24. Українське козацтво в системі міжнародних відносин.

Значну роль відігравало козацтво у боротьбі проти турецьких і татарських набігів. Воно несло вартову службу і само організовувало перехід у наступ. Відомо, що поход у турецько-татарські володіння організовував засновник Січі Дмитро Вишневецький, який під час одного з походів потрапив до турків у полон і загинув.

Найбільшої активності у боротьбі з Туреччиною .та Кримом козацтво досягло за гетьмана П. Сагайдачного, під керівництвом якого запорожці 1614—1616 рр. розорили передмістя Стамбула, невільничий ринок у Кафі. Вони не тільки звільняли невільників, а й повертались з багатою здобиччю, яка, до речі, була головним джерелом прибутку запорозького козацтва.

Оскільки запорозькі козаки, будучи підданими польського короля, діяли за власною ініціативою, то це ускладнювало стосунки Криму і Туреччини з Польщею. Козацькі набіги спричинили 1620—1621 рр. між ними війну, що дістала назву Хотинської. У ній козаки, очолювані Сагайдачним, виступили на боці Польщі. У боях під Хотином вони завдали туркам таких втрат, що султан змушений був відступити від польських кордонів, уклавши з

поляками мир, одна з умов якого забороняла козацькі походи на Крим та Туреччину, що стало одним із приводів до козацьких повстань.

25.. Причини, характер, рушійні сили, періодизація національно-визвольної війю;українського народу у другій половині XVII ст

Причини, характер і рушійні сили У 1640-х рр. соціальні і національні суперечності в Україні досягли

найбільшої гостроти. Посилилась експлуатація і сваволя з боку польських магнатів і шляхти. Панщина в

окремих районах досягла 4—6 днів на тиждень. Суттєво зрослинатуральні податки. Погіршало становище рядового і реєстрового козацтва. Права і привілеї реєстровців постійно обмежувались. Над нереєстровими козаками нависла загроза закріпачення. Важких утисків зазнавали й міщани. Магнати, що володіли містами, змушували виконувати різні повинності, сплачувати данину володареві міста. Порушувалося магдебурзьке право, Соціально-економічні утиски доповнювалися національно-релігійними.

Отже, польська політика насильництва і грабежу, експлуатації і розорення українського народу зачіпала економічні, політичні і національні інтереси українського населення — селян, міщан, козаків і козацької старшини, дрібної української шляхти Ця боротьба мала національно-визвольний і антифеодальний характер.

Головною рушійною слою були селяни і нижні, верстви міського населення, які згуртувалися навколо козацтва, що очолило цю боротьбу.

26.Розгортання національно-визвольної війни під проводом б.Хмельницького.

Різке загострення соціально-економічних суперечностей в Україні наприкін. 40-х років XVII ст. привело до великого повстання 1648 р., яке невдовзі переросло в Національно-визвольну революцію українського народу 1648—1676 рр.

Найголовніші причини національно-визвольних змагань українців проти польсько-шляхетського режиму в Україні такі.

1. "Ординація" 1638 р., видавши яку, правлячі кола Речі Посполитої обрали курс на обмеження прав, а в перспективі — на ліквідацію козацтва як стану українського суспільства. Реєстрове військо втратило давнє самоврядування: на його чолі мав стояти не виборний гетьман, а польський комісар; так само полковники мали бути зі шляхти і для їх охорони служила прибічна Гвардія з найманців. Реєстр було зменшено до 6000 осіб, а решта мала повернутися в підданство до своїх панів. Міщанам і селянам було заборонено зватися козаками і віддавати своїх доньок заміж за козаків. На Запоріжжя можна було переходити лише за окремим дозволом. Так козаччина дійшла до критичного моменту — бути чи не бути.

2. Зростання експлуатації українського селянства внаслідок стрімкого поширення фільварково-панщинної системи господарства, особливо в південних і східних регіонах України. Справжнім лихом для українського народу були орендарі, як правило євреї, що, "обліпивши" своїми шинками всі села й міста, безжально споювали та обдирали селян, передусім бідніших.

3. Посилення національно-релігійного гноблення українського народу. Польські магнати силою насаджували в Україні католицизм і уніатство, утискали православних і їхню віру, захоплювали й руйнували церкви та монастирі, проводили дискримінаційну політику у сфері мови, освіти, культури, обмежували економічну та політичну свободу українства.

Отже, антиукраїнська політика польських правлячих кіл спричинила загальне незадоволення всіх верств українського суспільства. Головною рушійною та керівною силою революції виступило козацтво. Активну участь у боротьбі взяли селянство, міське населення, значна частина української шляхти та православного духовенства.

Визвольну боротьбу українського народу очолив Богдан Хмельницький (1695—1657). Він походив із сім'ї дрібної української шляхти. Був освіченою людиною, закінчив Львівський єзуїтський колегіум. Знав кілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо. Деякий час служив у реєстровому козацькому війську, воював з турецько-татарськими! ордами і після битви під Цецорою (1620) 2 роки перебував у турецькому полоні. Повернувшись, обіймав посаду військового писаря, потім сотника Чигиринського полку. Володів невеликим маєтком — хутором Суботовом поблизу Чигирина.

У 1646 р. Хмельницький на запрошення французького уряду разом із запорізькими козаками брав участь у воєнних діях на боці Франції проти Габсбургів.

Безпосереднім приводом до виступу Хмельницького проти Польщі була особиста образа, якої йому завдав чигиринський підстароста Д. Чаплінський. Він захопив родинний хутір Хмельницького в Суботові, майже До смерті побив його наймолодшого сина та викрав кохану жінку Богдана Олену, з якою той мав намір одружитися (перша дружина Хмельницького померла). Намагання Хмельницького знайти і управу на Чаплінського в польському суді не дали жодних результатів. Король також нічим не допоміг Богданові, але принагідно вказав на роль шаблі при самообороні.

На думку дослідників, уже з 1646 р. група козаків, очолювана Б. Хмельницьким, розпочала підготовку повстання. Для реалізації задуму змовники намагалися скористатися намірами короля Владислава IV залучити козаків до війни з Туреччиною та Кримом. Однак через зраду Хмельницького було ув'язнено. Вирвавшись на волю, він наприкінці грудня з кількома десятками осіб негайно подався на Запорізьку Січ. В історії України розпочиналася нова доба.