25. Основою соціально-трудових відносин можуть бути наступні принципи:

а) солідарності та субсидіарності; конфлікту та соціального партнерства;

б) патерналізму та дискримінації;

в) підпорядкування й самостійності;

г) соціально-економічні, психологічні, комунікаційні.

26. Факторами формування соціально-трудових відносин є:

а) соціальна політика;

б) економічна політика;

в) глобалізація економіки;

г) зовнішня політика;

д) розвиток суспільної праці та виробництва;

27. Формування та організаційна форма соціально-трудових відносин на підприємствах залежать від наступних факторів:

а) системи робочих місць на підприємстві;

б) концепції та стратегії розвитку організації;

в) темпів соціально-економічного та науково-технічного прогресу;

г) кадрової політики організації;

д) основних характеристик соціально-трудових відносин;

е) трудової поведінки працівників.

28. Суб’єкти реалізації соціальної політики – це:

а) державні органи влади;

б) недержавні організації, громадські об’єднання, що діють у соціальній сфері;

в) все населення країни, окремі громадяни та соціальні спільноти.

29. За якими ознаками розрізняють існуючі моделі соціальної політики:

а) частка ВВП, що розподіляється через держбюджет;

б) місце соціального захисту в ринковому регулюванні соціально-трудової сфери;

в) характер політики в сфері зайнятості;

г) рівень економічного розвитку країни;

д) становище країни на світовому ринку.

30. Розвиток праці й виробництва як фактор формування соціально-трудових відносин виявляється в таких формах:

а) створення нових видів виробництв та нових підприємств;

б) поділ та кооперація праці;

в) формування сприятливих умов праці;

г) заміщення праці капіталом;

д) зростання продуктивності праці;

е) підвищення якості праці.

31. Під впливом глобалізації в соціально-економічній сфері різних країн відбуваються такі явища:

а) зростання частки матеріального виробництва;

б) посилення впливу ТНК;

в) трансформація галузевої структури промислового виробництва в частині скорочення зайнятості в обробній промисловості;

г) підвищення ролі сфери послуг та зростання її частки в економіці.

32. Основними напрямами розвитку соціального діалогу згідно з МОП є:

а) розвиток співпраці між роботодавцями та їх представницькими організаціями з метою захисту від завищених вимог найманих працівників;

б) розвиток співпраці між найманими працівниками, роботодавцями та державою для спільного вирішення проблем у сфері праці;

в) пропаганда та поширення в світі гідної праці;

г) посилення державного втручання в соціально-трудову сферу;

д) впровадження інституційних заходів для кращого представлення інтересів найманих працівників і роботодавців у ході соціального діалогу.

33. В яких соціально-трудових відносинах держава виступає гарантом:

а) встановлення мінімальної заробітної плати;

б) визначення середньої тривалості робочого тижня, відпусток;

в) встановлення верхньої межі заробітної плати та соціальних пільг і виплат.

Тема 4. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН: ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

Контрольні запитання одиничного вибору відповідей

1. Сукупність заходів і засобів впливу на суб’єкти СТВ з метою спрямування їх дій на реалізацію визначених соціально-економічних завдань розвитку суспільства, організацій і окремого індивіда – це:

а) предмет СТВ;

б) діяльність суб’єктів СТВ;

в) механізм функціонування СТВ;

г) основний фактор впливу на розвиток СТВ.

2. Соціально-трудові відносини мають такі форми існування:

а) фактичну і прогнозну;

б) вірогідну й фактичну;

в) суспільну й індивідуальну;

г) правовідносну й фактичну.

3. Що з переліченого не є рівнем регулювання соціально-трудових відносин:

а) галузевий;

б) індивідуальний;

в) національний;

г) виробничий;

д) територіальний.

4. Попередження трудових конфліктів та пом’якшення їх наслідків для суб’єктів СТВ – це мета:

а) партисипативних методів регулювання СТВ;

б) суспільного регулювання формування та розвитку СТВ;

в) договірних методів;

г) погоджувально-арбітражних методів.

5. Які дві основні функції виконує соціальний захист:

а) регулюючу та стимулюючу;

б) превентивну та реакційну;

в) стимулюючу та захисну;

г) лікувальну та превентивну.

6. Система соціального захисту складається з:

а) соціальної допомоги та соціальних гарантій;

б) соціального страхування та соціальної допомоги;

в) соціальних гарантій та соціального страхування.

7. Сукупність матеріальних та юридичних засобів, які забезпечують соціальний захист людини, створюють основу для реалізації конституційних, соціально-економічних та соціально-політичних прав членів суспільства – це:

а) соціальний захист;

б) соціальні пільги;

в) соціальні гарантії;

г) соціальна допомога;

д) соціальне забезпечення.

