Мета пересування підрозділів цз. Способи пересування.

Пересування підрозділів проводиться з метою утворення необхідного угрупування сил для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, підсилення підрозділів, які діють на важливих ділянках (об’єктах) робіт та виконання інших завдань.

Підрозділи Цивільної оборони можуть здійснювати пересування власним ходом (марш), за допомогою залізничного, морського, річкового та повітряного транспорту або комбінованим способом.

Основним способом пересування підрозділів цивільної оборони є марш. Пересування залізничним, морським, річковим і повітряним транспортом, а також комбінованим способом здійснюється на відстані 1000 кілометрів і більше.

Марш

Марш –організоване пересування аварійно-рятувальних підрозділів оперативно-рятувальної служби цивільного захисту у колонах дорогами та кружними шляхами з метою виходу в призначений район або на зазначений об’єкт. Під час маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, може перевозитися на важких автопоїздах (трейлерах), що введені до складу колон, або залізничним транспортом.

Добовий перехід загону може становити: для змішаних колон – до 250 кілометрів, автоколон – 300 кілометрів.

Середня швидкість руху без урахування часу на привали становить: змішаних колон – 20-25 км/год., автоколон – 25-30 км/год.

У горах, районах лісисто-болотистої місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватись до 15-20 км/год., а довжина добового переходу становити до 200 кілометрів, а іноді й менше.

В усіх випадках повинен здійснюватися марш з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Марш в особливих умовах.

Взимку марш потребує підготовки та підтримки шляхів у належному стані, проведення заходів для запобігання обмороженню особового складу, підготовки техніки і озброєння до роботи в умовах низької температури, забезпечення машин пристосуваннями та засобами підвищення прохідності.

У сильну заметіль та у разі снігових заносів рух, як правило, припиняється і відновлюється за наказом начальника, який віддав наказ про зупинку.

Перед здійсненням маршу по льоду річок і озер (заток) організується їх інженерна розвідка, а за потреби здійснюється посилення льодового покриву, розчищення шляхів від снігу, торосів та інших перешкод, зазначається порядок руху техніки та організується рятувальна та евакуаційна служба.

Для здійснення маршу в негоду утворюються загони забезпечення руху, а також виділяються на важкопрохідні ділянки маршрутів тягачі та проводяться інші заходи щодо підвищення прохідності колісних і гусеничних машин.

З метою надання допомоги машинам, що застряли, та забезпечення безперервності руху, машини підвищеної прохідності розподіляються по колонах.

Особливо старанно організується регулювання руху у лісі.

На лісових дорогах і просіках встановлюються роз’їзди, за потреби в окремих місцях проводиться розширення проїжджої частини дороги, передбачаються заходи для боротьби з пожежами і розчищення доріг від можливих завалів та інших перешкод. Перед важкопрохідними ділянками розміщуються тягачі.

У горах особлива увага приділяється підготовці маршрутів, особливо на крутих поворотах, підйомах та спусках, виявленню ділянок можливих обвалів, осипів, лавин і місць їх обходів, виявленню місць для переправ через річки і переходів через каньйони і їх обладнанню, регулюванню руху під час проходження ущелин, каньйонів, перевалів, тунелів і на переправах через річки, а також підготовці техніки до дій в горах.

Швидкість руху під час подолання перевалів, спусків та під’їздів може знижуватися, а дистанції між машинами – збільшуватися.

На небезпечних ділянках маршрутів установлюють огорожі і добре видимі дороговкази. У вузьких місцях, на крутих поворотах, підйомах і на перевалах встановлюються тягачі, попереджувальні знаки, а вночі – покажчики, що світяться, або пости регулювання руху, забезпечені засобами зв’язку.

Підрозділи повинні мати завчасно підготовлені засоби для переходу через річку, подолання крутих підйомів та спусків, у тому числі пристосування для зупинки машин.

Перевали, ущелини, каньйони та гірські проходи перетинаються, як правило, колонами. У разі неможливості безупинного руху призначаються і обладнуються райони очікування, де по черзі підрозділи готуються до переходу через ці ділянки.