Інвентаризація матеріалів

Основна мета інвентаризації — виявлення фактичної наяв­ності товарно-матеріальних цінностей у натуральному і вартісному вираженні (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Види інвентаризації

У процесі інвентаризації перевіряються:

• збереженість товарно-матеріальних цінностей;

• правильність їхнього зберігання, відпуску, стан вагового і вимірювального інструменту;

• порядок ведення обліку руху товарно-матеріальних цінностей.

Організовує і управляє проведенням інвентаризації керівник (директор) підприємства, або його заступник, або головний бухгалтер. Роботу з проведення інвентаризації здійснює комісія, яка складається з компетентних осіб, призначена наказом керівника підприємства. В усіх випадках розбіжності, виявлені в результаті інвентаризації (надлишок чи недостача), оформляються складанням порівнювальних відомостей і оцінюються за фактичною собівартістю. Результати інвентаризації повинні бути відображені протягом десяти днів після закінчення інвентаризації.

Розділ 7. Управління фінансовими ресурсами підприємства Механізм управління фінансовим капіталом.

Управління фінансовимкапіталом підприємницьких структур є складовою частиною фінансового менеджментупідприємства, в якомурозглядаються питання, пов'язані з його утворенням за рахунок використання різних джерел коштів. Тому найбільше значення длясуб'єктів господарювання має дослідження проблем ціни і структурифінансовогокапіталу, оптимізації потреби в ньому, виходячи з розмірів підприємств,галузевої специфіки, форм власності й організаційно-правового устрою.

Управління фінансовим капіталом є сукупністювзаємозалежних елементів, якізабезпечують розробку і прийняття оптимальних рішень щодо йогоформування і використання.Система управління фінансовим капіталом складається з двохвзаємозалежних підсистем: керованої підсистеми, або об'єкта управління і керуючої підсистеми, або суб'єкта управління (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Підсистема управління фінансовим капіталом підприємства.

Рис. 7.1. Система управління фінансовим капіталом

Як об'єкт управління фінансовим капіталом виступає сукупність умовйого функціонування. До цих умов можна віднести: визначення потреби іпошук джерел коштів для формування капіталу; оцінка вартості джерел коштів і можливостіїхнього залучення; механізм формування власного капіталу і позиковихджерелкоштів; обґрунтування оптимальної структури капіталу; використаннявласних і позикових коштів для фінансування активів.

Суб'єктом управління фінансового капіталу виступають окремі фізичніособиабо фінансові служби підприємницьких структур, які, використовуючисукупністьприйомів і способів, забезпечують прийняття необхідних рішень щодофункціонування фінансового капіталу.

Розглядаючи управління фінансовим капіталом з позиції системного підходу, можна подати його у вигляді взаємозалежної сукупності елементів:

,

де СУФК —система управління фінансовим капіталом;

ПУФК— принципи управління фінансовим капіталом;

ЦЗУФК— цілі і завдання управління фінансовим капіталом;

ФУФК— функції управління фінансовим капіталом;

МУФК— механізм управління фінансовим капіталом;

ТЗУФК —технічні засоби управління фінансовим капіталом.

Якщо в системі управління фінансовим капіталом виявиться, що якийсь елемент є малоефективним, то вся система управління фінансово-господарською діяльністю буде мати недостачу конкретного елемента і відповідно буде меншрезультативною, і при виникненні певних відхилень вносити відповідні корективи.

Найважливішою складовою частиною системи управління фінансовимкапіталом є його принципи. Основні принципи управління фінансовим капіталом.

1. Принцип обґрунтування потреби в джерелах коштів. Сутність цьогопринципу полягає в тому, що в процесі господарської діяльності фінансовіслужби повинніекономічно обґрунтувати розміри фінансового капіталу на всіх етапахжиттєвого циклу підприємства.

