Пресове оюладнання / Новий курс лекцій СП / Л 1 Технологічні схеми виробництв / 2.2 Комплекси для керамічної цегли

2.2.4 Особливості комплексів “жорсткої” екструзії

Жорсткою називають екструзію, що дозволяє отримати такий сирець, міцність якого достатня для укладання зразу ж після формування у багатошарові технологічні пакети на пічні вагонетки. Сушка сирцю проводиться на тій самій пічній вагонетці, що й випал, вкладання на рамки, транспортування рамок, перекладання з рамок на пічні вагонетки не потрібне.

Склад обладнання комплексу жорсткого пластичного формування (ЖПФ) проілюстрований на рис.2.37. Після пресу 1 брус ріжуть на заготовки однострунним ріжчиком, а потім на цеглини – багатострунним різальником 2, розсовують на необхідну відстань, перевертають на плашок парами, захвачують пари захватом і вкладають у 15 шарів у технологічні пакети на пічні вагонетки садчиком 3. Завантажені вагонетки ланцюговими штовхачами 4 й передаточним візком 5, обладнаним штовхачем, розподіляють по тунелях сушарки 6. Після сушки вагонетки передаточним візком 7 перевозять до тунельних печей 8 і заштовхують у них. Технологічні пакети після випалу на ділянці 10 розбраковують і складають транспортні пакети, перекладаючи шари цегли прокладками з картону. Далі системою транспорту вагонетки повертають до садчика 3. Передбачений пост 13 обслуговування й ремонту вагонеток.

За десятки років промислової реалізації переваги й недоліки ЖПФ виявилися досить рельєфно. Основною перевагою, яка найбільш приваблює, є відсутність рамок та укладача сирцю на них, а також засобів транспортування, що дає вагому економію як у витратах на розгортання виробництва, так й у експлуатаційних витратах. Собівартість цегли, виготовленої методом ЖПФ, повинна бути трохи нижчою у порівнянні з традиційним методом.

Але сушка сирцю у багатошарових технологічних пакетах на пічних вагонетках створює проблеми через усадку сирцю й виникаючі при цьому значні напруження, особливо у нижніх шарах. Вирішити проблему дозволяє ретельний підбір складу й ефективна підготовка шихти до формування, доповнені обережним (“м’яким”) режимом сушки. Обидва заходи потребують неабияких додаткових витрат. Якщо мати на увазі ще й те, що переробка жорсткої шихти та її формування потребують більш потужного метало- й енергоємного обладнання, то стає зрозумілим обмежене використання методу ЖПФ у світі незначним колом комплексів, що працюють на специфічних глинах. Слід відзначити, що метод ЖПФ може бути ефективним тільки при обмеженій номенклатурі виробів, оскільки сталий режим сушки у тунельних сушарках слід підбирати для кожної шихти й змінювати якомога рідше. Перелічені проблеми стримують широке розповсюдження методу ЖПФ.

98