Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Прибутько_Релігієзнавство.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
1.01 Mб
Скачать

Вознесіння Господнє (на 40 -й день після Великодня)

Велике дванадесяте свято Вознесіння Господнього відзначається на сороковий день після Пасхи. Після Свойого Воскресіння, протягом 40 днів, Ісус Христос не раз являвся своїм учням і Апостолам. Віра учнів, яка похитнулась після розп'яття Спасителя, знову укріпилась. Господь воскрес і Своєю появою неодноразово засвідчив перед учнями істину воскресіння Свого. Для переконання їх, Він їв і пив з ними, показував їм Свої рани на руках, ногах і ребрах. Своїх для того, щоб вони відчули їх пальцями своїми.

На сороковий день після воскресіння Ісуса Христа, він вивів учнів Своїх з Єрусалима і пішов з ними у напрямку до Віфанії, на гору Єлеонську. Учні, обступили Його і запитали: “Коли буде відновлено царство Ізраїлю?”

Але Спаситель відповів їм, що це не їх справа знати про час, який визначив Отець, але на них скоро зійде Дух Святий і, після цього необхідно буде проповідувати про Ньго в Єрусалимі, і у всій Іудеї і Самарії, і навіть до краю землі.

Сказавши це, Ісус Христос, піднявши руки Свої, поблагословив учнів Своїх: і, коли благословляв, став віддалятися від них і підноситися на Небо. Сходження це здійснювалося так повільно, що учні могли цілком насолодитися величним видовищем. Коли ж Він був вже на такій висоті, що зору було важко стежити за Ним, з’явилася світла хмара і приховала Його від землі.

Вознісшись на Небо, Ісус Хрстос, за власною Його обітницею, невидимо завжди знаходиться на землі серед віруючих і знову прийде на землю видимим чином, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя вічне.

День Святої Трійці (П’ятидесятниця, Зелені свята) - на 50-й день після Великодня

Після Воскресіння і перед Вознесінням на Небо Ісус Христос сповістив учням, що на них зійде Дух Святий. Після Вознесіння, учні Його, повернувшись з гори Єлеонської в Єрусалим, ввійшли в той самий будинок в Сіоні, де відбувалась Таємна Вечеря Ісуса Христа. Перебуваючи там в єдності і молитвах, вони чекали сходження на них Святого Духа і разом з ними була також Матір Божа.

В десятий день після Вознесіння Ісуса Христа, який випав на день іудейської П’ятидесятниці (великого свята в пам’ять Синайського законодавства), коли вулицями міста народ йшов до храму, щоб весело і урочисто відзначити своє Старозавітне свято, о третій годині дня, раптово в повітрі відбувся надзвичайний шум, який буває під час бурі від сильного пориву вітру. Шум йшов з неба, і незабаром проник в світлицю, в якій знаходилися учні Ісуса Христа. В ту ж мить серед світлиці, в повітрі, з’явилися вогнені промені, які розділись і оповили Матір Божу і кожного з учнів. Це було видиме знамення пришестя Святого Духа.

В результаті цього чуда, всі апостоли, які могли спілкуватись тільки однією мовою — єврейською, притому найпростішому її далекті — галилейському, раптом почали говорити тепер на всіх, тоді відомих, мовах, яких раніше не знали. Апостоли почали славити Бога, його велич і досконалість.

Народ єврейський і безліч іноземців з інших країн здивувалися і злякалися, коли почули, що Апостоли почали говорити з ними на всіх, відомих їм мовах. Вони розуміли апостолів, які славили Бога на мовах іноземних, кожний — римлянин, грек, африканець, індієць чув свою рідну мову, тоді як молитви звичайно здійснювались мовою єврейською.

Апостол Петро, вставши разом з іншими апостолами, сказав, що на них зійшов Дух Святий, і що Ісус Христос, якого іудеї розіп’яли, воскрес із мертвих, вознісся на Небо і послав на них Святого Духа. Закінчуючи проповідь про Ісуса Христа, апостол Петро назвав великим і славним останній день світу, коли наступить друге славне пришестя Ісуса Христа на землю для вирішального суду над світом.

В цей день відкрилась сила і слава Триєдиного Бога: Бога-Отця, від якого походить Святий Дух, Бога-Сина, прийнявшого Духа від Отця і Бога-Духа Святого, Який видимо зійшов на апостолів. Тому Християнська Церква в цей день прославляє Пресвяту Трійцю.