2. Принцип оцінки вартості окремих джерел грошового капіталу і доцільності їх залучення.Даний принцип полягає в тому, що всі джерела грошового капіталу, які може залучити підприємство, повинні бути оцінені з позиції їхньої вартості або ціни. Тільки після цього можна приймати рішення про доцільність їх залучення.

3. Принцип пошуку і вибору найбільш прийнятних джерел коштів, виходячи з проведеної вартісної оцінки.Суть принципу полягає в тому, що пошук і вибір джерел коштів для формування фінансового капіталу повинен здійснюватися на основі проведеної раніше вартісної оцінки.

4. Принцип формування груп, підгруп і елементів фінансовогокапіталу у процесі фінансової діяльності.Даний принцип полягає в тому, що за рахунокрізних джерел коштів формуються окремі елементи, підгрупи і групифінансового капіталу.

5. Принцип формування раціональної структури фінансовогокапіталу.Цей принцип визначає постійну необхідність фінансових служб обґрунтовувати і формувати раціональну структуру фінансового капіталу.

6. Принцип раціонального використання фінансового капіталу для фінансування активів підприємства.Сутність цього принципу полягає в тому,що фінансовий капітал повинен використовуватися раціонально прифінансуванні активів підприємства.

7. Принцип урахування ризику в процесі формування і використання фінансового капіталу. Формування і використання фінансового капіталупоєднане зізначним ризиком. Тому найважливішою умовою системи управлінняфінансовим капіталом є урахування можливих ризиків, їх мінімізація і страхування.

8. Принцип активної ролі фінансових службу процесі формування і використання фінансового капіталу.Суть цього принципу полягає в тому, що результат формування і використання фінансового капіталу значною мірою визначається діяльністю конкретних фізичних осіб — керівників і фінансових менеджерів підприємства.

Знання основних принципів управління фінансовим капіталом дозволяє ефективно організувати процес його функціонування на підприємствах,забезпечуючинеобхідний рівень фінансової стійкості і постійного нарощення ринковоївартості суб'єкта господарювання.

Принципи управління фінансовим капіталом створюють можливостівизначитися з цілями і завданнями функціонування фінансового капіталу.

Сучасна економічна наука основною метою функціонування капіталувважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства. Цяголовна метазнаходить своє концентроване втілення в зростанні ринкової вартостіпідприємства.

На підставі теоретичного аналізу сучасного розвитку підприємств можна зробити висновок, що головною метою управління фінансовим капіталом є забезпечення оптимальних умов його формування і використання в процесі фінансування господарської діяльності для максимізації добробуту власників і власників підприємства в сьогоденні і майбутньому періодах.

Реалізація головної мети управління фінансовим капіталом. передбачає вирішення певної сукупності завдань.

1. Формування оптимального обсягу фінансового капіталу, якийзабезпечуєнеобхідний рівень фінансування активів. Дане завдання реалізується впроцесівизначення загальної потреби в джерелах коштів, схем і методівфінансуваннянеоборотних і оборотних активів, оцінки вартості різних видів джерелфінансових засобів і обґрунтування доцільності їхнього залучення.

2. Формування оптимальної структури фінансового капіталу, яказабезпечуєпостійний ріст його прибутковості. Це завдання вирішується як на стадії первісного формування фінансового капіталу, так і в процесі йогорозширеноговідтворення. При цьому найважливіше значення має мінімізація вартостізалучених джерел коштів, а також встановлення такого співвідношення між окремими групами,підгрупами й елементами фінансового капіталу, яке б забезпечувалоодержання максимального прибутку від звичайної діяльності.

3. Забезпечення фінансової рівноваги і заданого рівня фінансовоїгнучкостіпідприємства. Фінансова рівновага досягається при високому рівніплатоспроможності і фінансової стійкості підприємства, що забезпечується залученням відносно недорогих джерел грошового капіталу і його авансування в різні за рівнемліквідності активи. Фінансова гнучкість знаходить своє відображення вздатності підприємства досить швидко й ефективно формувати додатковий фінансовийкапітал за рахунок різних джерел, дотримуючись при цьому йогораціональної структури.

