Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Петрушенко В.Л. Практикум з філософії.doc
Скачиваний:
619
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
712.19 Кб
Скачать

Тема 8: філософія хх та початку ххі ст.

Мета розгляду теми

Увійти в проблематику сучасної філософії, виділити особливості її стилю мислення, з’ясувати зв’язки сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; переглянути основні напрями сучасної філософії, пояснити їх спрямованість особливостями сучасної історії; пояснити зв’язки сучасної філософії із іншими напрямами інтелектуальної діяльності – із наукою, релігією, мистецтвом, соціальними та політичними теоріями.

Ключові поняття та терміни

  • сцієнтизм - екзистенція

  • персоналізм - екзистенціальний вибір

  • верифікація - тут-буття

  • мова науки - отвір у бутті

  • парадигма - проект

  • науково-дослідна програма - екзистенціальний абсурд

  • персональність - морфологія культури

  • кайрос - архетип

  • несвідоме - антидемаркаціонізм

  • Я, Воно, Над-Я - теософія

План семінарського заняття

  1. Загальні особливості філософії ХХ ст.

  2. Напрями, ідеї та представники сцієнтистських напрямів у філософії ХХ ст.

  3. Вихідні ідеї антропологічних шкіл та напрямів.

  4. Культурологія та філософія історії у філософії ХХ ст.

  5. Напрями та ідеї релігійної філософії.

  6. Провідні тенденції сучасного розвитку світової філософії.

Завдання, вправи, тести

  1. Філософія ХХ ст. відрізняється своєю одностайною відданістю традиціям класичної філософії.

Так Ні

  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

До загальних особливостей філософії ХХ ст. можна віднести:

а) її надзвичайну тематичну та методологічну строкатість;

б) її відданість традиціям класичної філософії;

в) тісне переплетення в ній класичних та некласичних традицій;

г) її негативне ставлення до історично попередньої філософії;

д) актуалізація нею попередніх форм та напрямів філософії.

  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

До напрямів сцієнтистської філософії ХХ ст. належать:

а) неопозитивізм;

б) аналітична філософія;

в) антропологія;

г) неотомізм;

д) неокантіанство.

  1. Філософія антропологічного спрямування:

а) перш за все та переважно намагалась вписати людину в світовий еволюційний процес;

б) вважала вивчення людини найпершим та найважливішим завданням філософії.

  1. Представники логічного позитивізму вдались до розроблення та запровадження процедури:

а) сублімації;

б) соціалізації;

в) компліментарності;

г) екологізації;

д) верифікації.

  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Найпершими осередками розроблення неопозитивізму в Європі ХХ ст. були:

а) Баденська та Марбурзька школи;

б) Сен-Вікторська та Шартрська школи;

в) Німеччина, Франція та Італія;

г) Віденський гурток, Англійська та Львівсько-Варшавська школи;

  1. Своє найперше завдання неопозитивізм ХХ ст. вбачав у тому, щоби винайти чіткі критерії для відокремлення науки від не науки.

Так Ні

  1. Термін “атомарні факти” був введений:

а) представниками квантової механіки для позначення засад реальності;

б) представниками неопозитивізму для проведення верифікації;

в) О.Контом для визначення найперших завдань соціології;

г) структуралізмом для окреслення найперших структур знання;

д) неокантіанством для визначення першого чинника пізнання.

  1. Загальний підсумок діяльності логічного позитивізму можна визначити:

а) негативно, оскільки вони не знайшли єдиного критерію для відокремлення науки від не науки;

б) позитивно, оскільки вони змусили переглянути традиційні спрощені погляди на науку.

Визначившись у відповіді на дане питання, спробуйте окреслити діяльність неопозитивізму всебічно, виділивши певні переваги та недоліки в його філософських пошуках.

  1. Неопозитивізм на відміну від постпозитивізму намагався розглядати науку в контексті розвитку культури та соціальної історії.

Так Ні

  1. Аналітична філософія вважала своїм найпершим завданням:

а) проведення аналізу вихідних понять певної теорії з метою звести їх до атомарних суджень;

б) аналіз співвідношення фактів із мовою та термінологією науки;

в) здійснення процедури верифікації;

г) виявлення архетипів колективного несвідомого;

д) аналіз програм політичної та соціальної діяльності.

  1. “Конвенціональність” – це поняття для позначення:

а) політичних або демократичних угод:

б) погодження між собою вихідних принципів та понять певної теорії;

в) згоду наукового співтовариства визнати певні наукові здобутки достовірними.

  1. В постпозитивізмі для позначення особливостей наукового мислення на певному історичному проміжку часу було введене поняття:

а) лібідо;

б) архетип;

в) конвенціональність;

г) парадигма;

д) стереотип.

