(11.3)

(11.4)

Здійснивши необхідні розрахунки за формулами 11.3 та 11.4 отримаємо матрицю нормалізованих цільових показників (табл. 11.5).

Таблиця 11.5 матриця нормалізованих цільових показників

0,45	0,36	1,00	1,00
0,64	0,44	1,00	0,50
0,48	0,55	0,27	1,00
0,61	0,21	0,91	1,00

На основі нормалізованих цільових показників визначимо абсолютне значення інтегрованого показника цільової функції комплексного фінансового аналізу.

Варіант І.

, (11.5)

де — вага окремого цільового показника, що розраховується відповідно до визначеної ваги напрямків дослідження та груп цільових показників (табл. 11.6).

Таблиця 11.6 розрахунок ваги цільових показників

			Напрями дослідження
			Ліквідність wi = 0,34	Рентабель- ність wi = 0,22	Ділова активність wi = 0,34	Фінансова стійкість wi = 0,22
Цільові показники	1 група	wj = 0,4	0,136 = 0,34  0,4	0,088	0,088	0,088
	2 група	wj = 0,2	0,068	0,044	0,044	0,044
	3 група	wj = 0,2	0,068	0,044	0,044	0,044
	4 група	wj = 0,2	0,068	0,044	0,044	0,044

Використовуючи дані табл. 11.6 та формулу 11.5, отримаємо значення інтегрованого показника: .

Варіант ІІ.

Інтегрований показник комплексного фінансового аналізу відповідно до другого варіанту розраховують за формулою 11.6.

, (11.6)

де — кількість напрямів дослідження;

—кількість груп цільових показників.

За формулою і даними табл. 11.6 отримаємо значення інтегрованого показника: .

Результати розрахунку інтегрального показника комплексного аналізу дають змогу ідентифікувати фінансово-економічний потенціал як такий, що становить 0,58527 від ідеального варіанту за умови оптимальності абсолютних значень усіх цільових показників (за другою формою — варіант Б — розрахунку інтегрованого показника). Для варіанта інтегрального показника, який враховує важливість тих чи інших елементів фінансово-господарської діяльності підприємства — об’єкта дослідження (варіант А), кількісне визначення фінансово-економічного потенціалу дорівнює 0,64524. За такої ситуації можна стверджувати, що підприємство забезпечує порівняно адекватне (вище від середнього рівня) дотримання критеріїв організації фінансово-господарської діяльності за напрямами, що визначені пріоритетними та наділені більшою вагою при розрахунку інтегрованого показника комплекс­ного аналізу.

Загалом використання моделі розрахунку інтегрального показника як форми організації та проведення КФА можна в разі:

• визначення факту виконання пріоритетних напрямів забезпечення фінансової стійкості підприємства;

• однозначної кількісної оцінки (одна числове значення) економічного потенціалу підприємства — об’єкта дослідження з метою використання у подальших розрахунках;

• оцінки рівня виконання плану (дотримання планових показників) у випадку використання замість матриці оптимальних значень цільових показників матрицю планових величин цільових показників.

11.2.3. Порівняння розрахункових показників із еталонними величинами

Відправною точкою проведення КФА шляхом обробки вхідної інформаційної бази на основі здійснення порівняльної характеристики розрахункових показників із її еталонними величинами є визначення рамок інформаційної бази, збір необхідної інформації та визначення її достовірності (зокрема, на основі аудиторського висновку за результатами аудиторської перевірки). Враховуючи, що основними користувачами даної форми КФА є треті особи (потенційні інвестори, кредитори тощо), джерелом інформації у даному разі виступає, як правило, оприлюднена фінансова звітність, яка офіційно оприлюднюється і в обов’язковому випадку підтверджена незалежним аудитором.

При цьому метою такої форми КФА буде не тільки визначення фінансово-економічного потенціалу підприємства, а й його порівняння із певними ринковим еталоном — сукупністю інших підприємств, середньогалузевими показниками, конкурентами тощо. Звичайно, порівняльний аналіз може використовуватися і самим підприємством з відповідною корекцією інформаційної бази, маючи за мету ідентифікацію ринкового положення підприємства з позицій ефективності його діяльності у порівнянні із іншими підприємствами, співставлення результативності господарської діяльності окремих структурних підрозділів підприємства, інвестиційної привабливості альтернативних проектів.

Однією з форм порівняльного аналізу є бенчмаркінг (benchmarking) як форма динамічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства — об’єкта аналізу. В практиці порівняльного аналізу найчастіше використовують бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів, коли еталонними величинами виступають відповідні дані по інших підприємствах, які є прямими його конкурентами.

Особливості практичної реалізації алгоритму (процедури КФА) порівняльної характеристики розрахункових показників із її еталонними величинами доцільно розглянути на такому прикладі (рис. 11.5).

Рис. 11.5. Процедура КФА на основі порівняння розрахункових показників із еталонними величинами

Для цього введемо такі припущення.

Об’єктом дослідження комплексного фінансового аналізу є підприємство «Альфа-3».

Для цілей комплексного фінансового аналізу еталонним показником виступають дані про фінансово-господарську діяльність підприємств «Бета», «Гамма» та «Дельта».

Визначено напрями проведення КФА та сукупність цільових показників, необхідних для виконання завдань цього дослідження¹.

Ліквідність— коефіцієнт покриття загальний, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття запасів.

Рентабельність — рентабельність продаж, період окупності власного капіталу, рентабельність підприємств.

Ділова активність — обертання готової продукції, загальне обертання капіталу, обертання власного капіталу.

Фінансова стійкість — коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт маневреності власних коштів, коефіцієнт структури залученого капіталу.

Усі цільові показники розглядаються як рівнозначні із ціною ваги в .

Усі підприємства вибірки належать до однієї галузі, що дає змогу забезпечити повну зіставність фінансових показників та коефіцієнтів без додаткових перетворень відповідно до специфіки їх операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

На основі вхідних даних по кожному підприємству розраховують абсолютні значення цільових показників, а результати формують у матриці, по рядках якої відображуються абсолютні значення сукупності цільових показників по окремому підпри­ємству, які формують стовпчики матриці (табл. 11.7). Крім того, необхідно ввести додатковий стовпчик що форми нормалізуючої функції, яка б відображувала напрям впливу зміни цільового показника на кінцевий результат.