Gura-Internet-sayt

News – сервери новин. У чомусь цей сервіс схожий з електронною поштою, тільки повідомлення посилаються не на окрему скриньку відповідного користувача, а на спеціальні «групи новин», доступ до яких може отримати будь-який користувач мережі [91]⁶.

Отже, усі зазначені сервіси, які надаються Інтернетом, можуть бути отримані завдяки сервісу WWW та розміщуються на відповідних Інтернет-сайтах.

Як вже було зазначено, Інтернет складається з великої кількості окремих комп’ютерів. Одні з них підключаються до мережі лише на певний час, інші підключені постійно. Комп’ютери, які постійно з’єднані з Інтернетом, називаються «хостами», кожен з них має свою певну цифрову адресу, яка називається ІР-адресою. Адресна назва зазвичай складається з розділених крапкою найменувань другого (SLD) та верхнього (TLD) рівнів [17]⁷. Наприклад 212.176.20.1. Однак не кожен з постійно підключених до Інтернету хостів є складовою частиною системи WWW, таким елементом може бути лише хост, на якому встановлено спеціальну програму для підтримки сервера WWW. Зазвичай такі комп’ютери мають назву «сервер». Слід також зазначити, що для звичайних користувачів такий формат є незручним. Саме для цього було створено систему DNS. Вона дозволяє уникнути необхідності запам’ятовувати масу цифр. Таким чином, ім’я доменов – це вдала альтернатива безпосередньому використанню IP-адреси [6]⁸. Необхідно також звернути увагу на те, що сервери Інтернету є рівними за своїм статусом. Однак для зручності використання сервери об’єднані в логічні групи, які мають назву «доменні зони». Ці зони можна підрозділити на географічні та тематичні. Географічна зона доменів означається двома літерами, які несуть смислове навантаження пов’язані з державою, в якій знаходиться сервер (наприклад, ua – Україна, ru – Російська Федерація). Тематична доменна зона, на відміну від географічної, дає уявлення про тип особи, яка володіє цим доменом (наприклад, gov – державна установа, com – комерційна установа, edu – освітня установа) [91]⁹. Щоб уникнути плутанини, у жовтні 1998 року, представниками Інтернет – бізнесу, технічною та академічною спільнотою було створено The Internet Corporation for Assigned Names and Numbers – ICANN, на яку покладено обов’язок координації та підтримки назв доменів, ІР-адрес, параметрів протоколів та портів [74]¹⁰.

Наступним елементом WWW є Інтернет-сайт. Він являє собою певний, логічно завершений елемент, який належить державі, юридичній або фізичній особі та частіше за все присвячений певній темі. Свій сайт може мати будь-який користувач мережі – від фізичної особи до величезних корпорацій.

Необхідно зазначити, що поняття «сервер» та «сайт» дуже часто плутають. Взагалі, сайт є меншим елементом, ніж сервер, на одному сервері може знаходитися багато сайтів. Однак бувають випадки, коли один й той же сайт обслуговує декілька серверів (наприклад «віртуальне представництво Майкрософт»). Однак необхідно підкреслити, що сайт залишається сайтом, а сервер – сервером, тобто сайт – це програмний продукт, а сервер – це комп’ютер.

Безперечно, кожен Інтернет-сайт, як і будь-який об’єктивно виражений інформаційний ресурс, повинен мати свою унікальну постійну адресу, інакше користувач не мав би можливості знайти його. Адреса Інтернет-сайту має назву URL.

Для його запису застосовуються спеціальні правила. Перша частина показує, який метод доступу до ресурсу використовує сервер. Наприклад, для документів WWW – це протокол передачі гіпертекстової інформації HTTP, саме тому покажчики ресурсів вузлів WWW починаються з http://. Якщо же вузол використовує протокол FTP, то методом доступу та відповідно префіксом буде ftp://.

Друга частина URL містить назву хост-комп’ютера. Він підкаже, де в Інтернеті можна знайти цей комп’ютер. Наприклад, покажчик Інтернет-сайту Microsoft має вигляд – http://www.microsoft.com. Компонент www вказує на те, що покажчик належить до Інтернет-сторінки, мicrosoft – ім’я домена, а поле com – свідчить про те, що це комерційній домен Інтернету. Ім’я доменів, як правило, відображають положення на вузлі, а також вказують на тип організації, яка є власником вузла або підтримує його. Іншими словами, у загальному вигляді універсальний ідентифікатор ресурсів можна уявити таким чином – Протокол://Им’яСервера/Им’яФайла. Необхідно зазначити, що зміна будь-якого з компонентів Інтернет-адреси або літери в ній приведе до іншого сайту, якщо такий існує або взагалі до жодного.