Згідно зі звичаями українського народу, напередодні дня Святої Трійці, в суботу ранком, до схід сонця, дівчата й молодиці йдуть на левади або в поля рвати запашне зілля: чебрець, полин, любисток.

Свята неділя чи Зелені свята — це з гли­бокої давнини свято зелених дерев, і всі хати напередодні свята прикрашаються зеленими гілками клену, липи, ясеня. Перед дверима буді­вель, на воротах, а також і в загорожі, де ночує худоба, ставлять гілки зеленої осики.

В суботу, перед, Трійцею поминають по­кійників і готують для цього трапезу з семи страв.

Преображення Господнє Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (Спаса) - 19 серпня

Ісус Христос почав говорити учням, що йому належить йти в Єрусалим, постраждати за людей, померти на Хресті і на третій день воскреснути! В цей час йшов вже останній рік трьохрічної проповіді Ісуса Христа і тридцять третій від народження Його Пречистою Дівою.

Слова Христови сильно засмутили учнів і особливо Апостола Петра. Помітивши скорботу учнів і бажаючи полегшити її, а також щоб підтримати віру в учнях Своїх, коли вони побачать Його страждаючим, Ісус Христос пообіцяв показати їм Свою Божественну славу, в яку одягнеться після Своєї смерті.

Маючи звичай віддалятися вночі від учнів для окремої молитви Богу-Отцю, Ісус Христос через шість днів після даної обіцянки, взявши з собою тільки Петра, Якова та Йоана, піднявся з ними на вершину гори Фавор, щоб помолитися. Відійшовши від них на невелику відстань на невисокий горб, Він почав молитися і преобразився. Обличчя його засяяло наче сонце, а одежа побіліла наче світло.

Біля Ісуса Христа вони побачили двох чоловіків, що стояли в цій славі і говорили з Ним. Апостолів охопив жах. По одкровенню Святого Духа вони зразу в мужах впізнали Мойсея — від мертвих, та Іллю — з раю, і зрозуміли, що бесіда йде про добровільні Христові страждання і смерть його в Єрусалимі. Слухаючи її, апостоли стояли з трепетом і насолоджувались Божественною славою.

Своїм Преображенням Спаситель показав, якими стануть православні віруючі в майбутньому потойбічному житті, в Царстві Небесному.

Християнська Церква установили святкувати славне Преображення Господнє 6 серпня (19 за новим стилем). День цей шанується як одне з великих дванадесятих свят. В цей день, після Літургії, у церкві святять груші, яблу­ка, мед і обжинкові вінки, або пучок колосся жита чи пшениці.

Колись до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшись з церк­ви, родина урочисто сідала за стіл, їли яблу­ка з медом і запивали виноградним або яб­лучним вином — щоб садовина родила.

Успіння Пресвятої Богородиці - Пречистої Діви Марії (Перша Пречиста) - 28 серпня

Успіння — це кінець земного життя Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії та перенесення її до життя небесного — вічного і блаженного.

Після спокутування Господом гріхів роду людського і вознесіння його на небо, Пречиста і Преблагословенна Діва Марія, Матір Божа серед перших християн жила ще досить досить тривалий час. Її душа переповнювалась великою духовною радістю, коли Вона спостерігала поширення по всіх землях Церкви Христової.

Матір Божа зміцнювала сили у всіх віруючих і за всіх молилася. За заповітом Ісуса Христа, її прийняв до себе в і як рідний син піклувався про неї, до самої її кончини Апостол Йоан Богослов.

Матір Божа пережила Ісуса Христа на 15 років і померла 15 серпня 48 року від р.х.

Свято Успіння Пресвятої Богородиці відзначається 15 серпня (28 за новим стилем).

Після свята Успіння Пресвятої Богородиці гос­подарі, що мають дорослих дітей, готуються до весільного сезону.

У період Першої Пречистої в садах Укра­їни відбувається збір врожаю.

Різдво Пресвятої Богородиці - Пречистої Діви Марії (Мала Пречиста) - 21 вересня

Богородиця народилася в відомій сім’ї. Пречиста Діва по батькові була роду царського, а по матері - архієрейського. Але батьки Пресвятої Богородиці більш були відомі не своїм високим походженням, а покірністю і милосердям. Все їх життя було пронизане любов’ю до Бога і до людей.

