- •Тема 1. Лекція 1. Вступ. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України (2 год.).
- •1.1. Предмет і завдання курсу історії України.
- •1.2. Початок формування людської цивілізації на території України. “Неолітична революція”. Трипільська культура.
- •1.3. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •1.4. Східні слов’яни в і – іх ст. Основні теорії етногенезу слов’ян. Розселення і заняття, звичаї, вірування, побут східних слов’ян. Анти. Еволюція суспільного устрою.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 2. Лекція 2. Київська Русь.
- •2.1. Передумови утворення та теорії походження Київської Русі.
- •2.2. Основні етапи розвитку Давньоруської держави. Період виникнення і становлення (кінець іх – кінець х ст.). Піднесення і розквіт Київської Русі (кінець х – середина хі ст.).
- •2.3. Політичний та соціальний устрій. Економічний розвиток Київської Русі.
- •2.4. Характерні риси та особливості розвитку культури. Хрещення Русі та його історичне значення.
- •Питання для самоперевірки.
- •Причини феодальної роздробленості.
- •Змагання українських князівств за політичне лідерство.
- •Галицько-Волинська держава – спадкоємниця Київської Русі.
- •3.4. Боротьба Русі проти монголо-татарської навали. Південно-західні руські князівства під ігом Золотої Орди.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 4. Лекція 4. Українські землі у складі Литви та Польщі (хіv-XVI ст.) (2 год.).
- •4.1. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського. Велике князівство як форма поліетнічної держави литовців, українців, білорусів.
- •4.2. Польська експансія на українські землі наприкінці хіv – на початку хv ст. Зближення Литви і Польщі. Кревська унія 1385 р. Опозиція князя Вітовта.
- •4.3. Українські землі у другій третині XV–XVI ст. Люблінська (1569 р.), Берестейська (1596 р.) унії та їх політичні наслідки.
- •4.4. Соціально-економічні процеси в XIV-XVI ст.
- •Питання для самоперевірки:
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 5. Лекція 5. Виникнення українського козацтва (хіv – поч. Хvіі ст.) (2 год.).
- •Запорозьке козацтво у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Передумови виникнення та джерела формування козацтва.
- •5.2. Запорозька Січ. Військовий та адміністративний устрій. Формування органів влади та управління.
- •5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці хvі-на початку хvіі ст.
- •5.4. Українське козацтво в системі міжнародних відносин.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Лекція 6. Українська національна революція XVII ст. Створення козацької держави (2 год.).
- •6.1. Причини, характер, рушійні сили, періодизація війни.
- •6.3. Утворення Української гетьманської держави.
- •6.4. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657-червень 1663р.)
- •6.5. Боротьба за возз’єднання Української держави (червень 1663-вересень 1676р.)
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 7. Лекція 7. Українські землі наприкінці XVII – у XVIII ст. Ліквідація козацької державності (2 год.).
- •7.1. Українська державність наприкінці XVII – на початку XVIII ст. І. Самойлович, і. Мазепа, п. Орлик.
- •Запоріжжя у складі Російської держави. Ліквідація Запорозької Січі.
- •Питання для самоперевірки:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 8. Лекція 8. Правобережні й західноукраїнські землі в останній чверті хvіі – хvііі ст. Заселення Південної України (2 год.).
- •8.2. Нова доба козацько-селянських війн: гайдамаччина.
- •8.3. Поділи Речі Посполитої та їх наслідки для українських земель.
- •Заселення і економічне освоєння Півдня України. Заснування нових міст.
- •Питання для самоперевірки.
- •Методичні вказівки до лекції.
- •Тема 9. Лекція 9-10. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (хіх ст.) (4 год.).
- •9.1. Становище українських земель у першій половині xiх ст.
- •9.2. Активізація суспільно-політичного життя у Наддніпрянщини.
- •9.3 Початок українського національного відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •9.4. Скасування кріпацтва та демократичні реформи іі половини xiх ст.
- •9.5. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії
- •Питання для самоперевірки:
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 11. Лекція 11. Соціально-економічне та політичне становище українських земель на початку хх ст. (1900-1917 рр.) (2 год.).