8. Розроблені урядом форми й обсяги соціальних послуг, безкоштовне надання яких гарантується Конституцією України усім громадянам називаються:

а) соціальні стандарти;

б) соціальні гарантії;

в) соціальні норми;

г) соціальні індикатори.

9. Прості властивості, які утворюють соціальні показники, доступні спостереженню і виміру характеристики соціальних об’єктів – це:

а) індикатори соціальні;

б)норми соціальні;

в)критерії соціальні;

г) потреби соціальні.

10. Поняття, які використовуються для опису соціальних розбіжностей (диференціації) структури суспільства й окремих його верств зветься:

а) соціальна стратифікація;

б) маргіналізація;

в) соціальна мобільність;

г) соціальний престиж.

11. Загальна схема опису важливіших елементів соціальної політики, її мети, завдань, форми реалізації тощо зветься:

а) мінімальний норматив соціальної забезпеченості;

б) мінімальні державні соціальні стандарти;

в)інтеграція соціальна;

г) модель соціальної політики.

12. Відповідність системи економічних відносин уявленням, потребам, інтересам, що панують у даному суспільстві, зветься:

а) соціальні гарантії;

б) соціальна справедливість;

в) соціальна стандартизація;

г) немає правильної відповіді.

13. Система заходів, здійснюваних суспільством і його структурами, щодо забезпечення гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримки життєзабезпечення і діяльного існування людини - це:

а) гарантії соціальні;

б) захист соціальний;

в) справедливість соціальна;

г) інтеграція соціальна.

14. Різні організаційні структури, соціальні групи, персоналії, що реалізують соціальні програми і заходи в суспільстві – це:

а) соціальна сфера;

б) соціальні інститути;

в) суб’єкти соціальної політики;

г) типи суспільного устрою.

15. Система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам і групам населення соціальною службою для подолання і зменшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, зветься:

а) допомога соціальна;

б) адаптація соціальна;

в) підтримка соціальна;

г) захист соціальний.

16. Задоволеність працею характеризує якість трудового життя з позиції:

а) держави;

б) роботодавця;

в)робітника;

г) суспільства.

17. Такі показники як обсяг ВВП, рівень життя, рівень зайнятості та безробіття, вартість системи соціального захисту працівників слугують оцінкою якості трудового життя для:

а) роботодавців;

б) суспільства;

в) працівників.

18. Основний фактор підвищення якості трудового життя –це:

а) рівень життя населення;

б) покращання умов праці на виробництві;

в) зростання продуктивності праці;

г) підвищення рівня заробітної плати.

19. Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:

а) достатній рівень;

б) мінімально допустимий рівень;

в) достойний рівень;

г) високий рівень.

20. Які показники формують індекс людського розвитку:

а) середня тривалість життя при народженні, освіченість населення, реальний ВВП на душу населення;

б) середня тривалість навчання, частка населення за межею бідності, показник гендерної рівності;;

в) коефіцієнт старіння населення, рівень безробіття, співвідношення середньої та мінімальної заробітної плати.

21. Мінімальний норматив соціальної забезпеченості – це:

а) гарантований державою рівень соціальних послуг населенню в межах території України;

б) категорія, що відбиває задоволеність людей наданими благами;

в) соціальні гарантії тільки на мінімально необхідному рівні, які будуть збільшуватися в міру зростання економіки;

г) спосіб соціальної регуляції поведінки індивідів і груп.

22. Сукупність показників, які характеризують умови виробничого життя і дають змогу врахувати ступінь реалізації інтересів і потреб працівника та використання його здібностей в процесі трудової діяльності, визначає:

а) рівень життя;

б) умови трудової діяльності;

в) якість трудового життя;

г) задоволеність роботою.

Контрольні запитання множинного вибору відповідей

23. Структура механізму функціонування соціально-трудових відносин включає наступні елементи:

а) типи СТВ;

б) форми СТВ;

в) предмети СТВ;

г) методи регулювання СТВ;

д) рівні та види регулювання;

е) соціальний захист.

24. Існують такі види регулювання соціально-трудових відносин:

а) нормативне;

б) договірне;

в) галузево-територіальне;

г) адміністративне.

25. Переважно на виробничому рівні використовуються методи регулювання соціально-трудових відносин:

а) програмно-цільові;

б) адміністративно-розпорядчі;

в) організаційно-упорядковані;

г) суспільне регулювання;

д) договірні методи;

е) партисипативні методи;

ж) нормативно-правові.

26. Партисипативні методи регулювання СТВ передбачають:

а) проведення консультацій між суб’єктами СТВ;

б) методи та форми участі працівників у прийнятті та реалізації організаційно-управлінських нововведень;

в) укладання договорів різних рівнів;

г) методи і форми участі працівників в управлінні виробництвом.