  1. Феноменологічна філософія Е.Гусерля виходила із припущення:

а) що через феномен виходить у з”явлення ноумен;

б) що феномен постає результатом дії речей-в-собі на органи чуттів людини;

в) що феномен є тим, чим він є, що за ним не стоїть ніяка інша реальність;

г) що феномен – це те, що виходить за межі повсякденного, що є незвичним та оригінальним.

  1. Філософія екзистенціалізму зосереджувалась перш за все окресленні людського буття:

а) за допомогою науки та наукової термінології;

б) через його відношення до світу природного буття;

в) в його соціальних та психологічних якостях;

г) через його внутрішнє людське сприйняття та переживання.

  1. Виберіть ті поняття, що були запроваджені М.Хайдеггером для окреслення людського способу буття:

а) отвір у бутті; горизонт предметності;

б) тут-буття; при-бутті-перебування;

в) Воно, Я, Над-Я;

г) аніма, анімус;

д) буття-до-смерті.

  1. Теза “Існування передує сутності” було введене:

а) неотомістами для підкреслення того, що світ твориться Богом;

б) М.Хайдеггером для підкреслення найпершої важливості проблеми буття для філософії;

в) Ж.-П.Сартром для позначення того, що перед людиною в її існуванні завжди відкрита можливість життєвого вибору;

г) З.Фрейдом для позначення того, що несвідоме постає більш потужним, ніж свідоме.

  1. Виберіть варіанти правильного окреслення філософської позиції представників екзистенціалізму:

а) М.Хайдеггер оцінював перспективу неминучості смерті людини негативно, а Ж.-П.Сартр вбачав у смерті і позитивний момент;

б) М.Хайдеггер вважав, що найпершим визначенням людини є те, що їй відкрите буття як таке, а Ж.-П.Сартр – що цим є свобода вибору;

в) М.Хайдеггер окреслив причини людської втечі від свободи, а Ж.-П.Сартр подав людське відношення до дійсності як стурбоване;

г) М.Хайдеггер написав твір “Буття і ніщо”, а Ж.-П.Сартр – “Буття і час”.

  1. Представники філософської антропології закликали:

а) вивчати людину всебічно, засобами різних наук;

б) вивчати людину в контексті світового еволюційного процесу;

в) розглядати людське буття через його внутрішнє переживання;

г) розглядати людину як результат соціально-культурного процесу.

  1. Порівняйте між собою вихідні тези екзистенціалізму, філософської антропології та персоналізму, виділіть в них спільне та відмінне. Спробуйте виділити переваги кожного із названих напрямів філософії антропологічного спрямування, їх недоліки. Спробуйте також окреслити можливості поєднання даних філософій задля повнішого окреслення людини як предмету філософського осмислення.

  2. У галузі філософського осмислення дійсності заслуга З.Фрейда полягає в тому, що він:

а) підпорядкував несвідоме свідомому;

б) вперше вжив поняття несвідомого;

в) завдяки відкриттю та окресленню змісту та меж несвідомого суттєво ускладнив розуміння чинників людської поведінки;

г) ініціював розгортання так званої “сексуальної революції” у ХХ ст.;

д) завдяки відкриттю несвідомого зміг пояснити багато явищ культури.

  1. Неофрейдизм в особах К.-Г.Юнга, Е.Фрома та А.Адлера:

а) сприйнявши найперші твердження З.Фрейда щодо природи та змісту несвідомого, розвинули їх далі;

б) прийнявши ідею несвідомого, дали останньому принципово інше тлумачення.

  1. Використайте вчення З.Фрейда та його послідовників для пояснення певних конкретних явищ суспільного життя, культури, мистецтва. Спробуйте пояснити з їх допомогою особливості пісенної творчості, причини масового поширення фільмів-боєвиків, фільмів жахів та ін.

  2. О.Шпенглеру – засновнику філософської культурології у ХХ ст. належить твір:

а) “Новий Органон”;

б) “Буття і час”;

в) “Занепад Європи”;

г) “Міф про Сізіфа”;

д) “Міркування про історію”.

  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Складовими культурологічної теорії О.Шпенглера постають:

а) ідея морфології культури;

б) теза про те, що в основі культурних явищ лежать певні сталі структури людського інтелекту;

в) теза про те, що культури замкнені у відношенні одна до одної;

г) твердження про те, що культури створюються як результат сублімації несвідомого;

д) вчення про те, що культури зароджуються, досягають розквіту та вмирають.

