Хід проведення заняття

На початку семінарського заняття повідомляємо тему, навчальні питання та структуру заняття.

1. Підходи до визначення поняття мотивації. Теорії мотивації

На думку, І.С. Занюка, мотивація - це сукупність факторів, що спонукають, визначальну активність особистості; до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні фактори, які детермінують поведінку людини.

С.Д. Смирнов розглядає мотивацію як спонукання, що викликають активність організму й визначають її спрямованість.

Мотивція до професійної діяльності - це дія конкретних мотивів, які обумовлюють вибір професії і тривале виконання обов'язків, пов'язаних з цією професією.

Мотивацію неможливо розглядати без визначення поняття «мотив». Мотив (від лат. movere - надавати руху, штовхати) визначається у декількох аспектах:

1) спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням потреб суб'єкта;

2) предметно - спрямована активність певної сили;

3) те що спонукає й визначає вибір спрямованості діяльності, предмет (матеріальний або ідеальний), заради якого вона здійснюється;

4) усвідомлювана причина, що лежить в основі вибору дій і вчинків особистості.

Зовнішня мотивація - це засіб досягнення мети, наприклад, заробити гроші, отримати визнання, зайняти вищу посаду.

Внутрішня мотивація – це розуміння сенсу, переконаність. Вона виникає в тому випадку, якщо ідея, цілі і завдання, сама діяльність сприймаються як гідні і доцільні.

У сучасній психології також існують два підходи до вивчення теорій мотивації професійної діяльності. Перший підхід ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Такі теорії базуються на вивченні потреб людини, які і є основними мотивом її поведінки, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредерика Герцберга й Девіда Мак Клелланда.

Теорія мотивації по А. Маслоу. Перша з розглянутих теорій називається «ієрархією потреб Маслоу». Сутність її зводиться до вивчення потреб людини. Її прихильники вважали, що предметом психології є поведінка, а не свідомість людини. В основі ж поведінки лежать потреби людини, які можна розділити на п'ять груп: фізіологічні потреби, потреби в безпеці соціальні потреби - необхідність у соціальному оточенні; потреби в повазі, у самореалізації.Перші дві групи потреб первинні, а наступні три - вторинні.

Теорія мотивації Дэвида Мак Клелланд. Відповідно до його твердження, структура потреб вищого рівня зводиться до трьох факторів:

- прагненню до успіху,

- прагненню до влади,

- до визнання.

Теорія мотивації Фредеріка Герцберга. Вона базується на двохфакторній моделі, що показує чи задоволена людина своєю роботою.

Перша група факторів (гігієнічні фактори) пов'язана із самовираженням особистості, її внутрішніми потребами, а також з навколишнім середовищем, у якому здійснюється сама робота.

Друга група факторів мотивації пов'язана з характером і сутністю самої роботи. Людина повинна пам'ятати про необхідність узагальнення змістовної частини роботи [49].

Другий підхід до мотивації базується на процесуальних теоріях. Тут говориться про розподіл зусиль працівників у виборі певного виду поведінки для досягнення конкретних цілей. До таких теорій відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по В. Вруму й теорія Портера – Лоулера.

Теорія очікувань В. Врума. В теорії очікувань підкреслюється необхідність підвищення якості праці й упевненості в тім, що це буде відзначено керівником, що це дозволяє співробітнику отримати винагороду, яка реально дасть змогу задовольнити свою потребу.

Теорія мотивації Л. Портера - Э. Лоулер. Суть її полягає в тому, що розглядається співвідношення між винагородою й досягнутими результатами.

Л. Портер і Э. Лоулер ввели три змінні, які впливають на розмір винагороди: витрачені зусилля, особистісні якості людини і її здатності й усвідомлення своєї ролі в процесі праці. Елементи теорії очікування тут проявляються в тому, що працівник оцінює винагороду відповідно до витрачених зусиль і вірить у те, що ця винагорода буде адекватна витраченим ним зусиллям.

2. Специфіка діяльності рятувальника

Пожежні-рятувальники виконують рятувальні роботи, пов'язані з пожежогасінням, з повенями, з природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортна пригода або нафтове забруднення). Рятувальна робота небезпечна і вимагає довірчого співробітництва - неправильне рішення або поведінка може поставити під загрозу здоров'я, життя або майно самого рятувальника, або ж здоров'я, життя або майно інших людей.

В сучасних умовах праця пожежних стала незрівнянно складнішою, напруженішою і небезпечнішою, тому що повсюдно пов'язана із застосуванням різних технічних засобів і спеціальної техніки. Робота пожежних частин пов'язана зі значним фізичним і нервово-психічним напруженням, викликаним високим ступенем особистого ризику, відповідальністю за людей і збереження матеріальних цінностей, з необхідністю прийняття рішення в умовах дефіциту часу. Крім того, діяльність пожежних протікає у вкрай несприятливих умовах, що характеризуються підвищеною температурою, наявністю токсичних речовин у навколишньому середовищі, що вимагає застосування засобів індивідуального захисту. А періодичні цілодобові чергування є порушенням нормального режиму сну і неспання, що сприяє розвитку патологічних процесів. Ці обставини сприяють не тільки розвитку стомлення, негативних функціональних станів, а й можуть бути причиною захворювань і травматизму.

Пожежний-рятувальник повинен уміти користуватися рятувальним обладнанням, знати техніку безпеки, уміти працювати на висоті. Необхідно володіти відмінним здоров'ям, високою витривалістю, фізичною силою (не випадково для бажаючих вступити на таку службу проводиться жорсткий медичний відбір).

Представник цієї професії повинен знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю - адже події розвиваються непередбачувано, та й не всіх людей вдається врятувати, іноді вони гинуть на очах, і це необхідно пережити.

Діяльність пожежних супроводжується несприятливим впливом фізичних, хімічних, психологічних та інших патогенних факторів, що викликають виражений фізіологічний і психоемоційний стрес.

Екстремальні умови характеризуються сильним травмуючим впливом подій, пригод та обставин на психіку співробітника. Цей вплив може бути потужним і одноразовим при загрозі життю і здоров'ю, вибухи, обваленнях знань і т.п., або багаторазовим, що вимагає адаптації до постійно діючим джерел стресу. Воно характеризується різним ступенем раптовості, масштабності, може служити джерелом як об'єктивно, так і суб'єктивно обумовленого стресу.