Місцем, де народилася преблагословенная Діва, було невелике місто в землі Галілейській — Назарет, що в перекладі означає — квітуче, захищене, увінчане і сокровенне місце. Різдво Пресвятої Діви Марії відзначається Святою Православною Церквою як одне з великих свят 8 вересня (21 вересня за новим стилем).

В Україні з цим святом пов’язується день породіль, коли жінки, в яких немає дітей, справляють обід і запрошують на нього бідних та жебраків, щоб молилися Богородиці про те, щоб вона послала їм дітей. Такі жінки спочатку замовляють Пресвятій Богородиці службу Божу в церкві, а після Богослу­жіння, запрошують людей до себе на обід.

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (Здвиження) - 27 вересня

Гоніння християн на території Римської імперії припинилися тільки на початку IV століття, при Римському імператорі Костянтині Великому. Імператор Костянтин сам переконався в силі і славі Святого Хреста і хресного знамення Церкви Христової.

Трапилося це так. Одного разу, напередодні рішучої битви, він і все його військо побачили на небі зоображення хреста, що склалося з світла, з написом: “Цим переможеш!” (грецькою — НІКА).

В наступну ніч імператору з’явився Сам Ісус Христос з Хрестом в руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога і наказав зробити бойовий прапор із зображенням Святого Хреста. Костянтин виконав веління Боже і переміг ворога. Він прийняв християн під своє заступництво і оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії.

Після цього, імператор Костянтин наказав знайти Хрест, на якому був розіпятий Списитель. Виконати його бажання взялася, з великою радістю його мати — цариця Олена.

В 326 році цариця Олена з цією метою відправилася в Єрусалим. Багато часу і старань витратила вона, щоб відшукати Хрест Господній. Виявилося, що він був закинутий в одну з печер і завалений сміттям та землею.

Цариця Олена, патріарх Макарій і оточуючі їх люди з радістю і благоговінням поклонилися Хресту Господньому і цілували його. Всім хотілось доторкнутись до святині, але через велику кількість бажаючих, цього зробити було неможливо. Тоді патріарх Макарій піднявся на пагорб і декілька разів воздвигав (підіймав) Хреста, щоб його могли побачити всі бажаючі. На місці хресних страждань, поховання і воскресіння Ісуса Христа, Костянтин Великий і мати його Олена возвели прекрасний храм.

В пам’ять про знаходження Хреста Господнього і Його воздвиження Християнська Церква встановила свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це свято відноситься до великих і відзначається 14 вересня (27 за новим стилем).

Введення в храм Пресвятої Богородиці - Пречистої Діви Марії (Друга Пречиста) - 4 грудня

Коли Пречистій Діві Марії, Богородиці виповнилось три роки від народження, святі праведні батьки її, Іоаким і Анна, зважилися виконати дану ними обітницю — віддати на служіння Богу народжене ними дитя. Скликали вони до Назарета, де проживали, всіх своїх родичів, а також хор непорочних дів.

В супроводі народу, із співом духовних пісень, вони відправилися в шлях, праведний від Назарета до Єрусалиму. Ця подорож тривала три дні. Досягнувши міста Єрусалима, вони урочисто наблизилися до храму. Батьки поставили Пренепорочну Діву на першу сходинку храму і трьохрічна Марія сама, без жодної сторонньої допомоги і підтримки, зійшла по цих високих сходинках. Вона була, зміцнена невидимою силою Божою. Діва Марія в короткий термін досконало навчилася єврейському Старозавітному письму і рукоділлю. Пречистій Діві, як і іншим дівчатам, їжа подавалася за рахунок храму. Вона ж віддавала її жебракам і мандрівникам, бо, як сказано в Святому Письмі, Вона харчувалася хлібом небесним. Первосвященик Захара своїми очима бачив, як Ангел Небесний приносив Їй їжу в Свята Святих.