27. Суспільне регулювання СТВ включає:

а) визначення системи показників, які відображають процеси взаємодії суб’єктів СТВ та джерел відповідної інформації;

б) визначення механізму господарювання підприємств;

в) дослідження провідного іноземного досвіду та можливостей його адаптації до умов нашої країни;

г) формування науково – обґрунтованої нормативно-законодавчої бази.

28. Система соціального захисту будується на таких принципах:

а) всезагальності та інтегрованості;

б) усталеності;

в) затребуваності та адресності;

г) урівняльності;

д) диференціації.

29. Соціальний захист як галузь соціальної сфери розвивається за такими напрямами:

а) соціальне забезпечення;

б)охорона здоров’я;

в)соціальна допомога і соціальне обслуговування;

г) соціально – страхові фонди.

30. До державного соціального страхування відносяться:

а) пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття;

б) страхування цивільної відповідальності;

в) страхування на випадок тимчасової непрацездатності та у зв’язку із витратами, обумовленими народженням та похованням;

г) медичне страхування;

д) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.

31. Соціальний захист включає такі системи:

а) нормативну;

б) функціональну;

в) правову;

г) інституціональну.

32. Оберіть з наведених ознак ті, що характеризують соціальну допомогу:

а) надається всім категоріям населення;

б) зорієнтована на підтримку найбільш вразливих груп населення;

в) носить компенсаційний характер;

г) має попереджувальний характер;

д) фінансується за рахунок бюджетів різних рівнів;

е) фінансується за рахунок міжнародної фінансової допомоги.

33. До основних соціальних гарантій належать визначені Конституцією України права громадян на:

а) працю та відпочинок;

б) безкоштовну освіту та медичну допомогу;

в) на житло;

г) на об’єднання та представництво власних інтересів.

34. Соціальні інститути, створені з метою забезпечення соціального захисту поділяють на:

а) соціально-професійні;

б) соціально-нормативні;

в) соціально-економічні;

г) соціально-організаційні.

35. Основні функції колективного договору, як інституту соціального захисту, полягають в:

а) захисті інтересів найманих працівників;

б) впорядкуванні трудових відносин;

в) захисті інтересів обох сторін трудових відносин;

г) вирішенні трудових конфліктів;

д) забезпеченні стабільності трудових відносин.

36. Соціально-нормативні інститути включають:

а) трудове законодавство та трудове право;

б) профспілки та організації роботодавців;

в)трудовий контракт та колективний договір;

г) тарифні угоди різних рівнів;

д) державні органи влади.

37. Соціально-організаційні інститути в системі соціального захисту представлені:

а) органами законодавчої влади;

б) державою;

в) традиційними профспілками;

г) незалежними профспілками;

д) органами виконавчої влади.

38. Уявлення про якість трудового життя формують такі властивості:

а) інтенсивність та характер праці;

б) умови виробничого середовища;

в) ступінь реалізації інтересів працівників в трудовій діяльності;

г) продуктивність та ефективність праці;

д) використання здібностей працівників в процесі праці.

39. Оберіть з наведених положень ті, що формують умови для забезпечення якості трудового життя:

а) справедлива та своєчасна винагорода за працю;

б) економічна корисність праці для суспільства;

в) можливості використовувати та розвивати свої здібності, професійне зростання;

г) напружена атмосфера в трудовому колективі;

д) правова захищеність працівників.

40. Якість трудового життя, з точки зору роботодавців, характеризують наступні показники:

а) продуктивність та рентабельність праці;

б) ефективність праці;

в) стабільність персоналу;

г) вартість системи соціального захисту найманих працівників;

д) виробнича адаптація працівників та сприйняття ними цілей підприємства.

41. До об’єктивних факторів, які визначають якість людського життя належать:

а) рівень безробіття;

б) споживання продовольчих товарів;

в) житлові умови;

г) рівень освіти та соціального забезпечення;

д) обсяги виробництва товарів та послуг.

42. Серед наведених показників вкажіть ті, які є соціальними світовими стандартами рівня життя населення:

а) середня тривалість робочого тижня;

б) середня очікувана тривалість життя при народженні;

в) розподіл заробітків;

г) співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення;

д) частка населення, що знаходиться за межею бідності;

е) смертність на робочому місці;

ж) житлова площа.

43. До системи індикаторів ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку) включено наступні соціальні проблеми:

а) здоров’я;

б) освіта та навчання;

в) політична ситуація в країні;

г)зайнятість, якість трудового життя, використання робочого часу та відпочинку;

д) стан навколишнього середовища;

е) виробництво товарів та послуг;

ж) особиста безпека та правова захищеність;

з) гендерна нерівність;

и) соціальні можливості.