Після того як Інтернет-сайт розміщений на сервері, який має постійне підключення до Інтернету і на якому встановлено відповідне програмне обладнання, власник Інтернет-сайту повинен отримати власний URL, він буде індивідуалізувати його і відрізняти з-поміж інших сайтів.

Ці ознаки можна віднести до засобів об’єктивної індивідуалізації Інтернет-сайту, проте його внутрішньої структури ми ще не торкалися.

Складовими частинами будь-якого Інтернет-сайту є Інтернет-сторінки, які являють собою окремі гіпертекстові документи.

Як й Інтернет-сайт, кожна з його сторінок має свою унікальну адресу, яка починається адресою Інтернет-сайту та продовжується додатковими компонентами URL, які вказують на те, яку саме Інтернет-сторінку необхідно відкрити на сайті, наприклад: http://www.microsoft.com/rus/internet/index.htm – це адреса сторінки, присвяченої Інтернету на вузлі компанії Microsoft російською мовою.

Діапазон способів організації Інтернет-сайту досить великий: Інтернет-сайт може мати чітку ієрархічну структуру, лінійну структуру та бути у вигляді павутини.

Сайт являє собою ієрархічно побудовану структуру, коли він має одну точку входу на сайт, інші сторінки розміщуються на вихідних від основної точки відгалуженнях. Кожен з наступних елементів розташований під попереднім елементом стосовно його адреси. Так, адреса сторінки, посвяченої Інтернету, на вузлі компанії Microsoft українською мовою буде мати такий вигляд: http://www.microsoft.com/ukr/internet/index.htm. Отже, російська та українська версії сайту розташовані на одному рівні щодо Інтернет-сайту, в той час як підрозділ з інформацією про Інтернет розташований нижче мовних версій сайтів. Безпосередньо Інтернет-сторінка з інформацією про Інтернет російською або українською мовою, незважаючи на однакові назви, мають різну адресу та відповідно є різними за змістом.

Така структура сайту може викликати проблеми у користувачів. Наприклад, якщо користувач пройшов на декілька рівнів униз, то для переходу на паралельний шлях йому буде потрібно повернутися до початкової точки та обрати інший вхід.

Сторінки при лінійній організації розміщуються одна за одною, щоб перейти з першої сторінки до останньої потрібно відкрити усі попередні сторінки. Цей спосіб чимось нагадує книгу. Це не зовсім зручно для великих сайтів.

Організація у вигляді павутини, на нашу думку, є найбільш зручним способом організації сайту. При такій організації сторінки пов’язані одна з одною загальним контекстом. До однієї сторінки може вести декілька зв’язків, і кожна сторінка має декілька виходів. Ці зв’язки зрештою перетворюються на коло.

Безумовно, комп’ютерна індустрія у сфері програмного забезпечення не стоїть на місці, йде процес постійного вдосконалення старих програм та мов програмування, створення нових технологій, які використовує Інтернет як складова частина комп’ютерного світу.

Однак нині переважна більшість сторінок як складових частин Інтернет-сайту містить розширення *.htm, *.html. Вони створені за допомогою мови програмування HTML, тобто звичайний текст розмічається певним чином та стає гіпертекстовим.

HTML – це мова опису структури сторінки, яка дозволяє звичайний текст розбивати на абзаци, заголовки, переліки та інші структури і відповідним чином форматувати його [39]¹¹. Конструкція цієї мови – тегі – дозволяє управляти шрифтами, кольором передачі тексту та фону сторінки, визначати посилання, долучати графіку, аудіо та відео тощо. Самі тегі під час читання сторінки не помітні для користувача, користувач може бачити лише результат їх дії.

Ця мова програмування є дуже розповсюдженою, тому що для її написання необхідний звичайний текстовий редактор, який входить до стандартного пакету Windows. Набір спеціальних команд цієї мови є невеликим, дуже простим та зрозумілим навіть для особи, яка не має комп’ютерної освіти. Як вже було зазначено, WWW – власне сервіс Інтернету, який побудований на використанні гіпертексту, а HTML – це саме розмітки гіпертексту, стандартний засіб опису сторінки гіпертексту.