- •10.1. Соціально-економічний розвиток.
- •Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр.
- •10.3. Україна у роки третьочервневої монархії (червень 1907 – липень 1914 р.). Столипінська аграрна реформа.
- •10.4. Західноукраїнські землі на початку хх ст. Соціально-економічний розвиток. Культурно-просвітницький рух.
- •10.5. Українські землі в роки Першої світової війни. Національно-визвольний рух в умовах війни.
- •Питання для самоперевірки:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 11. Лекція 11. Боротьба за відновлення державності України(1917-1920 рр.). (2 год.).
- •11.1. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну
- •11.2. Проголошення автономії України
- •11.3. Проголошення унр. Війна Радянської Росії проти унр. Четвертий Універсал Центральної Ради.
- •11.4. Українська держава часів гетьмана п. Скоропадського.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції.
- •Лекція 13. Відновлення унр. Боротьба за владу в Україні у 1919-1920 рр. (2 год.).
- •Українська Народна республіка за доби Директорії. Акт злуки унр та зунр.
- •13.2. Проголошення Зунр. Окупація Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними військами.
- •13.3. Боротьба за владу в Україні в 1919-1920 рр. Проголошення урср. Запровадження політики „воєнного комунізму”. Боротьба проти Денікінщини.
- •13.4. Україна в 1919-1920 рр. Вставлення радянського режиму.
- •13.5. Радянсько-польська війна та Україна
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні рекомендації
- •Тема 12. Лекція 14. Міжвоєнний період в історії українського народу (1921 – 1939 рр.) (2 год.).
- •Усрр на початку 20-х років. Міжнародне і внутрішнє становище. Неп. Створення срср.
- •Соціально-економічні перетворення. Індустріалізація. Колективізація. Голод 1932-1933 рр. Процес формування тоталітарного режиму в срср.
- •14.3. Національно-культурне будівництво. Політика коренізації.
- •14.4. Західноукраїнські землі у 20 – 30-ті роки. Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 13. Лекція 15. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) (2 год.).
- •15.2. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої на території України у 1941-1942 рр. Причини поразок Червоної армії на початку війни.
- •15.3. Окупаційний режим в Україні (1941-1944 рр.). Політичні та економічні плани нацистів щодо України та методи їх реалізації
- •15.4. Рух опору проти німецько-фашистського режиму на території України. Радянський партизанський рух. Збройна боротьба формувань оун-упа.
- •15.5. Завершення Другої світової війни. Внесок народу України в перемогу над фашизмом.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 14. Лекція 16. Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х - до початку 80-х років хх століття (2 год.).
- •16.2. Соціально-економічний розвиток України (1956-1985 рр.). Проблеми розвитку народного господарства. Економічні реформи
- •60-Х рр. Та причини їх згортання. Посилення застійних явищ в соціально-економічному житті республіки.
- •16.3. Суспільно-політичне життя в Україні (1956 - 1985 рр.). Хрущовська “відлига”. Наростання кризи в суспільно-політичному житті. Дисидентський рух.
- •Питання для самоперевірки
- •17.2. Піднесення національно-визвольного руху. Формування багатопартійності в Україні.
- •17.3. Суверенізація урср. Народження незалежної України.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Тема 16. Лекція 18. Розвиток незалежної України (від 1991 р. – до сучасності) (2 год.).
- •18.1. Утвердження національної державності. Стартові умови розгортання державотворчого процесу. Становлення владних структур.
- •18.2. Формування політичної системи. Конституційний процес. Сучасне політичне життя в Україні.
- •18.3. Проблеми реформування економіки.
- •18.4. Формування концепції зовнішньополітичного курсу. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України. Західний напрям зовнішньої політики. Україна та держави снд.
- •18.5. Розвиток культурної сфери. Шляхи духовного відродження народу.
