2. Соціальні підходи до старіння і старості

Винятково біологічне чи винятково соціальне визначення старіння — це вузький підхід самого процесу старіння. Дж.Биррен, проаналізувавши літературу за старінням, дійшов наступному висновку: біологи забезпечують визначення старіння (старості) частіше, ніж психологи, а соціологи ніколи їх дають. У цьому і психологи, і біологи використовують показник протяжності життя, як залежну зміну. А перші значно рідше використовує її, ніж другі, а частіше цікавляться аспектами поведінки лише окремих компонентів, які можна віднесено до протяжності життя. Через це визначення старіння, які частіше пропонуються біологами, мають обмеження роботи у психології.Шрутц іБиррен запропонували розглядати старіння як процес, трійка компонентів. Процес біологічного старіння, який веде до зростання уразливості організму, що високу ймовірність смерті, вони визначили якsenescing (відsenescence — старіння). Нарівні з нею відбуваються зміни у соціальних ролях, наслідком чого стане змінупаттернов поведінки й зміна соціального статусу. Цей вид старіння визначенийeldering (відelder — старих людей, старші). До цих двом процесам можна додати психологічне старіння, званеgeronting (відgerontology — вчення старість, геронтологія). Цей процес відбувається відповідає вибору адаптацію процесам старіння, прийняттю прийняття рішень та стратегій справлятися з труднощами. Проте ще раніше включилися такого самого висновку дійшлиБ.Г. Ананьєв: потрібно понад багатосторонньо вивчати комплексні критерії вікової періодизації, визначатиму у яких біологічні, психологічні і соціальні складові та викладачу встановлювати їх взаємозв'язки. Під час дослідження проблем психічного старіння чітко відзначаютьсяпроступающие зв'язку з соціальними змінами, супутніми цьому віковою періоду.Биосоциальная сутність людини дає підстави розглядати індивідуально-психологічні зміни пізнього віку як сукупність взаємовпливу біологічної та соціальної у тому генезисі.

Відповідно до цим Дж. Тернер і Д. Хелмс ділять старіння втричі взаємозалежних івзаимоперекривающихся процесу: психологічне старіння — як індивід сподівається свій процес старіння (наприклад, молодики можуть почуватися психологічно більш старими); специфічне відчуття психологічної старості, яке має як об'єктивними ознаками (зниження інтелектуальнихспособностейсужение емоційної сфери), і суб'єктивними проявами. Відчуття старості реалізується у специфіці відносини індивіда до процесу свого старіння при порівнянні з процесом старіння іншим людям. Тут можна казати про психологічної асиметрії своєї зрілості й «чужій» старості, коли індивіду представляється, що він старіє найшвидше з чи повільніше, ніж інші; біологічне старіння — біологічні зміни організму звозрастим (інволюція); соціальне старіння — як індивід пов'язує старіння буде із суспільством; поведінку і виконання соціальних ролей літніми.

На думку До. Віктор, біологічний підхід також акцентує на фізіологічної боці старості, психологічний — на розумових і психічних аспектах старіння, соціальний вивчає старість у соціальному контексті у трьох напрямах:

індивідуальні переживання літнього

людини;

місце літньої людини у суспільстві;

проблеми старість і їх дозволу рівні соціальної полі-тики.

Отже, в усіх цих підходах можна вичленувати загальні ставлення до питаннях, що є соціально-психологічними: процес старіння особистості як члена групи і переживання старості у найближчому соціальному оточенні, місце літній особи у суспільстві, ставлення індивіда до свого процесу старіння, соціальна адаптація до процесу старіння, зміна соціального статусу соціальних ролей, позиція суспільства стосовно старіючим і "старим людям, фактичне місце старих серед інших вікових груп, їх функції у суспільстві.