звичним маршрутом, вулицею або приміщеннями будинку, людина просто «підбирає» те, що зберігається в різних частинах.
Ще один поширений прийом – додавання осмисленого зв’язку матеріалу, між початковими елементами якого осмисленого зв’язку немає. Це стосується запам’ятовування не пов’язаних між собою слів або букв, послідовності найменувань.
Добрим прийомом для запам’ятовування, наприклад, текстів або послідовності викладу є створення плану або розбивання тексту на частини з називанням кожної з них.
Є й інші мнемонічні прийоми, для перечислення та опису яких тут, на жаль, немає місця.
7.3. Різновиди пам’яті
Залежно від того, що запам’ятовують і відтворюють, розрізняють за змістом чотири різновиди пам’яті: образну, емоційну, рухову і словесно- логічну.
Суть ОБРАЗНОЇ ПАМ’ЯТІ – у запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв’язків і відношень між ними.
Залежно від того, якими аналізаторами людина сприймає об’єкти під час їхнього запам’ятовування, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, тактильною, нюховою тощо. Фізіологічною основою образної пам’яті є тимчасові нервові зв’язки першосигнального характеру. Однак у ній бере участь також друга сигнальна система. Мова є засобом усвідомлення людиною її чуттєвого досвіду.
Образна пам’ять – це пам’ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, які колись сприймала людина. Образи, які містяться в пам’яті, з часом трансформуються: спрощуються, втрачають яскравість, стають більш узагальненими, на перший план виходять суттєві ознаки матеріалу, а подробиці стираються. Найменше змін зазнають незвичайні зорові образи.
У пам’яті можуть зберігатися не тільки предметні образи сприйня- ття, а й безпредметні образи, пов’язані з пережитими відчуттями. Людина може, наприклад, уявити собі просто синій колір, або звук певного тону, або відчуття зубного болю, або кислий смак.
Образна пам’ять здебільшого виявляється у дітей і підлітків, але є важливою для деяких професій. У дорослих провідним видом пам’яті, як правило, є словесно-логічна.
Винятком серед інших є ейдетичні образи, які зберігаються в пам’яті без змін, не втрачаючи яскравості й чіткості.
СЛОВЕСНО-ЛОГІЧНА пам’ять полягає в запам’ятовуванні думок, понять, суджень, умовиводів, які відображають істотні зв’язки і відношення предметів і явищ, їхні загальні властивості.
На відміну від образної, рухової та емоційної пам’яті, яка є і у тварин, словесно-логічна пам’ять є специфічно людською пам’яттю на
96
Глава 7
думки, судження, закономірності і зв’язки між предметами та явищами дійсності. Цей різновид пам’яті ґрунтується на спільній діяльності першої та другої сигнальних систем.
Словесно-логічна пам’ять тісно пов’язана із мовленням і мисленням. Вона формується разом з ними і досягає свого завершеного вигляду пізніше від рухової, емоційної та образної. За допомогою словесно-логічної пам’яті можна зберігати й відтворювати вербальну інформацію. Можливе і дослівне запам’ятовування текстів, і запам’я- товування тільки їхнього змісту – тоді відтворення є реконструкцією тексту, переходом від узагальнених характеристик матеріалу до деталей.
Згодом сліди в словесно-логічної пам’яті дещо трансформуються, пригасають, але загалом ознака цього виду пам’яті – точність і залежність від волі людини.
РУХОВА ПАМ’ЯТЬ виявляється в запам’ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови, комплексів рухів тощо.
У руховій пам’яті зберігаються схеми різних рухів та їхніх комбі- націй, які утворюють рухові навички, що забезпечують автоматизованість дій у типових або повторюваних ситуаціях. Саме рухова пам’ять дає нам змогу думати про щось стороннє тоді, коли ми відчиняємо двері власної квартири.
ЕМОЦІЙНА ПАМ’ЯТЬ полягає в запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.
Запам’ятовують не так емоції, як предмети та явища, що їх викликають. Пам’ять на емоції та почуття наявна вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в три-пять років. Спогади дитинства найчастіше пов’язані з глибокими переживаннями. Загалом яскраві, емоційно насичені події можуть зберігатися в пам’яті дуже довго. Потрібно зазна- чити, що запам’ятовується насамперед емоційно забарвлена інформація.
Усі види, або компоненти пам’яті тісно пов’язані один з одним, оскільки вони є складовими єдиного, цілісного поведінкового акту. У людини три компоненти можна викликати за допомогою слова.
За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткотривалу та довготривалу пам’ять. Вони розрізняються і за спосо- бом відображення одержуваної ззовні інформації, і за часом збереження, а також за тими функціями, які кожна з них виконує в процесах пам’яті людини. Три форми пам’яті є не лише формами, а й етапами обробки інформації в процесі її збереження.
Отже, пам’ять людини складається з трьох блоків, які працюють з метою збереження інформації як єдине ціле. Схема зв’язку між ними має приблизно такий вигляд.
Миттєва, або сенсорна пам’ять – це пам’ять тих сенсорних органів, на які надійшла інформація. Образ, який виник у результаті збудження рецепторів якимось одиничним впливом, не зникає відразу, а існує в тій самій формі, у якій виник, поступово згасаючи в межах однієї секунди для зорової системи і набагато довше для слухової. Зображення і
97
далі ніби стоїть перед очима, а звук звучить у вухах, попри те, що стимул уже зник.