Для забезпечення сумісності існують стандарти мови HTML. Вони видаються організацією – W3C – WWW Consorcium (Консорціум по всесвітній павутині), офіційна адреса якої: http://www.w3.org/. W3C було створено у жовтні 1994 року, як організацію, яка покликана була вивести Інтернет на максимальний потенціал, розкрити його [110]¹².

Таким чином, ще однією ознакою Інтернет-сайту є наявність в його складі однієї або декількох Інтернет-сторінок, які містять у своєму тексті гіперпосилання.

Отже, на підставі аналізу ознак та властивостей Інтернет-сайту та підводячи підсумок, можна сформулювати визначення Інтернет-сайту.

Інтернет-сайт (Web-сайт) – це відокремлений, логічно завершений елемент мережі Інтернет, створений на основі технології гіперпосилань, який розташований на сервері (host), має унікальну адресу (url), за якою до нього може отримати доступ будь-який користувач мережі Інтернет, та у своїй основі містить Інтернет-сторінки, що мають графічний вигляд та можуть бути переглянуті за допомогою спеціальних комп’ютерних програм (браузерів).

Як вже було зазначено, об’єкт авторського права – це створене у результаті інтелектуальної творчої діяльності (праці) автора у галузі літератури, науки або мистецтва щось якісно нове, неповторне, оригінальне, унікальне, що виражено в об’єктивній формі, з можливістю сприйняття людськими почуттями та подальшим відтворенням.

Дослідимо Інтернет-сайт з точки зору відповідності ознакам об’єкта авторського права, які наведені у визначеному понятті.

Першою ознакою об’єкта авторського права є те, що він – результат творчої праці автора.

Як вже було досліджено, визначення поняття творчість чи творча праця не дається чинним законодавством, але більшість науковців сходяться на тому, що показником творчого характеру твору є його новизна та власне сама праця повинна мати інтелектуальний (творчий) характер.

Фактично йде зворотна презумпція, тобто якщо Інтернет-сайт є новим, оригінальним та унікальним й це ніхто не оспорює, то він є результатом творчої праці, оскільки тільки у результаті цього може виникнути щось нове.

Необхідно зазначити, що новизна, оригінальність та унікальність – це ознаки, що по-різному характеризують об’єкт авторського права. Новизна характеризує твір як такий, що створений вперше (критерій часу); оригінальність – це властивість, яка характеризує твір як такий, що відрізняється від інших за своїми істотними ознаками (критерій якості).

Отже, якщо створений Інтернет-сайт відрізняється від інших за цими критеріями, то можна зробити висновок, що він є об’єктом авторського права.

На наш погляд, зрозумілим є те, що Інтернет-сайт – це результат саме інтелектуальної праці, оскільки, на відміну, наприклад, від результатів народної творчості, вимагає від автора спеціальних знань, вільного володіння комп’ютером. Інтернет-сайт, на відміну від комп’ютерної програми, яка після її написання компілюється за допомогою другої комп’ютерної програми, не є результатом роботи комп’ютерної програми, оскільки не компілюється, перебуває у вільному доступі через мережу Інтернет у тому вигляді, в якому він був написаним автором. З урахуванням цього Інтернет-сайт ще ближче до літературного твору, оскільки Інтернет-сторінка HTML являє собою файл з текстовою інформацією, яка не зашифрована у компільований файл.

Другою ознакою об’єкта авторського права є віднесення твору до галузей літератури, науки або мистецтва. В даному випадку Інтернет-сайт містить у собі елементи усіх трьох зазначених галузей.

Інтернет-сайт, виходячи з визначень, наведених у першому підрозділі, найбільш близький до галузей науки та мистецтва. Як складне наукомістке явище сучасного кібернетичного світу Інтернет-сайт не може не бути результатом діяльності у сфері науки, оскільки створюється за допомогою сукупності спеціальних знань. Щодо мистецтва, то, враховуючи застосування графічного способу передачі інформації під час створення Інтернет-сайту, для забезпечення йому популярності розробник повинен використовувати елементи, властиві мистецтву, а саме розробляти дизайн, застосовувати елементи графіки, аудіо та відео. Недарма в останні роки професія Web-дизайнера стала дуже популярною, як одна з галузей мистецтва.

Web-дизайн – це сукупність правил та рекомендації, якими мають користуватися автори, якщо хочуть, щоб їхні сторінки виглядали привабливо. Одне з найважливіших правил Web-дизайну полягає у структуризації інформації, вдалому поділі її на окремі частини і налагодженні зв’язків між ними [43]¹³.