4. Оптимізація використання фінансового капіталу в процесіформуваннярізних видів активів. Дане завдання реалізується в процесі оптимізаціївзаємозв'язку«фінансовий капітал — основні й оборотні активи», вибору найбільшефективнихформ і методів розміщення фінансового капіталу, що забезпечує високийрівень його ефективності.

5. Забезпечення мінімізації фінансового ризику в процесіформування івикористання фінансового капіталу. Це завдання вирішується як шляхомоптимізації залучуваних джерел коштів, так і диверсифікованості вкладення цих коштів унеоборотні й оборотні активи. Крім того, істотне значення має внутрішнє і зовнішнє страхування фінансових ризиків, пов'язаних з формуванням і використанням фінансового капіталу.

6. Оптимізація відтворення фінансового капіталу і забезпеченнясвоєчасного його вкладення в різні види активів.Дане завдання реалізується в процесі фінансової діяльності підприємства. При цьому істотне значення має постійний контроль над процесом відтворення фінансового капіталу і вибору найкращих напрямків його розміщення.

Реалізація головної мети і завдань управління фінансовим капіталомздійснюєтьсячерез сукупність функцій. Науково обґрунтована характеристика функційнеобхідна дляефективної організації управління фінансовою діяльністю в процесіформування і використання фінансового капіталу.

Функції управління фінансовим капіталом підприємства можна поділити на дві великі групи: функції управління формуванням і функції управління використанням фінансового капіталу.

Зміст функцій управління формуванням фінансового капіталу:

1. Розробка стратегії і визначення тактики формування фінансового капіталу. У процесі реалізації даної функції формуються цілі і завданняуправлінняфінансовим капіталом на тривалий період, розробляється перспективнаполітика підприємства щодо формування фінансового капіталу. На основі розробленоїстратегії виробляється механізм її тактичного втілення, виходячи зконкретних умов і можливостей підприємства.

2. Аналіз, прогнозування і планування потреби у фінансовомукапіталіпри створенні підприємства і подальшому його розвитку. Дана функціявідображаєодин з найважливіших напрямків діяльності фінансових служб у процесіформуванняфінансового капіталу. При цьому розробляються перспективні, поточні йоперативні плани формування фінансового капіталу.

3. Визначення можливостей і економічної доцільності використаннярізних джерел коштів для формування фінансового капіталу. Зміст цієїфункції полягає в постійній вартісній оцінці різних джерел коштів і визначення на цій основісередньозваженої вартості окремих груп і усього фінансового капіталупідприємства. Завдяки цьому можна прийняти обґрунтовані рішення позалученню відповідних джерел коштів.

4. Вироблення і прийняття рішень щодо формування власногофінансовогокапіталу. У процесі реалізації даної функції визначаються зовнішні івнутрішніджерела власних коштів, а також обсяги формування власного капіталу зарахунок цих джерел.

5. Вироблення і прийняття рішень щодо формування позиковихкоштів.Дана функція відображає об'єктивну необхідність і економічну доцільністьвикористання позикових джерел фінансових коштів для фінансуваннягосподарської діяльності. У процесі реалізації цієї функції підприємства залучають позикові джерела коштів, що сприяє підвищенню ефективності здійснення операційної діяльності.

6. Формування оптимальної структури фінансового капіталу. Виконуючифінансову діяльність, підприємства повинні забезпечити таку структуруфінансовогокапіталу, яка забезпечує високий рівень фінансової стійкості і фінансовоїгнучкості,а також дозволяє отримувати додатковий прибуток у процесі операційної іфінансово-інвестиційної діяльності.

Зміст функцій управління використанням фінансового капіталу:

1. Розробка стратегії і визначення тактики використанняфінансового капіталу підприємства.У процесі реалізації даної функції формуються цілі і завдання з використання фінансового капіталу для фінансування активів натривалий період, розробляється перспективна політика використанняфінансового капіталу. На основі розробленої стратегії виробляється механізм її тактичного втілення при фінансуванні необоротних і оборотних активів.