- •Питання для самоперевірки
- •Методичні вказівки до лекції
- •Перелік типових екзаменаційних питань
Методичні вказівки до лекції
Додаткову інформацію з питань, розглянутих у лекції можна отримати у виданнях: Бойко О.Д. Історія України: Посібник – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001; Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України: Навч. посібник – К.: Знання-Прес, 2002; Світлична В.В. Історія України: Навч. посібник друге вид. – К: “Каравела”, Львів: “Новій світ - 2000”, “Магнолія плюс”, 2003; Історія України: нове бачення / Під ред. В.А.Смолія. – К.: “Альтернативи”, 2000; Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
Тема 5. Лекція 5. Виникнення українського козацтва (хіv – поч. Хvіі ст.) (2 год.).
Метою лекції є ознайомлення студентів з процесом виникнення та еволюції українського козацтва, його головними функціями (в т.ч. державотворчою); визначення ролі козацтва в розвитку національно-визвольного руху кінця ХVІ – початку ХVІІ ст.
Для досягнення означеної мети необхідно розглянути такі питання:
Запорозьке козацтво у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Передумови виникнення та джерела формування козацтва.
Запорозька Січ. Військовий та адміністративний устрій. Формування органів влади та управління.
Козацько-селянські повстання наприкінці ХVІ – на початку ХVІІ ст.
Українське козацтво в системі міжнародних відносин ХVІ – ХVІІ ст.
Запорозьке козацтво у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Передумови виникнення та джерела формування козацтва.
Для вітчизняної історіографії є традиційною увага до проблеми українського козацтва – соціального явища, яке виникнувши у середньовічну епоху, протягом століть залишалося важливим фактором політичного життя України. Стан розробки цього питання по-своєму відбивав інтелектуальний рівень нашого суспільства на різних етапах його розвитку. У двадцяте століття українська історіографія увійшла, маючи у своєму доробку фундаментальні праці з історії козацтва, написані В.Б. Антоновичем, Д.І. Яворницьким, М.І. Костомаровим, М.С. Грушевським, А.О. Скальковським та ін.).
Широким діапазоном творчих інтересів, зіткненням різних думок і напрямів, нажаль, не може похвалитися радянська історіографія. Цю проблематику, по суті, репрезентують лише декілька прізвищ (М.Н. Петровський, К.Г. Гуслистий, В.О. Голобуцький, О.М. Апанович).
Значним є інтерес до історії козацтва зарубіжних дослідників: польських (В. Томкевич, Є. Волинський, В. Серчик, Зб. Вуйцік, А. Вичанський та ін), французьких (П’єр Шевальє, Шевальє Боплан та ін).
Короткий історіографічний огляд був би далеко не повним без урахування творчого доробку ще однієї групи істориків – вчених західних українознавчих центрів (М. Андрусяк, Г. Гаєцький, В. Баран, Ф. Сисін, Л. Винар).
Важливо наголосити і на помітних диспропорціях у дослідженні проблеми. Одні її аспекти розроблені більш глибоко, добре представлені в підручниках, інші – найбільш дискусійні, потребують особливої уваги.
Враховуючи це, ми зупинимося лише на окремих, концептуальних питаннях даної теми.
Оцінка значення козаччини в історіографії.
Погляди вчених в оцінці значення козаччини розходяться. Так, ряд польських істориків ХІХ ст. розглядали козаччину як явище негативне, підкреслюючи її руйнівній характер (Т. Падалиця), явище, шкідливе для цивілізації (Т. Козак), але підносили заслуги польського елемента в справі колонізації та озброєння краю (М. Грабовський).
Російські історики „державницької” школи (С.М. Солов’єв, Н.Д. Кавелін), ідеалізуючи роль держави в історії Росії, розглядали козацтво в Росії та в Україні виключно як руйнівну антиісторичну силу.
Дореволюційні українські історики, письменники, поети ідеалізували козацтво, розглядаючи його демократизм, прагнення до рівності як втілення суспільного ідеалу українського народу (А.О. Скальковський, М.І, Костомаров, В.Б. Антонович, Д.І. Яворницький).
По-новому підійшов до оцінки козацтва М.С. Грушевський. Розглядаючи цю проблему в історичному розвитку, не заперечуючи демократизму й безкласовості козацтва, він трактував його на першому етапі існування як руйнівну, стихійну силу, і лише згодом, на думку дослідника, воно стало втіленням національних прагнень українського народу, його державницьких змагань.