Враховуючи, що в основі Інтернет-сторінки, як складової частини Інтернет-сайту, лежить комп’ютерна програма, яка, як відомо з чинного законодавства (ст. 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), охороняється як літературний твір, то можна зазначити, що Інтернет-сайт належить також і до галузі літератури.

Отже, Інтернет-сайт є об’єктом у галузі науки, мистецтва та літератури.

Ще одна ознака об’єкта авторського права – це об’єктивність форми вираження твору.

Як вже було доведено, об’єктивність вираження твору означає, що твір відокремлюється від свідомості автора та стає явищем, що може бути досліджене зовнішнім світом. Інтернет-сайт, щоб стати власне Інтернет-сайтом, повинен бути розповсюдженим у мережі Інтернету, що неможливо, якби Інтернет-сайт залишався лише у свідомості автора.

Інтернет-сайт після того, як був об’єктивно виражений у мережі Інтернету, може бути відтворений. Цей висновок випливає з аналізу технічних процесів, що відбуваються в мережі Інтернету взагалі та Інтернет-сайту як її окремого елемента зокрема.

Ця специфіка виявляється у тому, що користувач, який зайшов на Інтернет-сайт, автоматично отримує копії тих матеріалів, які він передивився на сайті, у спеціальній директорії, що має назву Temporary Internet Files, та безумовно може за власним бажанням зберігати на своєму комп’ютері копії потрібних йому матеріалів або за допомогою спеціальної комп’ютерної програми (Teleport Pro) отримати повну робочу копію Інтернет-сайту на свій комп’ютер.

Отже, усі ці ознаки вказують на те, що Інтернет-сайт може бути відтвореним, що в свою чергу свідчить про те, що Інтернет-сайт відповідає ознаці, яка ставиться до об’єктів авторського права, а саме ознаці відтворюваності твору.

Отже, Інтернет-сайт – це об’єктивно виражений твір, який може відтворюватися.

Інтернет-сайт, на думку А. Серго, в цілому можна розглядати по-різному: якщо брати його технічну складову, то як сукупність програм для ЕОМ або базу даних, а якщо робити акцент на інформаційній складовій сайту, – то як засіб масової інформації, хоча не кожен сайт відповідає означеній ознаці. Чи є Інтернет-сайт сукупністю програм для ЕОМ ? Мабуть так, оскільки кожен з його компонентів є програмою для ЕОМ, інакше його існування у цифровій формі було б неможливим [145]¹⁴.

У принципі зазначені точки зору можуть мати місце, однак, на нашу думку, Інтернет-сайт – це більш комплексне поняття, аніж просто комп’ютерна програма або база даних.

Цей висновок випливає з аналізу Інтернет-сайту як технічного явища, з якого стає зрозумілим, що Інтернет-сайту властиві ознаки, які не є обов’язковими для комп’ютерної програми та бази даних.

Що відрізняє Інтернет-сайт від комп’ютерної програми?

Чинне законодавство у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає комп’ютерну програму як набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах).

Під таке визначення може підпасти Інтернет-сторінка, яка написана за допомогою HTML коду та являє собою набір інструкцій у вигляді слів, цифр та символів, виражених у формі придатній для зчитування комп’ютером.

Однак, Інтернет-сайт – це явище більше, ніж комп’ютерна програма, завдяки таким його особливостям:

1. Інтернет-сайт розміщується у мережі Інтернету на сервері з можливістю її перегляду за допомогою системи WWW;

2. Інтернет-сайт створений на основі технології гіперпосилань;

3. наявність спеціальної адреси (URL), яка індивідуалізує його та є його невід’ємною частиною саме як Інтернет-сайту;

4. наявність спеціального програмного обладнання для забезпечення його функціонування як Інтернет-сайту;

5. наявність у складі Інтернет-сайту графіки, анімації, аудіо-, відеоінформації – тобто багатьох інших об’єктів авторського права.

В той же час не можна сказати, що Інтернет-сайт – це сукупність цифр або символів, оскільки Інтернет-сайт – це відокремлений елемент мережі Інтернет (Інтернет-вузол), складові елементи якого є комп’ютерними програмами, оскільки йому властиві додаткові ознаки, що не дозволяють зробити висновок про те, що Інтернет-сайт – це комп’ютерна програма.