У МИТТЄВІЙ ПАМ’ЯТІ інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2 секунд) і фіксує відображення дійсності на рівні рецепторів.
Миттєва пам’ять забезпечує збереження образу, який сприймаємо під час миготіння і рухів очима та під впливом інших чинників. Інакше кажучи, миттєва пам’ять забезпечує злите, а не розірване сприйняття світу, а також предметність сприйняття.
КОРОТКОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ є сховищем, у якому відбувається «робота» не тільки з тією інформацією, що надійшла від сенсорних органів, а й з тією, яку витягують з довготривалої пам’яті.
Короткотривала пам’ять – це пам’ять, що обслуговує поточну роботу з образами, поняттями і словами.
Час збереження матеріалу в короткотривалій пам’яті – близько 30 секунд. У разі повторення матеріалу в межах цього часу він може зберіга- тися в ній набагато довше.
Обсяг короткотривалої пам’яті становить 7±2 одиниці збереження. Під одиницями тут розуміють не тільки окремі букви, цифри або звуки, а й їхні групи. Отже, щоб запам’ятати більшу кількість елементів, їх можна об’єднати в групи, однак усе-таки зі збільшенням кількості елементів, що входять у групу, число груп, що зберігаються в короткотривалій пам’яті, зменшується.
Структурування вхідної інформації не зводиться тільки до групування, це складний процес її перетворення, у якому беруть участь образні, мовні і смислові компоненти. У короткотривалій пам’яті відбу- вається перекодування форми вхідної інформації з образної на мовну. Під кодом розуміють форму подання інформації. Домінуючим кодом короткотривалої пам’яті є слуховий. Це означає, що зорові образи людини в короткотривалій пам’яті перекодовуються у звуки мови й у такій формі короткотривала пам’ять ними оперує.
Короткотривала пам’ять зберігає інформацію, яка надходить до неї з миттєвої і довготривалої пам’яті. Ця пам’ять не має різновидів за модаль- ністю і зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг коротко- тривалої пам’яті обмежений.
Особливим видом короткотривалої пам’яті є ОПЕРАТИВНА ПАМ’ЯТЬ, яка забезпечує запам’ятовування і відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.
Наприклад, утримання в думці координат військового об’єкта під час нанесення його на карту, передавання сигналів та інформації від одного об’єкта до іншого; виклик оператором міжміського зв’язку абоне- нта для переговорів тощо. Оперативна пам’ять задіяна в дитячій грі в «зіпсутий телефон».
98
Глава 7
ДОВГОТРИВАЛА ПАМ’ЯТЬ обмежена за обсягом і тривалістю зберігання інформації віком людського життя. Це основне сховище досвіду людини.
Унього надходить матеріал з короткотривалої пам’яті, але він не перебуває там у незмінному вигляді. Цей матеріал безперервно перетво- рюється: узагальнюється, класифікується, об’єднується в смислові групи.
Якщо в короткотривалій пам’яті ми живемо, то довготривала пам’ять зберігає знання, які додають зміст нашому безпосередньому існуванню (Р. Соло).
Удовготривалій пам’яті зберігаються:
•просторова модель світу, представлена тут у вигляді певних структур, які відповідають образам нашого будинку, міста, країни і всієї планети;
•знання про закони, будову світу і властивості об’єктів;
•наші уявлення про людей, самих себе, соціальні норми і життєві цінності;
•моторні навички, наприклад, звукової і письмової мови, одягання, їзди на велосипеді, вміння розв’язувати завдання в різних галузях діяльності;
•навички розуміння мови або інтерпретації здобутків у галузі живопису, музики тощо;
•плани і програми майбутньої діяльності.
Інформація в довготривалій пам’яті організована певним чином. Існує істотна відмінність в організації інформації особистого і відсторо- неного характеру. У зв’язку з цим було запропоновано навіть говорити про два види довготривалої пам’яті – епізодичний і семантичний.
В епізодичній пам’яті зберігаються закодовані події, прив’язані до певного часу, інформація про те, як виглядали ті чи інші речі, коли ми їх бачили. У цій пам’яті міститься всіляка автобіографічна інформація. Решта інформації позаособистого характеру зберігається в семантичній пам’яті – це, по-перше, факти і знання, не пов’язані з особистими переживаннями у певному місці й часі, і, по-друге, усе, що нам потрібно, щоб користуватися мовою.
Інформація в довготривалій пам’яті зберігається в різних кодах – ві- зуальному, акустичному і семантичному. Домінуючим кодом є семантичний, тобто оснований на смисловому сортуванні матеріалу.
Час збереження інформації в довготривалій пам’яті обмежений людським життям.
За метою діяльності, до якої залучено запам’ятовування, розрізня- ють мимовільну та довільну пам’ять.
МИМОВІЛЬНА ПАМ’ЯТЬ є продуктом діяльності, не спрямованої безпосередньо на запам’ятовування цього матеріалу. Утримання та відтворення матеріалу відбувається без мети його утримати чи відтворити.
99