Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
METOD-DYPLOM-NEW.doc
Скачиваний:
129
Добавлен:
12.02.2016
Размер:
14.34 Mб
Скачать

6.2. Правила цитування. Примітки.

Правила цитування. Цитата є точним, дослівним уривком з якого-небудь тексту, включеного у власний текст. Цитати, як правило, наводяться тільки для підтвердження аргументів або описів автора. При цитуванні найбільшої уваги заслуговує сучасна література та першоджерела. Вторинну літературу варто цитувати як можна економніше, наприклад, для того, щоб заперечити окремі висновки авторів. Загальний підхід до цитування полягає в тому, що цитати можуть бути в кожному розділі і параграфі, за винятком тих місць, де автор розвиває свою позицію або підсумовує результати дослідження.

Курсова робота чи дипломна робота не повинна бути переповнена цитатами, які погано пов'язані між собою. На одній сторінці тексту не повинно бути більше трьох цитат. Якщо ж вимагається більша кількість цитат, то їх краще давати у переказі з вказівкою на джерело. При цитуванні чужий текст поміщається в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він подається у першоджерелі. Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, то після лапок, які відкриваються, ставлять три крапки, і розпочинають її з великої букви. Наприклад: І.Р.Вихованець констатує: „... складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю являють собою неелементарні конструкції, підрядні частини яких залежать від того самого опорного чи співвідносного слова головної частини і перебувають в однакових семантико-синтаксичних відношеннях із ними”.

Маленька літера ставиться і в тому випадку, коли цитата органічно входить до складу речення, незалежно від того, як вона розпочиналася у джерелі, наприклад: Щодо складнопідрядних речень з неоднорідною супідрядності І.Р.Вихованець пише, що в таких неелементарних конструкціях „підрядні частини ... підпорядковуються різним опорним словам головної частини, а також опорному чи співвідносному слову і головній частині в цілому, або перебувають із нею в неоднакових семантико-синтаксичних відношеннях”. Внизу сторінки або у дужках після цитати подається точне посилання на видання, з якого почерпнута цитата. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається лише тоді, коли це не викривляє смисл усього фрагмента, і позначається трьома крапками у місцях пропуску.

Якщо з цитованого уривку не ясно, про кого або про що говориться, в круглих дужках наводиться пояснення автора з поміткою своїх ініціалів. Якщо у наведеній цитаті виділяються якісь слова, то відразу ж у дужках пишеться “курсив мій” або “виділено мною” та ініціали автора роботи.

Посилання в тексті наводяться у вигляді номера, під яким у списку літератури наведено відповідне джерело.

Примітки. При оформленні приміток (примітка − це додатковий текст, наведений окремо від основного внизу сторінки або в кінці самого тексту, або в основному тексті в дужках), їх наводять на тій самій сторінці під рядками основного тексту з відділенням від нього невеликою горизонтальною лінією.

Примітки на використану літературу обов'язкові, оскільки в цьому виявляється культура ставлення до чужої думки, чужого тексту.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]