4. Уникнення подвійного оподаткування

Подвійне оподаткування – випадки оподаткування, коли об’єкт податку чи платник податку оподатковується в рамках однієї чи декількох фіскальних юрисдикцій податком даного виду більше ніж один раз.Подвійне оподаткування передбачає також накладання податків один на один, багаторазове оподаткування як в вертикальному(одна держава), так і горизонтальному(різні держави) аспектах. Питання подвійного оподаткування торкаються національних фіскальних інтересів. Крім того міжнародні організації намагаються узгоджувати державні невідповідності в сфері оподаткування, задля встановлення глобальної економічної гармонії.

Подвійне оподаткування можна класифікувати по таким ознакам:

1. Оподаткування одного й того ж об’єкту на різних рівнях державних структур однієї країни(федерація, штати, органи місцевого самоврядування).

2. Оподаткування прибутку юридичних осіб (компаній фірм) з подальшим оподаткуванням цього ж прибутку як дивідендів акціонерів цієї ж компанії.

3. Оподаткування об’єктів більш одного разу владою одного рівня (як правило різні держави)

Основні напрямки подолання подвійного оподаткування:

Податковий кредит – застава податків сплачених закордоном, в рахунок внутрішніх податкових зобов’язань.

Податкова знижка – зменшення оподатковуваного доходу в огдній країні на сумі податків сплачених в іншій країні.

Податковий кредит відрізняється від знижки тим, що на величину податкового кредиту зменшується підлягаючий сплаті розмір податку, а скидка зменшує на суму вже сплаченого податку оподатковуваний прибуток.

Крім того Податковим кодексом України встановлено, що:

• Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об'єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

• Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

• Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

• Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Методи

1) метод повного звільнення — держава резиденції не обкладає податком прибуток, що відповідно до договору може оподатковува­тися в іншій державі, тобто прибуток, що може обкладатися подат­ками в одній з договірних держав, зовсім не обліковується іншою державою з метою оподатковування, що не має права враховувати в такий спосіб звільнений дохід при визначенні податку, стягнутого з частини доходу, що залишилася;

 метод прогресивного звільнення — дохід, що може обкладатися податком в одній з договірних держав, не обкладається податком і в іншій державі, яка, проте, зберігає за собою право врахувати цей дохід при визначенні податку, що накладається на іншу частину доходу;

метод повного заліку — держава резиденції нараховує свій по­даток на підставі сукупного доходу платника податків, у тому числі доходів в інших державах, що відповідно до договору про уникнення подвійного оподатковування можуть обкладатися податком в іншій державі. Після цього вона дозволяє вирахувати із власного податку суму податку, сплачену в іншій державі, тобто, держава резиденції дозволяє відрахування всієї суми податку, сплаченого в іншій дер­жаві, за доходом, що міг обкладатися податком у цій державі;

метод звичайного заліку — відрахування державою резиденції за податком, сплаченим в іншій державі, обмежується тією частиною власного податку, що стосується прибутку, який оподатковується в іншій державі.

Податкова угода – правовий інструмент управління податковим процесом на міжнародному рівні, спосіб регламентації фінансової політики багатонаціональних корпорацій і міра підвищення їх податкової дисципніли відносно держав на території яких вони здійснюють свою комерційну діяльність.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

а) угоди, що мають більшу юридичну силу в порівнянні з

національними податковими законами;

а) угоди, що мають рівну юридичну силу (США, Великобританія).

Міжнародні угоди, що регулюють податкові відносини можна поділити

на три групи:

Умовно податкові – угоди, в яких питання оподаткування реголюєтьсяголюється поряд з іншими, що не становлять предмет податкового чи фінансового права;

Загально податкові – угоди, що реголюють питання уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу по всіх сферах діяльності;

Спеціально податкові – угоди, що діють щодо конкретного виду податку, платника,об’єкту оподаткування, в конкретних сферах підприємницької діяльності.

Цілями заключення податкових угод є:

Врегулювання подвійного оподаткування;

Захист інтересів вітчизняних господарюючих суб’єктів, що здійснюють

зовнішньоекономічну діяльність в іншій державі, їх недискримінація

з точки зору оподаткування.

Боротьба з різними способами ухилення від оподаткування. (За

допомогою обміну інформацією між фіскальними органами, про-

ведення попередніх розслідувань і затримання злісних неплатни-ків

податків кожна держава відстоює свій податковий суверенітет;)

Розроблення процедури врегулювання спірних питань, що виникають

при взаємовідносинах з державами і платниками податків.