Так Пресвята Марія, в постійних молитвах, читанні Священного Писання і рукоділлі для потреб храму, прожила при храмі Божому близько одинадцяти років і виросла глибоко благочестивою, у всьому покірною Богу, надзвичайно скромною і працелюбною. Перебуваючи під час молитов в Свята Святих з Ангелами, Пречиста Діва побажала жити в ангельській чистоті і присвятити все своє життя тільки одному Богу. Вона перша вручила своє дівоцтво Богу, бо у Старому Завіті заборонено було дівам не виходити заміж, оскільки шлюб був в більшій шані, ніж дівоцтво. Вона ж, всупереч цьому, вважала краще за шлюб служіння Богу.

Введення в храм Пресвятої Діви Марії відзначається Християнською Церквою 21 листопада (4 грудня за новим стилем). Царицею Оленою в Єрусалимі був побудований Храм Введення Пресвятої Богородиці.

За народним повір’ям українців, якщо в цей день з ранку до хати заходить молодий і гарний чоловік, то він приносить до хати щастя.

ПИТАННЯ 37. Християнські пости

Православна Церква заповідає своїм віруючим вести поміркований, спосіб життя, особливо виділяючи дні і періоди обов’язкової стриманості — пости. Постили старозавітні праведники і Сам Христос постив сорок днів і сорок ночей.

Пости бувають щотижневі і багатоденні.

Щотижневими пісними днями (за винятком окремо визначених тижнів) є середа і п’ятниця. В середу піст встановлено як спомин зради Ісуса Христа Іудою Іскаріотом, а в п'ятницю ради хресних страждань і смерті Спасителя. В ці дні заборонено споживати м’ясну і молочну їжу, яйця, а в період від Дня всіх Святих (перша неділя після свята Трійці) до Різдва Христового по середах і п’ятницях слід також утримуватися і від риби.

Багатоденних постів в році чотири.

Найголовніший і найсуворішій — Великий Піст, який триває сім тижнів перед Великоднем. Найсуворіші в ньому — перший і останній тобто Страстний тижні. Цей піст встановлений в пам'ять сорокаденного посту Ісуса Христа в пустелі.

Петрів Піст (Петрівка). Він починається з Тижня всіх Святих і закінчується в день пам’яті Святих Першоверховних Апостолів Петра і Павла — 12 липня. В цей піст рибу вживати дозволяється, окрім понеділка, середи і п’ятниці.

Успенський піст (Спасівка) — близький до Великого за суворістю, але він коротшій — з 14 по 27 серпня. Цим постом Свята Церква вшановує Пресвяту Богородицю.

Різдвяний піст продовжується 40 днів — з 28 листопада по 6 січня. В цей піст рибу вживати дозволяється, окрім понеділка, середи і п’ятниці. Після свята Святителя Миколи (19 грудня) рибу можна вживати лише в суботи і неділі, а в період з 2 по 6 січня треба дотримуватись посту за всіма суворими правилами.

Днями суворого посту є водохресний святвечір (18 січня) та наступні свята: Усікновення голави Йоана Предтечи (11 вересня) і Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня).

Деяке послаблення в суворості посту допускається хворим, а також зайнятим важкою працею, вагітним і годуючим грудних дітей жінкам. Це робиться для того, щоб постування не привело до різкого зниження фізичних сил і християнин мав їх для здійснення молитв і для виконання необхідних робіт.

Слід мати на увазі , що піст повинен бути не тільки тілесним, але і духовним — віддалення від зла, приборкання язика, розпусти, стримання гніву, припинення наклепів, брехні і клятвопорушень.

Тіло після посту стає легким, зміцнюється дух. Піст стримує бажання плоті, пом’якшує вдачу, стримує гнів, пориви серця, бадьорить розум, приносить спокій душі, усуває нестриманість.

Постом ми сприяємо розквіту шляхетності в наших душах, віддаляємось від всякого гріха, який залежить від наших почуттів і виконуємо благочестивий обов’язок православного християнина перед Богом.

ПИТАННЯ 38. Молитва, богослужіння і текст молитви «Отче наш»

Молитва - це бесіда нашої душі з Богом, це піднесення серця і розуму до Бога. До молитви потрібно підготуватись.. Перед молитвою слід нагадати собі, які ми немічні та грішні перед нашим Творцем. Тому наші слова і думки повинні бути смиренними, врівноваженими і спрямованими лише до Отця Небесного. Молитва вияв­ляється не тільки словами, але і зовнішніми культовими діями - коли ми хрестимось, стаємо на коліна, кланяємось. Одна зовніш­ня молитва без внутрішньої не є достатньою: в молитві має брати участь також серце і розум.