  1. Через визначення найперших ознак кризи культури за О.Шпенглером, спробуйте проаналізувати прояви сучасної масової культури. В підсумку спробуйте аргументувати, в чому можна погодитись із теорією О.Шпенглера, а в чому його теорія постає помилковою та неприйнятною.

  2. Визначить, які із наведених нижче термінів використовуються в культурології структуралізму та постструктуралізму:

а) медіація;

б) деконструкція:

в) морфологія;

г) архетип;

д) сублімація.

  1. Визначить, які із наведених нижче термінів використовуються для позначення теорій, що надають розвитку техніки та технології вирішальну роль в поступі суспільства:

а) технофобія;

б) технізація;

в) технологічна революція;

г) технократія;

д) інформатизація.

  1. Згідно К.Ясперсу, можливі такі оцінки впливу техніки на розвиток суспільства:

а) позитивна та негативна;

б) оптимістична та песимістична;

в) технократична та екологічна;

г) оптимістична, песимістична та нейтральна;

д) оптимістична, песимістична та екологічна.

  1. Вихідна позиція неотомізму може бути охарактеризована як:

а) сперечання розуму та віри;

б) симфонія розуму та віри;

в) взаємодоповнення релігії та науки;

г) несумісність релігії та науки;

д) підпорядкування релігії науці.

  1. Поясніть, чому в ХХ столітті – столітті науки, техніки, освоєння космосу, інформатики – релігія не лише не втратила свого суспільного авторитету, а й пережила в певні часи своєрідний ренесанс. Використайте для такого пояснення наведені нижче можливі варіанти відповіді:

а) в ХХ ст. релігія змогла пояснити багато таких явищ, які наука не пояснює;

б) ХХ ст. було суперечливим; воно принесло людству страшенні війни, численні людські жертви;

в) в ХХ ст. досить чітко окреслились певні негативні сторони прогресу науки та техніки;

г) в ХХ ст. людство втратило чіткі орієнтири щодо майбутнього;

д) в ХХ ст. суттєво зросла активність релігійних проповідників.

  1. Теософія як напрям релігійної філософії ХХ ст. характеризується тим, що:

а) вона вірить у можливість людського розуму осягнути сутність Бога;

б) вона вважає, що всі релігії світу стверджують ту ж саму істину, проте в різних формах;

в) вона широко застосовує методи науки для проникнення у таємниці релігійних текстів;

г) вона наполягає на тому, що отримує прямі божественні одкровення.

  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Філософський постмодерн як один із напрямів філософії кінця ХХ ст. характеризується наступними рисами:

а) його предметом постають явища попередньої культури;

б) він намагається покласти в основу своїх тверджень чіткі логічні побудови;

в) йому притаманні прагнення стерти межі між різними сферами та напрямами інтелектуальної діяльності;

г) він сповідує принциповий антилогіцизм;

д) він налаштований на ведення вільного герменевтичного дискурсу.

Використання першоджерел в опрацюванні теми.

Завдання 1. Загальна характеристика історико-філософського процесу в ХХ ст.

Характеризуючи особливості філософії ХХ ст., проаналізуйте наступні твердження:

“Для мене постає (незаперчною) множинність засобів буття світу, і кожний істинний опис схоплює один з них” (Н.Гудмен).

“Як зрозуміти ситуацію, коли розсудливі інтелігентні люди, маючи перед собою одну гаму питань, дають завжди різні відповіді? …Причина полягає в тому, що філософи віддає перевагу одним пізнавальним цінностям, а не іншим. Добротність і надійність – це… оціночний матеріал, він залежить від вагомості для нас тих чи інших суджень в рамках загальної схеми. Філософія – діалог викликів часу і відповідей на них… Будь відкритим для контактів, вмій вислуховувати заперечення, підтримуй діалог з опонентами, поважай їх працю… Завдання ж полягає в тому, щоб виробити позицію, яка б задовольняла не всіх, а тільки нас самих. Якщо ми зробимо це відповідально і компетентно, то, можливо, досягнемо того, у що вартує вірити” (Решер).

В наведених твердженнях проводиться так звана плюралістична методологічна позиція. Подумайте: в чому полягають переваги плюралістичної орієнтацій в філософії; якими можуть постати причини філософських непорозумінь; у чому проявляється толерантність сучасної філософії; яке значення мають ціннісні установки у філософському пізнанні? Як від всіх цих запитань перейти до обгрунтування особливої ролі філософії у сучасному суспільному житті?

Завдання 2. Сучасна методологія науки: неопозитивізм і постпозитивізм.

Приступаючи до вивчення цього питання треба пригадати, що позитивізму притаманні емпіризм і феноменалізм, прагнення “онаучити” філософію. З огляду на це опрацюйте нижче наведені філософські положення:

“Філософія не може бути плідною, якщо вона відділена від науки” (Б.Рассел).

