1. Загальна характеристика педагогічних поглядів Сковороди

Педагогічної проблематики Сковорода торкається в цілій низці своїх творів, зокрема, у трактаті «Початкові двері до хри­стиянської добронравності», у збірці «Харківські байки», діалозі «Алфавіт миру», притчі «Убогий Жайворонок», у листах до Михайла Ковалинського. Однак найдокладніше філософ роз­криває власні педагогічні ідеї в притчі «Вдячний Еродій». Він критично поціновував приступне тільки багатіям виховання, засноване передовсім на іноземних мовах, музиці, танцях тощо. Цьому модному вихованню Сковорода протипокладає своє розуміння природи речей. На його думку, справа доброго вихо­вання розпочинається ще зі знаття астрологічних та інших пра­вил „доброго народження”. Першими й найліпшими вчителями дитини є батьки (тільки потім на допомогу їм приходять фахові вихователі й школа). А першим завданням вихователя є розпізнання „сродності” дитини. Зробити це важко, але можливо, адже „всяка таємниця має свою тінь”: „Дивись, як хлопчак, граючись, робить ярмо та вдягає його цуценяті чи кошеняті – хіба то не є тінь його хліборобської душі? І чи не є це поклик до землеробства?.. А коли він припасовує шаблю, чи це не смак до військової справи? Коли трирічний хлопчина вчиться зі слуху набожних пісень, полюбляє зазирати до священних книг, гор­тати сторінки, дивитися то на таємничі малюнки, то на літери, чи це не таємна іскра природи, що зродила та покликала його до богослів'я?” І батьки, і фахові вчителі мають розвивати при­родні здібності дитини, тобто бути помічниками природи. „Усяка справа, – каже Сковорода, – має успіх, коли їй сприяє природа. Тільки не заважай їй, а коли можеш, усувай перешкоди та ніби прочищуй їй шлях: воістину, вона все зробить чисто й удатно. Клубок сам собою покотиться з гори, забери тільки камінь, що йому заважає. Не вчи його котитися, а лише допомагай. Не вчи яблуню родити яблука: вже природа сама її навчила. Бережи її лише від свиней, одріж дикі парості, очисть од гусені, пильнуй, аби на коріння не потрапляла сеча тощо. Учитель і лікар не є учитель і лікар, вони лише служники природи, єдиної справжньої лікувальниці та навчительки. Коли хто хоче чогось навчитися, повинен для цього народитися” [Л.У. – С. 497-502].

2. Педагогічні погляди Сковороди та Яна Амоса Коменського

Педагогічні погляди Сковороди мають чимало спільних рис з ідеями фундатора європейської педагогіки Нового часу Яна Амоса Коменського (1592 – 1670), викладеними передовсім у таких творах, як «Велика дидактика», «Материнська школа», «Пансофічна школа» та «Всезагальна порада про виправлення людських справ». Твори Коменського були добре відомі в старій Україні (з-поміж раритетів книгозбірні Харківського колегіуму знайдемо амстердамське видання творів Коменського 1657 року). Хоча Сковорода ніде прямо не покликається на них, він, так само, як і Коменський, вважає добре виховання неодмінною умовою гармонійного розвитку людини та досконалого суспільного ладу. Звідси випливає спільна для обох філософів ідея всезагальної освіти й вихо­вання. Спільним для Сковороди й Коменського є також принцип природовідповідності: добре виховання перебуває в гармонії з природою, тобто з Божим промислом, чи „cродністю", як казав Сковорода. Саме тому воно легке – Коменський у своєму «Лабіринті» писав, що з Богом усе є „легке та зручне”. Зрештою, душа виховується заради того, аби пізнати Бога й бути у злагоді з ним. Педагогічні погляди Сковороди й Коменського мають глибоке містичне підложжя та прибрані в пишні шати барокової емблематики [Л.У. – С. 500-502].