Це означає, .що ми повинні не тільки хреститись, кланя­тись механічно і промовляти слова молитви, а думкою бути не з Богом. Про таких Ісус Христос говорив: “Оцей народ устами Мене поважає, серце ж їхнє далеко від Мене.”(Мт. 15, 8) Отже, треба молитись і своєю душею, і своїм серцем, і своїм розумом.

Молитва завжди розпочинається і закінчується хресним знаменням. Хрест - це символ нашої перемоги над злом. Ми також хрестимось, під час молитви тому, що ми, християни, посвячені Богові. Ми хрестимось, кладучи на собі знак хре­ста. Для цього три пальці правої руки складаємо разом в знак того, що Бог один і триєдиний в Лицях, а два інші пальці пригинаємо до долоні в знак того, що Ісус Христос є правдивий Бог і правдива людина - Боголюдина. Так складені пальці кладемо на чоло, щоб Бог освятив наш розум, на груди, щоб Господь наділив наше серце добром, на праве, а відтак і на ліве плече - щоб Бог освятив наші руки і всі наші дії і щоб своїми руками ми несли поміч та творили добро тим людям, хто потребує допомоги.

Коли людина виконує якусь необхідну працю руками, чи прикована до постелі і лежить тяжко хвора (наприклад паралі­зована), тоді можна молитись лише серцем і Бог таку молит­ву прийме.

До молитви ми повинні приступати смиренними, врівноваженими і з думками, спрямованими лише до Отця Небесного. З такими думками на серці, осінюючи себе хресним зна­менням, промовляємо «Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа», після чого кланяємось і розпочинаємо молитву і закінчуємо її словом «Амінь».

Після закінчення молитви також необхідно поклонитись. Для чого робити поклони? Церква ніколи не відділяла душі від тіла. В своєму падінні людина відвернулася від Бога, і тепер повинна відродитися заново. Порятунок і покаяння - це не зневага до тіла, як сатверджують деякі люди, а навпаки, відновлення тіла в істинній його функції - як храму духу. Християнський аскетизм - боротьба не проти тіла, а за нього. Тому кається вся людина, її душа і тіло. Поклони – це знаки покаяння і смирення, слухняності і поклоніння Богу.

Хрестимось ми як перед початком, так і в кінці молитви, перед всяким добрим ділом, працею, так і по закінченні їх.

Молитись треба як вранці, коли встанемо від сну і повинні попросити Бога благословіння на наступивший день, так і ввечері перед тим, як лягати спати, коли ми повинні по­дякувати Богові за те, що зберіг нас від усякого лиха та спо­добив використати день для користі своєї, своїх ближніх і слави Божої. Крім домашньої молитви є ще й загальна молитва в хра­мі Божому – богослужіння.

Богослужіння - це своєрідна форма звернення до Бога через обрядові дії і церемонії з метою одержання від нього підтримки. Воно є важливим елементом релігійного культу, під час якого священнослужителі і віруючі вступають у прямий контакт з Богом.

Для проведення Богослужінь Православною Церквою встановлені строго визначені години.

Години - це короткі Богослужіння, які встановлені Церквою , для спомину деяких священних подій. Існує перша, третя, шоста і дев’ята години. В першу годину згадується про вигнання з Раю Адама і Єви і майбутній суд над Ісусом Христом, в третю - сходження Святого Духа на Апостолів, в шосту – розп’яття Спасителя, а в дев’яту - Його смерть на Хресті.

Як правило, ці богослужіння здійснюються в наступному порядку. Перше - після ранкової молитви; третє і шосте - безпосередньо перед Літургією; дев’яте - перед вечірньою. Молитовну основу цих богослужінь складають псалми (на кожному - по три), а також піснеспіви дня - тропарі і кондаки.

Молитись можна в храмі і вдома, у дорозі й будь-якому іншому місці. Господь Всюдисущий, тому він завжди приймає нашу щиру молитву. Православний віруючий повинен молитися зранку й увечері, перед спожианням їжі та після нього, перед навчанням, роботою і взагалі перед будь-якою справою та після неї . Молитися треба перед освяченою іконою чи хрестом, але коли ви знаходитесь в такому місці де їх нема, то молитись можна повернувшись на схід, бо звідти прийшов Спаситель світу і людства - Ісус Христос.