В останні роки багато вчених пропонують розглядати Інтернет-сайт як базу даних. Вони обґрунтовують свою позицію тим, що в стандарти гіпертекстових документів не входять команди, окремі гіпертекстові документи не є програмою. Сукупність таких документів, систематизована в одному інформаційному ресурсі, являє собою базу даних [118]¹⁵.

Однак можна уявити Інтернет-сайт, який матиме у своєму складі лише одну Інтернет-сторінку з несистематизованою інформацією та відсутньою системою пошуку, тобто усього того, що робить його Інтернет-сайтом, а не базою даних. Отже, висновок про те, що Інтернет-сайт являє собою базу даних, не завжди може мати своє підтвердження на практиці.

Враховуючи, що у даному дослідженні дуже часто звертається увага на те, що до складу Інтернет-сайту входять різні об’єкти авторського права, він складається із Інтернет-сторінок тощо, постає запитання: чи не є Інтернет-сайт складеним об’єктом авторського права?

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена така категорія об’єктів авторського права, які підлягають охороні як складені об’єкти, до яких належать збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних.

Якщо дослідити природу Інтернет-сайту то до його складу однозначно входять наступні об’єкти, які можуть виступати окремими об’єктами цивільного обігу: доменне ім’я, дизайн сайту, комп’ютерна програма, база даних, музичний супровід, відео, анімація тощо. При цьому, усі ці об’єкти окрім доменного ім’я та за думками деяких науковців дизайну є об’єктами авторського права. Тобто, у своїй сукупності утворюють складений об’єкт.

Але, на нашу думку, відповідь на це запитання однозначна: Інтернет-сайт – це окремий об’єкт авторського права, який не є складеним об’єктом.

Цей висновок можна обґрунтувати таким. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» складені твори є результатом творчої праці з добору, координації або упорядкування змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини. Стаття 19 цього нормативно-правового акта зазначає, що авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійсненні ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Відразу необхідно зазначити, що у випадку зі складеними творами охороні підлягає праця із підбору та розташування творів або інших даних, і саме це є результатом творчої праці, в той час як автор Інтернет-сайту перш за все створює нові Інтернет-сторінки, об’єднує їх у Інтернет-сайт, отже, крім праці по добору, автор Інтернет-сайту виконує роботу дизайнера, програміста тощо. А враховуючи, що може мати місце випадок, коли Інтернет-сайт містить одну сторінку, навіть без інформації, то ставити знак рівності між Інтернет-сайтом і складеним твором, на нашу думку, не вірно.

Перед тим як проаналізувати Інтернет-сайт на відповідність його ознак ознакам, які дозволяють віднести твір до складу складового твору за аналогією, визначимося яким ознакам має відповідати твір, для того, щоб бути віднесеним до складу складовим творів. Для цього дослідимо об’єкти, які зазначені у п.п. 15 п. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» – збірники, енциклопедії та антології.

Великий тлумачний словник української мови визначає ці терміни в такий спосіб. Збірник. 1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. // Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного чи кількох авторів; збірка. ** Збірник творів – твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. 2. Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. Збірник задач. 3. тех. Резервуар, у якому збирається яка-небудь рідина або газ. Енциклопедія. Науковий довідник, що об'єднує найістотніші відомості з усіх галузей знань чи якої-небудь однієї галузі, розміщених в алфавітному або тематичному порядку (зазвичай багатотомне видання). Антологія. Збірка вибраних творів одного жанру (перев. віршів) різних авторів [30]¹⁶.

Аналіз зазначених визначень дозволяє дійти до наступних висновків:

• автори творів, які увійшли до складового твору, можуть співпадати з автором складеного твору.

• об’єднання даних творів відбувається за певним критерієм (жанр, галузь, автор або інший принцип).

З одного боку, вже зазначена кількість об’єктів права, зокрема авторського, які входять до складу Інтернет-сайту, дозволяє зробити висновок про те, що даний об’єкт є складовим. Але, на нашу думку, такий висновок є невірним, оскільки це відображає тільки зовнішню, формальну сторону Інтернет-сайту.

Більш важливим є те, що метою створення Інтернет-сайту не є об’єднання усіх цих елементів. Тобто, відсутній принцип, за яким відбувається це об’єднання.

Зазначені об’єкти, не зважаючи на те, що вони входять до складу Інтернет-сайту та можуть бути використані окремо, наприклад, під час створення іншого Інтернет-сайту, входять до його складу як допоміжні. Тобто, вони допомагають сприйняти користувачу Інтернет-сайт та створюються спеціально для цього.

