5. Хронічні безексудативні ураження суглобів: деформуючий артрит, артроз, (етіологія, патогенез, симптоми, діагностика).

Деформуючий артрит– це хронічне продуктивне запалення хряща, або кісток суглоба (хворіють коні, воли, собаки).

Етіологія.Внаслідок макро- і мікро надривів зв'язок, вивихів, тріщин, внутрішньсуглобових переломів. Спонукачі фактори: надмірне навантаження молодих тварин, неправильне підковування та розчистка копит, порушення вітаміно-мінерального обміну. Деформуючий артрит може бути ознакою суглобового ревматизму.

Клінічні ознаки.у хворих тварин атрофія м’язів, суглоб збільшений в об’ємі, деформований, малорухомий, під час руху інколи чути тріск; повільно виникає кульгавість, яка посилюється при роботі та згинанні суглоба.

Лікування.Тварину звільняють від роботи, але щоденний моціон по 20-30хв, балансують раціон за мікро- і мікроелементів. Місцево застосовують гостро подразнюючі мазі, теплові процедури, фізіопроцедури, точкове припікання, внутрішньо тканинно – лідазу, скипидар (0,2-0,2 мл в декількох місцях).

Тема хiv. Хвороби окістя і кісток.

1. Періостит: етіопатогенез, класифікація, симптоми, лікувально-профілактичні заходи.

2. Остит: патогенез, симптоми лікування.

3. Остеомієліт: види, патогенез, симптоми лікування.

4. Некроз. Карієс.

1. Періостит: етіопатогенез, класифікація, симптоми, лікувально-профілактичні заходи.

Періостит- запалення окістя (періосту), що розвивається внаслідок травми,інфекціїз розташованого поблизу запального вогнища або заносу її гематогенним шляхом з віддалених запальних вогнищ.

Залежно від причин розрізняють таки види: травматичні, запальні, токсичні.

Залежно від характеру запальної реакції виділяють: серозні, серозно-фіброзні, гнійні, фіброзні і осифікуючі.

Залежно від клінічних ознак розрізняють: гострі і хронічні, які в свою чергу поділяються на обмежені, дифузні та множинні.

Серозний періостит утворюються на незахищених м’якими тканинами кістках внаслідок механічних ушкоджень окістя (ушиб, розтяг, надриви і розриви зв'язок, сухожилків у місцях їх прикріплення, пошкодження кісток).

Осифікуючій періостит формується втягуванням у процес камбіального шару, або ускладнення фіброзного періоститу, при цьому проліферат просочується солями і перетворюється у кісткову тканину (будовою відрізняється від фізіологічної зрілої кістки).

Кісткові розростання мають вигляд: загострених шипів; губчатих, фіксованих на кістці вузькою основою грибоподібних випинань (остеофіти); щільних, різко відмежованих виступів (екзостози); великі горбкуваті отвори (гіперосози), які розташовані грядою і спотворюють кістку.

Клінічні ознаки.відмічають обмежене, щільне, невелике, болюче припухання, кульгавість різного ступеня. На 4-5 добу ознаки гострого запалення поступово зникають і протягом двох тижнів тварини видужують. При хронічному періоститі пальпацією виявляють обмежене, неболюче, тверде, нерухоме і горбисте припухання; може спостерігатися стійка кульгавість і біль.

Лікування.Усувають причину захворювання, спокій, у перші дві доби застосовують холодні компреси і тиснучу пов’язку; у наступні дні теплові процедури, новокаїнова терапія в комплексі з гідрокортизонової мазі.

При хронічному періоститі застосовують парафінові або озекерітові аплікації, втирання подразнюючих мазей (йод-іхтіолова, двойодна, йод-йодистокалієва). У ділянку запалення лідазу, румалон, в запущених випадках застосовують точкове припікання. Остеофіти та екзостози видаляють оперативним шляхом.

Гнійний періостит розвиток гнійного запалення в окісті з формуванням під періостальних абсцесів та їх розплавленням і утворення нориців.

Причини. Проникаючі рани, перехід гостро гнійних процесів (абсцеси, гнійний остит, остеомієліт, флегмони) на окістя з оточуючих тканин, відкриті переломи кісток, інфекція гематогенним та лімфогенним шляхом.

Клінічні ознаки.проявляється різким підвищенням температури тіла, тахікардія, тахіпноє, пригнічення тварин; місцево – болючій набряк. Після проривання гнійника загальний стан тварини покращується, при цьому утворюються нориці.

Лікування.Направленне на пригнічення інфекції, застосовують новокаїн-антибіотикову терапію – внутрішньо кістково, або в/артеріально; місцево – пов’язки, компреси з 30%-ним розчином димексиду, або ізатизону. При наявності абсцесів їх розрізають, порожнину промивають антисептичними розчинами (3%-ним Н2О2 , 1%-ним етакридину, 0,02%-ним фурациліну) і дренують з гіпертонічними розчинами або емульсіями, мазями. Секвестри видаляють, промивають спиртом або спирт-ефіром (1:1) і припудрюють складними порошками антибіотиків і сульфаніламідів.