План матеріально-технічного забезпечення (мтз) підприємства

План МТЗ підприємства — сукупність планово-розрахункових документів, у яких вирішується потреба в матеріальних ресурсах і встановлюються джерела покриття цієї потреби (рис. 6.3). Він складається з двох основних частин: розрахунків потреби в матеріалах і балансу матеріально-технічного постачання.

Рис. 6.3. Порядок розробки плану матеріально-технічного забезпечення

1. Розрахунок потреби в матеріалах

Вихідними даними для визначення потреби в матеріалах, необхідних для виконання виробничої програми, є обсяг виробництва і норма витрати матеріалів на виготовлення одиниці продукції.

1. Метод прямого розрахунку:

,

де НВ — норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці продукції;

П — кількість виробів, яка повинна бути виготовлена у плановому періоді;

п — кількість виробів чи різновидів робіт, для яких використовується цей матеріал.

Різновиди методу прямого розрахунку:

1) У будівництві. На основі цієї ознаки розрізняються розрахунки потреби за кошторисними і виробничими нормами. Потреба в матеріалі знаходиться шляхом множення норм витрат, встановлених в одиницю виміру обсягу робіт (кубометр кладки, ква­дратний метр поверхні, яка зафарбовується, і т.д.) або на відповідний планований обсяг робіт.

2) Повиробний метод:

,

де НВ_В — норма витрати даного матеріалу на виріб;

П_В — програма виготовлення даного виробу; п — кількість виробів, на виготовлення яких витрачаєтьсяданий матеріал.

3) Подетальний метод:

де НВ_Д — норма витрати на деталь;

П_Д — програма виробництва деталей;

п — кількість вироблених деталей.

4) Метод розрахунку потреби за аналогією:

,

де НВ_АН — норма витрати базового аналога;

П — програма випуску виробів, для яких визначається потреба в матеріалах;

К — коефіцієнт, який враховує особливості споживання матеріалу для даного виробу в порівнянні з аналогом.

5) Метод розрахунку потреби за типовими представниками:

,

де НВ_ТИП — норма витрати типового представника;

П_ЗАГ — програма виробництва виробів даної групи.

,

де НВ_Н — норма витрати на окремий виріб, який входить в групу;

К_В — кількість виробів у групі.

2. Розрахунок потреби на основі даних про рецептурний склад

При виготовленні продукції з декількох різновидів сировини і матеріалів для одержання виробів із заздалегідь заданими технічними характеристиками і потрібною якістю розробляють­ся рецептури, в яких вказується співвідношення кожного ма­теріалу, використовуваного для виробництва цієї продукції.

Розрахунок здійснюють в три етапи:

1 етап. Встановлюють кількість готової продукції, яка повинна бу­ти виготовлена відповідно до програми реалізації:

,

де Р_ГП — потреба готової продукції, (шт, м³ та ін.)

В — маса (об'єм) однієї деталі чи виробу;

П — програма випуску деталей для виконання плану реалізації, шт;

п — кількість найменувань виробів, які виготовляються із суміші однієї рецептури.

2 етап. Встановлюють загальну кількість матеріалів, яка повинна бути відпущена у виробництві з урахуванням втрат в техно­логічному процесі:

,

де К_0Б — інтегральний коефіцієнт виходу готової продукції, який враховує втрати, що виникають на всіх стадіях техно­логічного процесу виробництва.

3 етап. Встановлюють потребу в кожному матеріалі:

,

де К_м — питома вага даного матеріалу в загальному складі для ви­готовлення виробів за рецептом.

3. Розрахунок на основі нормативних термінів зносу:

де N — кількість виробів, які знаходяться в експлуатації;

t — нормативний термін зносу.

4. Розрахунок на основі формул хімічних реакцій

Для розрахунку потреби у вихідній сировині і матеріалах можна використовувати формули хімічних реакцій, молекулярні маси готового продукту і матеріалу, дані про втрати в техно­логічному процесі:

де Р_М — потреба в матеріалі в натуральних одиницях виміру;

П — програма виробництва готової продукції в натуральних од. виміру;

М_М — молекулярна маса матеріалу;

М_ПР — молекулярна маса готового продукту;

К_ПР — вміст чистої речовини в готовому продукті, %;

К_М — вміст чистої речовини у вихідному матеріалі, %;

К_В — сумарна кількість втрат при виготовленні.

5. Статистичний метод

Для обґрунтування потреби в матеріалах, для яких важко або неможливо встановити норму витрат, користуються статистич­ними даними про фактичні витрати в минулих періодах:

В = В_ф * К_ПР * К_Е,,

де Вф — фактична витрата матеріалу в минулому періоді;

К_ПР — коефіцієнт урахування зміни програми випуску виробів чи обсягу роботи;

К_Е — коефіцієнт, який характеризує зниження витрат ма­теріальних ресурсів у зв'язку із впровадженням відпо­відних організаційно-технічних заходів.

6. Розрахунок потреби в паливі

Потреба в паливі визначається в більшості випадків прямим розрахунком шляхом множення обсягу роботи в плановому періоді на норму витрати палива. Особливістю цих розрахунків є те, що норми витрати різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива, тому при розрахунках спочатку визначають потребу в умовному паливі.

Потреба в паливі для опалення виробничих будівель у зимовий період визначається за формулою:

,

де В_П — потреба в паливі на весь опалювальний період;

НВ_У — норма витрат умовного палива на добу, на 1°С різниці між внутрішньою і зовнішньою температурами в опалю­вальний період у кг/1000 м³ об'єму будівлі;

Воп — тривалість опалювального періоду, днів;

Т_в — внутрішня температура опалюваних будівель, °С;

Т₃ — середня температура зовнішнього повітря за опалювальний період, °С;

V — зовнішній об'єм опалюваних приміщень;

К_Е — тепловий еквівалент застосовуваного палива.