Додатково на користь такого висновку можна послатися на думки науковців Е. А. Войніканіса та М. В. Якушева, які зазначили, що у випадку з Інтернет-сайтом йдеться про деякий об’єкт, що має безумовну матеріальну або споживчу цінність. Подібно до того, як продається автомобіль, – не як набір окремих високоякісних деталей (двигун, колеса, корпус тощо), а як їх працездатна сукупність, що реалізує окрему функцію транспортного засобу. Іншими словами, угоди щодо Інтернет-сайту укладаються у зв’язку з тим, що покупець бажає отримати від продавця виключні права власне на Інтернет-сайт, а не на сукупність його складових частин [33]¹⁷.

Отже, викладене свідчить про те, що Інтернет-сайт – це окремий об’єкт авторського права, який потребує встановлення щодо нього спеціального режиму правового регулювання шляхом внесення певних змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (Див.: Додаток 1).

Інтернет-сайт є результатом творчої праці автора та відповідає іншим ознакам, що ставляться до об’єкта авторського права, отже Інтернет-сайт є об’єктом авторського права згідно із законодавством України, який у своєму складі може містити у якості складових частин інші об’єкти авторського права.

Обґрунтована доцільність правової охорони Інтернет-сайту як єдиного об’єкту авторського права, а не як складового об’єкта авторського права.

Сформульоване авторське визначення терміна „Інтернет-сайт” та запропоновано внести до ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” доповнення в частині цього визначення.

Проведено відокремлення Інтернет-сайту від комп’ютерної програми, як найбільш близького за ознаками об’єкта авторського права та доведено, що до цих об’єктів доцільно застосовувати різні засоби правової охорони.

1 [4] Bradley J. Freedman, Robert J.C. Deane, Nicole Garton. Copyright and the Internet. Document 815785:02

2 [160] Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31.07.2000 р. № 928/2000 // Урядовий кур'єр. – 2000. – № 43.

3 [91] Леонтьев В. П. Новейшая энциклопедия Интернет 2004. – М.: Олма-пресс, 2004. – 783 с. – C. 6–12.

4 [22] Біленчук П. Д., Романюк Б. В., Цимбалюк В. С. Комп’ютерна злочинність: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 240 с. – C. 31–33.

5 [177] Штольц Кевин. Секреты сетей под Windows 95. – К.: Диалектика, 1996. – 480 с.; [154] Стивен Спейнаур, Валерии Каэрсиа. Справочник Web-мастера. – К.: Издательская группа BHV, 1997. – 367 с.; [89] Левин Джон Р., Бароди Кэрол, Левин-Янг Маргарет. Internet для чайников. 4-е изд. – К.: Диалектика, 1997. – 320 с.

6 [91] Леонтьев В. П. Новейшая энциклопедия Интернет 2004. – М.: Олма-пресс, 2004. – 783 с. – C. 13–14.

7 [17] Андрощук Г. Вопросы защиты знаков в Интернете // Юридическая практика. – 2003. – № 39(301).

8 [6] Microsoft Internet Information Server 4.0 и Microsoft Proxy Server 2.0: Учебный курс / Пер. с англ. – М., 1999. – C. 577–578.

9 [91] Леонтьев В. П. Новейшая энциклопедия Интернет 2004. – М.: Олма-пресс, 2004. – 783 с. – C. 54–56.

10 [74] Інформація з офіційного сайту ICANN - http://www.icann.org/new.html

11 [39] Гарнаев А., Гарнаев С. Web-программирование на Java и JavaScript. – СПб.: БХВ-Петербург, 2002. – 1021 с. – C. 613.

12 [110] Офіційний сайт W3C – http://www.w3.org/Consortium/

13 [43] Глинський Я. М., Ряжська В. А. Інтернет. Сервіси, HTML і web-дизайн. – Львів: Деол, 2002. – 168 с. – C. 81.

14 [145] Серго А. Интернет и право. – М.: Бестселлер, 2003. – 272 с. – C. 93–94.

15 [118] Петровский С. В. Правовая охрана сайта как базы данных // Сборник материалов третьей Всероссийской конференции “Право и Интернет. Теория и практика”. – М., 2000. –C. 70–72.

16 [30] Великий тлумачний словник української мови онлайн http://slovnyk.net/

17 [33] Войниканис Е. А., Якушев М. В. Информация. Собственность. Интернет. – М.: "Волтерс Клувер", 2004. – 164 с. – C. 111.