Проблема походження козацтва.
В історичній літературі викристалізувалася низка версій, що пояснюють походження козацтва. Умовно розділимо їх на дві групи:
Етнічні
Оригінальність козацького побуту, уявна відокремленість козаків від загальної маси народу наводила на думку, що вони походять від якоїсь певної групи:
1) „хозарська” – ототожнює козаків з давніми народами степу „козарами”, або хозарами.
2) „чорно-клобуцька” (М. Стрийковський, М. Карамзін, М. Погодін, Д.М. Бантиш-Каменський) – вбачає в них нащадків „чорних клобуків” – тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі степом Пороссі (деякі історики ототожнюють чорних клобуків з черкесами).
3) „татарська” (М. Костомаров) – виводить козацький родовид з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства – козацтво.
4) „Болохівська” (М. Дашкевич) – пов’язує козаччину в давньоруських автономних громадах т.зв. болохівців, які після встановлення монгольського іга добровільно прийняли протекторат орди і вийшли з-під влади місцевих князів (погляди вчених щодо етнічної ідентифікації болохівців розходяться: половці, румуни, слов’яни).
5) „Бродницька” (М.Ф. Котляр та ін.) – витлумачує генетичні зв’язки козацтва зі слов’янським степовим населенням періоду Київської Русі – „бродниками”, які жили у пониззі Дунаю. (ймовірна етимологія поняття „бродники” - від роду занять: люди, що долали броди на річках, тобто кормчі. Сповнене небезпек життя перетворило їх на військових людей. Брали участь у міжкнязівських чварах.
6) „Автохтонна” – доводить, що козацтво як спільнота є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, яка за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий устрій, у військово-службові формування, підпорядковані великому литовському князю.
Теорії етнічного походження козаків, без сумніву, розширюють наші уявлення про передісторією козацтва, однак, керуючись лише ними, важко пояснити причину появи його у зв’язку із самим ходом українського народу.
Інші версії
1. „Уходницька” – пов’язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли.
2. „Захисна” пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі.
3. „Соціальна” – факт виникнення козацтва пояснює як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію у нових місцях проживання.
Аналізуючи версії походження козацтва, слід зазначити, що причини, які зумовили це явище, мали комплексний характер. До них належали економічні, політичні, військово-стратегічні, соціальні чинники. В першу чергу, поява козацтва пояснюється природним прагненням людей до особистої політичної, господарської й духовної свободи та необхідністю захисту краю від татар.
Аналіз структур таких типологічно спільних явищ, як українське та донське козацтво, таборити в Чехії та граничари в Хорватії, наводить на думку про існування певних закономірностей процесу організації вільного населення, не обмеженого жорсткими правовими нормами феодальної держави. В різних районах, але в рамках приблизно того самого хронологічного відрізку (ХV-ХVІ ст.) виникли й активно функціонували соціальні явища, які мали багато спільних рис у внутрішньому устрої, господарських і військових заняттях членів общин і т.ін. Щоправда, в майбутньому кожна з цих суспільних структур пішла різними еволюційними шляхами. На відміну від таборитів та граничар і навіть від донського козацтва, як найбільш типологічно близького українському, останнє еволюціонувало до значно вищих форм своєї організації.
Формування козацтва як стану – процес складний і довготривалий. Лише на рубежі (ХVІ-ХVІІ ст.) українське козацтво переросло в окрему станову групу із своїми особливими інтересами, економічними й суспільними прерогативами (М. Грушевський), але суспільні реалії були такими, що козацтво змогло пройти період свого зародження, становлення і розвитку швидшими темпами, ніж інші стани тогочасного суспільства. На це були свої причини.
Практично вже з самого початку козацтво формувалося як категорія людей, що виходила за вузькі рамки феодальної становості. Козак – воїн існував поряд з козаком-землеробом, військовий елемент природно вживався в елемент землеробський і доповнював його. Козак-землероб був вільним виробником і своє господарство (зимівник) вів за фермерським зразком. Не викликає сумніву той факт, що вже з ХVІ ст. козацькі господарства несли в собі значні потенційні можливості, у яких добре помітні риси буржуазного способу виробництва. Про це свідчить характер виробничих відносин, що склалися у зимівниках – здійснювання у них найманої праці, широкий товарний характер козацьких господарств тощо.
