Система оптимізації грошових потоків у процесі господарської діяльності

У процесі управління грошовими потоками підприємства їхня оптимізація займає провідне місце.

Основною метою оптимізації грошових потоків підприємства є забезпечення збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків у часі і за обсягом, а також постійне зростання чистого грошового потоку.

Як основні об'єкти оптимізації виступають вхідний і вихідний грошові потоки підприємства в цілому, грошові потоки по видах господарської діяльності, а також чистий грошовий потік підприємства.

На вхідний і вихідний грошовий потік впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

• стан і перспективи розвитку товарного ринку;

• рівень конкуренції на товарному ринку;

• стан і перспективи розвитку фінансового ринку;

• можливості використання коштів фінансового ринку;

• ефективність діяльності банківської системи;

• сформована система оподатковування;

• можливості державного і місцевого бюджетів з цільовогофінансування найважливіших проектів та програм;

• загальний стан економіки в країні, фінансово-економічна політикадержави.

До внутрішніх факторів, які впливають на вхідний грошовий потік, належать:

• цінова політика підприємства;

• амортизаційна політика підприємства;

• тривалість операційного і фінансового циклу підприємства;

• сезонність операційної діяльності;

• масштаби інвестиційної діяльності;

• професіоналізм менеджерів підприємства і цільових настановвласників суб'єкта господарювання.

До зовнішніх факторів, які виливають на вихідний грошовий потік підприємства, належать:

• поведінка постачальників сировини і матеріалів, основнихкредиторів, а також споживачів продукції і послуг;

• періодичність і обсяги платежів по зобов'язаннях;

• рівень платежів по фінансових та інших зобов'язаннях;

• надійність партнерів з господарської діяльності;

• напрямки платежів і їх поєднання з надходженням коштів;

• вимоги законодавства і рівень фінансових санкцій.

До внутрішніх факторів, які впливають на вихідний грошовий потік, належать:

• облікова політика підприємства;

• рівень витрат на операційну і комерційну діяльність;

• рівень продуктивності праці;

• чисельність і кваліфікація персоналу;

• товарна, галузева і територіальна диверсифікованість діяльності;

• система обов'язкових платежів підприємства, їхня послідовність і обсяги;

• обсяги власного капіталу і рівень фінансової стійкості.

У процесі оптимізації грошових потоків підприємство повинне домагатися збалансованості вхідного і вихідного грошових потоків. Перевищення вхідного чи вихідного грошових потоків є недоліком у діяльності фінансових менеджерів і тому такий дисбаланс стає об'єктом оптимізації.

Методи оптимізації дисбалансу, що виник при перевищенні вихідного грошового потоку

Вибір методів залежить від тривалості цього дисбалансу, тобто короткострокового чи довгострокового. Якщо дисбаланс виник у короткостроковому періоді, то найчастіше застосовується метод, який одержав назву «Системи прискорення-уповільнення платіжного обороту» (або «Системи лідс енд легс»). Суть цієї системи полягає в розробці відповідних заходів щодо додаткового одержання коштів, тобто збільшення вхідного грошового потоку й уповільнення виплат підприємства чи скорочення вихідного грошового потоку.

Збільшення вхідного грошового потоку в короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• використання передоплати за всю або більшу частину продукції, якакористується підвищеним попитом;

• скорочення термінів надання товарного (комерційного) кредитупокупцям продукції;

• збільшення розмірів цінових знижок при реалізації продукції, яка некористується високим попитом;

• прискорення інкасації дебіторської заборгованості;

• використання сучасних форм рефінансування простроченоїдебіторської заборгованості — облік векселів, факторингу, форфейтингу;

• індивідуальна робота з кожним дебітором з метою прискорення надходження коштів;

• використання короткострокових фінансових кредитів і позик.

• З метою уповільнення виплат коштів у короткостроковому періодіможна рекомендувати такі заходи:

• збільшення термінів за погодженням з постачальникамитоварного (комерційного кредиту);

• уповільнення інкасації власних платіжних документів;

• реструктуризація короткострокових фінансових боргів шляхом переведення їх у довгострокові борги;

• одержання відстрочки по платежах у бюджет і позабюджетні фонди;

• зменшення розміру платежів за рахунок удосконалюваннявнутрішньої і зовнішньої фінансової політики підприємства, спрямованої на економію витрат.

У довгостроковому періоді збільшення вхідного грошового потоку може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• збільшення розмірів власного капіталу за рахунок випуску нових акцій, додаткових установчих внесків, одержання бюджетного цільовогофінансування, капіталізації більшої суми чистого прибутку підприємства;

• залучення додаткових фінансових кредитів і позик у формівипускукорпоративних облігацій чи довгострокового банківськогокредиту;

• продажу частини або всього пакета цінних паперів для збільшенняобсягу коштів в обороті;

• ліквідація і продаж частини майна, насамперед основних фондів, абоздачі їх в оренду у випадку їх недостатньо ефективноговикористання;

• збільшення обсягу продажів за рахунок зростання виробництва продукції, удосконалювання технології, випуск нових видівпродукції чи надання нових видів послуг;

• диверсифікованість діяльності шляхом проникнення на нові ринки збуту і ринки ресурсів;

• підвищення продуктивності праці, розвиток рекламної діяльності, впровадження нових нетрадиційних підходів взаємодії зпокупцями;

• активного використання оренди, у т.ч. фінансового лізингу;

• одержання безоплатної фінансової підтримки від вищестоящих господарських структур.

Зниження обсягів вихідного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

• зменшення обсягів придбання основних коштів, які не забезпечуютьістотного збільшення в довгостроковому періоді вхідногогрошового потоку;

• зменшення вкладення коштів у фінансові інструментиінвестування;

• зниження витрат на придбання матеріальних оборотних активів зарахунок вибору дешевшої і якісної сировини та матеріалів;

• вибір більш придатних за витратами постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

• зменшення транспортних і складських витрат за рахунок оптимізаціїрозмірівпостачань матеріальних оборотних активів, скорочення періодузбереження товарно-матеріальних цінностей;

• істотне підвищення продуктивності праці, яке дозволяє знизити витрати на оплату праці і позабюджетні платежі;

• - мінімізація загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції і послуг.