2. Аналіз, прогнозування і планування фінансування активів зарахуноксформованого фінансового капіталу. Дана функція дозволяє вчасно йобґрунтованоприймати управлінські рішення щодо фінансування активів. У процесіреалізації цієїфункції розробляються перспективні, поточні й оперативні планивикористання фінансового капіталу.

3. Визначення економічної доцільності використання різних груп і елементів фінансового капіталу для формування активів. Ця функціядозволяєвстановити взаємозв'язок «фінансовий капітал — активи», визначити, зарахунок яких елементів фінансового капіталу будуть формуватися відповідні види основних і оборотних активів.

4. Вироблення і прийняття рішень щодо використання фінансового капіталу в процесі операційної діяльності. У процесі реалізації цієї функціїприймаються рішення щодо обсягу, складу і структури фінансового капіталу, який буде використаний для фінансування активів, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства.

5. Вироблення і прийняття рішень щодо використання фінансового капіталу в процесі інвестиційної і фінансової діяльності.Ця функція дозволяє визначити ту частину фінансового капіталу, яка може бути спрямована для фінансування активів, пов'язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Одна з функцій управління фінансовим капіталом реалізується як упроцесіформування, так і в процесі використання фінансового капіталу. Її змістзводиться до нижченаведеного.

Прийняття рішень щодо зменшення і страхування підприємницьких і фінансових ризиків, пов'язаних з формуванням і використанням фінансовогокапіталу підприємства. Дія даної функції забезпечує мінімізацію абоефективне внутрішнє і зовнішнє страхування підприємницьких та фінансових ризиків привиборі джерел фінансових ресурсів і використанні різних елементівфінансового капіталу для фінансування активів.

Процес управління фінансовим капіталом ґрунтується на певномумеханізмі, який включає такіосновні елементи:

1. Державне регулювання формування фінансового капіталу. Підприємницька діяльність в умовах переходу до ринкової економіки не може знаходитися бездержавного регулювання. В умовах України державне регулювання формуванняфінансового капіталу містить: встановлення мінімального розміру статутногокапіталу тільки для акціонерних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю; механізм формування статутного капіталу підприємств різних формгосподарювання;порядок емісії акцій, облігацій та інших корпоративних цінних паперів;регулюванняпроцесу утворення додаткового і резервного капіталу; податковерегулювання формування окремих елементів фінансового капіталу; порядок утворення нерозподіленого прибутку;регулювання кредитних і позикових операцій; валютне регулювання; регулювання лізингових та інших орендних операцій;регулювання фондового ринку і ряд інших напрямків формуванняфінансового капіталу.

2. Система методів, прийомів і способів управління формуванням івідтворенням фінансового капіталу. Для управління формуванням івідтворенням фінансового капіталу підприємства можуть використовувати найрізноманітнішіметоди, прийоми і способи, за допомогою яких можливе досягненняпоставленихцілей і завдань. З усієї сукупності методів, прийомів і способів можуть бутивикористані: аналізі синтез; прогнозування і планування; кредитування; самофінансування;оподатковування; система розрахунків; страхування; заставні операції;фінансова й оперативна оренда;фондоутворення; прибуток і амортизаційні відрахування; орендна плата; дивіденди; відсотки; дисконт; цільові внески, форми розрахунків; аналітичні, балансові, економіко-статистичні методи. Вибір конкретних методів, прийомів і способів управління формуванням фінансового капіталу визначається цільовими настановами підприємства іреальних можливостей щодо їх використання.

3. Система формування фінансового капіталу за рахунок власнихджерел коштів. Формування фінансового капіталу повинне здійснюватися в першу чергу за рахунок використання різних зовнішніх і внутрішніх власних джерелкоштів. При цьому управління формуванням фінансового капіталу повиннебути спрямоване на оптимізацію різних джерел з урахуванням їх вартості, можливостізалучення, своєчасності надходження, потреби в обсягах. Вибір власнихджерелкоштів визначає можливості підприємства щодо розширення виробничо-збутової і фінансово-інвестиційної діяльності, сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства і підвищенню його ринкової вартості.

