- •Міністерство Освіти і Науки України Національний Університет “Львівська Політехніка”
- •Навчальний посібник
- •Елементи теорії множин Вступ
- •Операції над множинами
- •Алгебра множин
- •Відображення Визначення і приклади
- •Деякі часткові випадки
- •Ін’єктивні, сюр’єктивні та бієктивні відображення
- •Композиція відображень
- •Відношення
- •Відношення еквівалентності
- •Фактор-множина
- •Рівнопотужні множини
- •Зчисленні множини
- •Потужність континууму
- •Приклади розв’язання типових задач
- •Елементи абстрактної алгебри
- •Алгебраїчні операції
- •Півгрупи
- •Кільця та поля
- •Гомоморфізми та ізоморфізми алгебр
- •Приклади розв’язування задач
- •Елементи теорії графів
- •1. Вступ
- •2. Основні поняття і операції
- •2.1. Визначення графу
- •2.2. Зображення графів
- •2.3. Способи задання графів
- •2.4. Степінь вершини графа
- •2.5. Частини, суграфи і підграфи графу.
- •3. Маршрути, ланцюги і цикли
- •3.1. Деякі визначення
- •3.2. Зв’язаність
- •3.3. Відстань, діаметр, радіус і центр графу
- •3.4 Алгоритм Дейкстри
- •3.5. Задача про ланцюги
- •3.6. Гамільтонові цикли
- •4. Деякі класи графів
- •4.1. Дерева
- •4.2. Двочасткові графи
- •5. Плоскі та планарні графи
- •6. Розфарбування графів
- •Список літератури
3. Маршрути, ланцюги і цикли
3.1. Деякі визначення
Нехай G- неорієнтований граф.
Визначення. Маршрутом вGназивається скінченна або нескінченна послідовність реберS = {…, e0, e1, …, en, …} в якій кожні два сусідні ребраei - 1іeiмають спільну вершину, тобто
e0 = (v0, v1)
e1 = (v1, v2)
e2 = (v2, v3)
. . .
en = (vn, vn + 1).
Визначення. Якщо вSнемає ребер, які стоять передe0, тоv0називається початковою вершиноюS; якщо немає ребер післяen - 1, тоvn- кінцевою вершиною. Якщо вершинаviналежить іei - 1іei, то вона називається внутрішньою.
Визначення. Якщо маршрутSмає початкову і кінцеву вершини, то він називається скінченним; якщоSмає початок і не має кінцевої вершини (або навпаки), то він називається односторонньо-нескінченним; якщо немає ні початкової вершини ні кінцевої – то двосторонньо-нескінченними. ЯкщоSмає початкову вершинуv0і кінцевуvn, то позначається
S = S(v0, vn)
(тобто S- це маршрут довжиниn, який з’єднує вершиниv0іvn).
Визначення. Якщоv0= vn, то маршрут називається циклічним.
Визначення. Якщоviіvj- дві вершини маршрутуS, то
S(vi, vj) = (ei, …, ei + 1, …, ej - 1)
називається підмаршрутом.
На рис.5 маршрут S = (e1, e2, e3, e4, e5)є скінченним, має довжину 5, початкову вершинуv1і кінцевуv5. МаршрутS = (e2, e3, e4)є підмаршрутом даного маршруту.
Рис.5
Визначення. Ланцюг – це маршрут, кожне ребро якого зустрічається рівно один раз. Циклічний ланцюг називається циклом.
Визначення. Нециклічний ланцюг називається простим, якщо в ньому жодна вершина не повторюється. Цикл з початком (і кінцем) вv0називається простим, якщо в ньому жодна вершина, крімv0не повторюється.
Зрозуміло, що частина ланцюга або циклу теж є ланцюгом або циклом.
Для орієнтованих графів вводяться в розгляд як неорієнтовані маршрути (ланцюги) (тобто не приймається до уваги орієнтація ребер), так і орієнтовані маршрути (ланцюги).
3.2. Зв’язаність
Нехай G- неорієнтований граф.
Визначення. Дві вершини „a” і „b” графуGназиваються зв’язними, якщо існує маршрутS(a, b).
Якщо в S(a, b) деяка вершинаviповторюється більше одного разу, то відкидаючи циклічну ділянкуS(vi, vi), отримаємо новий маршрутS’(a, b), в якому вершинаviзустрічається тільки один раз. Повторюючи цю процедуру для всіх таких вершинvi, приходимо до висновку: якщо дві вершини в графі можуть бути зв’язані маршрутом, то існує і простий ланцюг, який зв’язує ті ж вершини.
Визначення. ГрафGназивається зв’язним, якщо зв’язна будь-яка його пара вершин.
Всі підграфи G(Vi) зв’язного графуG(V) є теж зв’язними і називаються зв’язними компонентами графу.
Зауважимо, що зв’язність – відношення еквівалентності між вершинами графу:
а) довільна вершинаvграфу зв’язана сама з собою;
б) якщо „a” і „b” – зв’язні (тобто існує маршрутS(a, b)), то в силу неорієнтованості графу „b” і „а” теж зв’язані (маршрутомS(b, a));
в) якщо зв’язані „а” і „b” (маршрутомS1(a, b)) і „b” і „с” (маршрутомS2(b, c)), то існує маршрут з „а” в „с” (S1(a, b) + S2(b, c)), тобто вершини „a” і „c” теж зв’язані.
В силу відомого твердження з алгебри, граф Gрозбивається на класи еквівалентності – підграфи, в яких всі вершини є зв’язаними між собою і які не мають спільних вершин:
,(пряма сума)
таким чином, істинне
Твердження. Довільний неорієнтований граф розбивається на пряму суму своїх зв’язаних компонент.
Це дозволяє більшість задач зводити до випадку зв’язаних графів.