“Більшість суджень та питань філософії мають коріння у нашому нерозумінні логіки мови… Уся філософія – це критика мови… Судження конструює світ за допомогою логічного каркасу, і тому в судженні, якщо воно є істинним, можна угледіти всі логічні риси реальності” (Л.Вітгенштейн).

Дайте відповіді на питання:

  • Яким постає уявлення про предмет філософії в неопозитивізмі?

  • Як визначається в наведених вище фрагментах співвідношення філософії та науки?

Ознайомтесь із класичних обґрунтуванням процедури верифікації у неопозитивізмі ХХ ст.:

“Навряд чи хто стане заперечувати, що знання в житті та в науці у певному сенсі починається із констатації фактів і що “протокольні судження”, в яких останні фіксуються, знаходяться у початку науки… Мета науки – досягнення істинного опису фактів… Проблема базису знання полягає саме у знаходженні критерію істинності. Тому причиною введення терміну “протокольні судження” було перш за все те, що він допомагав виділити деякі речення, істинністю яких можна було би, як лінійкою, виміряти істинність всіх інших суджень” (М.Шлік).

Уважно перечитайте міркування М.Шліка – засновника так званого “Віденського гуртка”, поясніть, як розгортається лінія міркування філософа, що в них можна вважати виправданим і корисним, а що може викликати сумнів. Як вирішується проблема співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів пізнання, відношення факту до теорії?

Нижче наводяться положення К.Поппера – одного із перших постпозитивістів. Прочитайте їх та поясніть, в чому полягає відмінність методу демаркації К.Поппера від методу верифікації?

“Спостереження чистого, позбавленого теоретичної компоненти, просто не існує. Всі спостереження, особливо експериментальні, виконані в світлі тієї чи іншої теорії” (К.Поппер).

“Від наукової теорії я не вимагаю, щоб вона була обрана… раз і назавжди; але я вимагаю, щоб її логічна форма була відкритою для засобів емпіричного контролю в негативному сенсі. Емпірична система не повинна виключати спростування досвідом… Критерій демаркації призначений відокремити наукові системи від метафізичних тверджень. Останні завжди верифікуються (який факт не підтверджує принаймні одну з багатьох філософій історії?) і нічим не спростовуються ( яким фактом можна спростувати філософію, історію або якесь релігійне бачення світу?)” (К.Поппер).

Отже, К.Поппер вважав можливість спростування якихось положень більш важливим для науки, ніж їх підтвердження (верифікацію). В чому ви можете побачити переваги спростування (фальсифікації) у порівнянні із верифікацією? Наскільки такі переваги є вагомими?

Ознайомтесь також із твердженнями інших відомих фундаторів постпозитивізму, звертаючи увагу на те, в чому полягають їх новації у підході до науки (чи розглядають вони науку абстрактно, як логічно-термінологічну конструкцію, чи вписують її в певні реалії соціальної історії).

“Наукове знання, так само як і мова, за своєю внутрішньою сутністю постає або загальною властивістю групи (колективу), або нічим взагалі. Щоби його зрозуміти, ми повинні осмислити специфічні особливості груп, що творять науку та користуються її плодами… Коли ми виділяємо наукове співтовариство, ми повинні спитати: що об’єднує його членів? Парадигма або множина парадигм – такою буде відповідь; парадигма як набір настанов для наукової групи…” (Т.Кун).

Який підхід до науки превалює в останньому фрагменті: а) логічний; б) гносеологічний; в) соціальний?

“Якщо розглянути найбільш значимі послідовності, що мали місце в історії науки, то видно, що вони характеризуються неперервністю… Ця неперервність є нічим іншим, як розвитком деякої дослідницької програми, що складається із методологічних правил…” (І.Локатос).

Який підхід до науки запропонований І.Локатосом? Які він має позитивні сторони?

“Науку вважають чимось, встановленим об’єктивно, незалежно від її емоційних коренів… Необхідно підкреслити, що з цим поглядом я не згідний. Тепер прийшов момент, коли я хочу сконцентрувати увагу на пристрасності в науці… Це не просто суб’єктивно-психологічний побічний ефект, а логічно невід’ємний елемент науки… Пристрасність вченого, що робить відкриття, має інтелектуальний характер, що свідчить про наявність інтелектуальної, зокрема – наукової цінності. Остання дає можливість розрізняти факти, що мають або не мають наукового інтересу” (М.Полані).

На якому реальному аспекті функціонування науки наголошує М.Полані? Згідні ви чи не згідні із його твердженнями? – Підкріпіть свої міркування прикладами.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете Философия