4. Система формування фінансового капіталу за рахунок позиковихджерелкоштів. Недолік власних джерел/коштів, а також їхня висока вартістьспонукаютьпідприємницькі структури до пошуку позикових коштів. У процесіуправління позиковими джерелами грошових ресурсів оптимізується склад і структурацих джерел, виходячи з їхньої вартості, можливості залучення, потреби інаявності реальних обсягів позикових коштів.

5. Внутрішньогосподарське регулювання процесу формуванняфінансовогокапіталу. Механізм внутрішньогосподарського регулювання фінансовогокапіталустворюється в процесі господарської діяльності підприємства. Частинапитаньвнутрішнього регулювання визначені або в статуті підприємства, або вустановчомудоговорі. Однак значна частина питань внутрішнього регулюванняформування фінансового капіталу визначається в положеннях про фінансову діяльність і облікову політику підприємства.

6. Державне регулювання використання фінансового капіталу. Використанняфінансового капіталу знаходиться під меншим державним контролем, ніжпроцесйого утворення. Разом з тим держава регулює процеси використанняфінансовогокапіталу практично у всіх підприємницьких структурах. Це знаходитьвідображенняв порядку обліку формування основних і оборотних активів; регулюванняпридбанняцінних паперів; регулювання інвестиційної діяльності; регулюванняпридбання валюти тощо.

7. Система методів і прийомів управління використанням фінансовогокапіталу. Ця система спрямована на управління вкладенням фінансовогокапіталу восновні й оборотні активи підприємства. При цьому застосовуються методи:аналітичний,балансовий, економіко-статистичний, моделювання, регресійно-кореляційногоаналізу,прогнозування. Вибір методів і прийомів визначається напрямкамивикористання фінансового капіталу.

8. Система використання фінансового капіталу в процесі формуваннянеоборотних активів. У процесі управління використанням фінансовогокапіталу для формування необоротних активів приділяється увага виборунайбільш вигіднихвкладень з позиції оцінки «витрати-результат». З цією метою вкладенняфінансового капіталу оптимізується за видами необоротних активів. Основним критерієм може бути або мінімум приведених витрат, або максимум прибутку.

9. Система використання фінансового капіталу в процесі формування оборотних активів. Формування оборотних активів є найважливішимнапрямком використання фінансового капіталу. При цьому приділяється увага вибору елементів фінансового капіталу для фінансування оборотних активів.

10. Внутрішньогосподарське регулювання процесів використанняфінансового капіталу. На кожному підприємстві повинна розроблятисясистема заходів щодо раціонального довгострокового і короткострокового вкладення фінансового капіталу. Для цього складаються різні види фінансових планів і програм, найважливішими з яких є плани і програми інвестиційної діяльності.

У сучасних умовах управлінські структури і фінансові менеджериповиннікористуватися найрізноманітнішими технічними засобами. Як головнийтехнічний засіб використовуються персональні комп'ютери, а також засоби збирання, оброблення, збереження і передачі інформації.

В умовах інтернаціоналізації економічної і фінансової діяльності особливовисока роль міжнародних систем передачі інформації і, зокрема, системи«Інтернет», завдяки якій в усьому світі передається найрізноманітніша інформація, щодозволяє в найкоротший термін одержати чи передати великі обсягинеобхідної інформації.

Інший напрямок розвитку технічних засобів управління — це мобільний телефонний зв'язок, який дозволяє оперативно зв'язатися з потрібнимабонентом іпередати чи одержати інформацію, необхідні вказівки, інструкції тощо,виходячи змінливого становища (особливо це важливо для роботи на товарних,фондових і валютних біржах, при укладенні фінансових контрактів).