. Застосовують антибіотики широкого спектра дії (лінкоміцин, кефзол, цефтріаксон, байт рил тощо) у комбінації з сульфаніламідами (стрептоцид, норсульфазол розчинний, бровасептол-інєкційний), камфорну сироватку за Кадиковим, новокаїнові блокади тощо.

Місцево, внутрішньо кістково, або в/артеріально антибіотики в 20-30%-ному димексиді чи 0,25-0,5%-ному розчині новокаїну. При ускладненнях (прогресуюче руйнування кісткової тканини) та септичній інтоксикації проводять оперативне втручання направлене на видалення уражених ділянок кісток в межах здорових тканин. Після цього секвестральну коробку ретельно промивають теплим антисептичним розчином (спирт-ефір), припудрюють складними порошками антимікробних речовин, або дренують з лініментом за Вишневським, ізатізоном. Рекомендується накладання гіпсових вікончатих чи шиногіпсовихп пов’язок, які знімають після зникнення запальної реакції. При хронічному остеомієліті проводять секвестротомію у комплексі з антибіотиками.

4. Некроз. Карієс.

   Некроз кістки (Necrosis ossis) - (змертвіння кістки) виникає при гнійних запальних процесах в різних шарах кісткової тканини (гнійний періостит, остеомієліт), при механічних травмах (ударах, струси, переломах кісток), при різних фізичних (відмороження, опіки) і хімічних впливах. В залежності від ураження може виникнути некроз повний (загальний), коли мертвіє вся кістка або велика її частина та неповний (частковий) - уражається певна ділянка кістки. Окрім того, за локалізацією некроз кістки може бути поверхневий (кортикальний), коли некротизується поверхня кістки, і центральний (глибокий) - мертвіють глибокі шари кістки.

   Патогенез. В наслідок тяжкого порушення кровообігу, пов'язаного з тромбозом або пошкодженням судин, виникає порушення живлення та змертвіння відповідної ділянки кістки. Ступінь і локалізація некрозу залежать від калібру, кількості та виду судин, виключених з кровопостачання. Чим більше затрамбована або пошкоджена судина, тим більша ділянка кістки мертвіє. При порушенні функції судин періоста, ендоста і кісткового мозку погіршується живлення кістки і розвивається тотальний некроз. Якщо живлення кістки порушується тільки з боку судин окістя або ендоста, то утворюється некроз поверхневий (кортикальний) або глибокий (центральний).

Лікуванняу всіх випадках оперативне, спрямоване на видалення некротизованої ділянки кістки. Надалі призначають курс інтенсивної антибіотикотерапії шляхом внутрішньокісткових введень.

Карієс (лат. Caries dentium) — патологічний процес, що полягає в поступовому руйнуванні тканини кістки або зуба.

Причина карієсу кісткової тканини — дистрофічний або інфекційний процес в кістці або окісті що веде до некрозу ділянок кістки із подальшим всмоктуванням або відторгненням мертвих мас і утворенням дефекту кістки. Карієс може супроводжувати і деякі специфічні запальні процеси (наприклад, туберкульоз, актиномікоз).

Сприяючі фактори: гіповітаміноз, порушення мінерального обміну, виснаження, механічні травми тощо.

Патогенез карієс кістки характеризується особливим видом некрозу кістки, при якому демаркаційне запалення відсутнє або виражене дуже слабо (процеси дегенерації переважають над процесами регенерації тому карієс ще називають - костоїд, або кісткова виразка). Карієс має хронічний перебіг, руйнує всю кістку, можливий перехід на іншу кістку.

Клінічні ознаки утворення гнійних нориць, при їх зондуванні виявляють нерівну шорсткість кісткової поверхні та виділення гнійного ексудату, при його локалізації в губчастих кістках виникає розпад кісткового мозку і дрібних судин, тому він містить пігменти крові, інколи дрібні секвестри.

Лікування видаляють мертві тканини кюреткою, гострою ложкою і забезпечують стікання гнійного ексудату. Після цього порожнину промивають спирт-ефіром (1:1) і припудрюють складними антисептичними порошками. Каріозні зуби у тварин видаляють.