26. Стратегічні завдання і напрями реформування системи освіти в Україні.

У сучасному світі, який ввійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня та інше, що є невід'ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами створення позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації і самореалізації в цьому світі.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в України є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій;

по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку;

по-третє, розвиток вищої освіти треба розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем.

Стає більш очевидним, що необхідна розробка довгострокової програми структурної адаптації національної освітньої політики до нових міжнародних умов. У цьому контексті реформування вищої освіти України бажано проводити з урахуванням вимог Міжнародної стандартної класифікації занять(15СО-88), Міжнародної стандартної класифікації освіти (15СЕО-97 (МСКО)), Міжнародного стандарту якості серії 180 9000 та вимог, критеріїв і стандартів, які узгодили країни-учасниці Болонського процесу.

Основні цілі Болонського процесу зводяться до такого:

побутова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так і в цілому європейської системи вищої освіти;

досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи в цілому;

підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних і європейських культурних цінностей;

змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Стояти осторонь цього процесу Україна не може. Освітянське суспільство України зацікавлене діяти в усіх напрямах Болонського процесу. Освіта стала одним з найважливіших чинників політики.

Співпраця з європейцями у сфері освіти на шляху входження України в Європу є одним з пріоритетів розвитку вищої освіти в Україні. Проте не є самоціллю проголошення йти будь-якими шляхами тільки в Європу, тільки інтегрування в Європу.

Ключова позиція реформування: Болонські вимоги - це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.

Напрями розвитку вищої освіти в Україні, з одного боку, стратегічні, з іншого - вони дають імпульс для подальшого поліпшення стану освіти і науки вже в недалекому майбутньому.

Учасники парламентських слухань визнають, що:

вирішення пріоритетних завдань інноваційного соціально-економічного розвитку країни неможливе без опори на освіченість суспільства;

глобальні динамічні зміни в суспільно-економічному розвитку зумовлюють стратегічні завдання і визначають головні напрями оновлення і розвитку вищої освіти в Україні, підвищення її якості і приведення у відповідність до структури потреб ринку праці;

вища школа робить значний внесок у формуванні економіки і розвиток громадянського демократичного суспільства;

саме вища освіта забезпечує відтворення і розвиток інноваційного потенціалу економіки і демократичного суспільства.

Учасники парламентських слухань вважають, що після прийняття законів «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про наукову, науково-технічну діяльність» в Україні вживаються заходи щодо поліпшення забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян на здобуття вищої освіти, вдосконалення мережі вищих навчальних заходів, посилення їх автономії, підвищення якості освіти та демократизації навчального процесу. З урахуванням державних і регіональних потреб поліпшено структуру і збільшено обсяги підготовки фахівців, розширено доступ до здобуття вищої освіти інвалідів.

Сучасний склад освіти залишився відносно автономним суспільним інститутом, здатним до самозбереження, до виживання та саморозвитку за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, створюваної роками системи громадського самоуправління, вдалого поєднання наукових, освітніх і виховних функцій та накопиченого роками могутнього інтелектуального потенціалу, який зміг протистояти деструктивним. Тому, можемо сказати не про докорінну реформу вищої школи, а про адаптацію до нових соціально-економічних умов.