Іншим важливим фактором, що забезпечив українському козацтву швидку й відносно безболісну еволюцію, було те, що воно розвивалося на широкій соціальній базі, яка постійно оновлювалася і динамічно змінювалась. Суспільні процеси значною мірою впливали на джерела формування українського козацтва. Спочатку козакували переважно вихідні з міст і містечок, що пов’язувалося з розвитком уходництва та боротьбою проти татарської агресії. Соціально-економічні й політичні зміни другої половини ХVІ ст. зумовили перехід у козацтво значної частини колишніх бояр та слуг. Польська експансія в Україну створювала сприятливі умови для поповнення його лав представниками шляхти, як польського, так і українського походження. Водночас посилення соціального й національного гноблення викликало покозачення широких верств селянства та міщанства.
Важливим елементом становлення козацтва як феодального стану було створення реєстрового війська (універсал польського короля Сигізмунда Августа від 5 червня 1572 р. про утворення найманого козацького формування з 300 козаків; універсал польського корля Стефана Баторія (вересень 1578 р.) про утворення реєстрового полку чисельністю 500 чол.). Основними завданнями реєстровців були охорона кордонів та контроль за нереєстровими козаками. За свою службу вони звільнялися від податків, одержували землю на правах рангового володіння, військово-адміністративну незалежність від місцевої влади, судовий імунітет.
Хоча реформа мала на меті розкол козацтва, намагання використати частину його сил в інтересах держави, вона поклала початок легітимізації козацького стану – юридичному визнанню прав, привілеїв та обов’язків козацтва як соціальної верстви.
Господарське та суспільне конституювання козацтва супроводжувалося втягненням його у соціально-визвольний рух, що розгортався на українських землях протягом ХV-ХVІІІ ст. Ці два соціальні явища були діалектично взаємозв’язані. З одного боку, козацтво і, зокрема, Запорозька Січ, поставляли широким масам повстанців кадри вмілих організаторів й керівників загонів (К. Косинський, Т. Федорович, П. Бут (Павлюк), Я. Острянин), а з іншого – сам визвольний рух, його масштаби та широка соціальна периферія (в т.ч. українська шляхта, міщанство, православне духовенство) сприятливо позначалися на формуванні суспільної, зокрема політичної, свідомості козацтва, прилучали до державницьких устремлінь частину політичних та релігійних кіл України. Участь у визвольному русі, незалежно від часу та обставин, дала можливість козакам висунутися в авангард численних народних повстань і виступів, завоювати їм заслужений авторитет серед широких народних мас.
Аналізуючи суспільно-політичні функції козацтва, слід звернути увагу на такі важливі аспекти:
– роль козацького ідеалу в розвитку соціальної активності селянства. Протягом кількох століть він залишався одним з важливих важелів, здатних приводити у постійний рух цю інертну, консервативну масу. З кінця ХVІ ст. прагнення до здобуття козацького імунітету стало загальноукраїнським явищем;
– державотворча функція козацтва. В конкретно-історичних умовах середини ХVІ ст. саме вони перехопили естафету державної традиції, яка перервалася після сходження з політичної арени Галицько-Волинського та Київського князівства (др.пол. ХV ст.). Феномен цього явища у тому, що вперше державотворча функція перейшла безпосередньо до рук представників народу.
Таким чином, козацтво наклало глибокий відбиток на всі сторони житття українського народу, справило відповідний вплив не лише на зміни в соціальній структурі населення, а й на економічний розвиток (формування паростків капіталістичного укладу), політичну ситуацію (створення зародку держави), етнокультурні процеси (конституювання народності і переростання її у націю) в Україні. Фактом свого існування козацтво дало помітний імпульс розвитку суспільної свідомості селянських мас. Ототожнення в очах зовнішнього світу термінів “українець” і “козак” також свідчило про велику репрезентативну роль останнього в історії України та її народу.