- •1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".
- •2. Східна деспотія ( головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характериистика Законів царя Хамураппі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хамураппі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хамураппі.
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8.Договір купівлі - продажу за Законами царя Хамураппі, порівняти із законами 12 таблиць Стародавнього Риму.
- •9. Підвалини розлучення за Законами царя Хамураппі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хамураппі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально - правова, за Законами царя Хамураппі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хамураппі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15 - Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи ( варни) у другій половині іі тис. До н.Е
- •16. Процес перетворення варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маурїв.
- •17. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •20 - Ілліада та Одіссеяя як джерело вивчення правового становища соціальних верств грецького
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісфена.
- •27. Новий орган публічного управління Афін у 8 столітті до н.Е - ареопаг.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права ( закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії Римського права
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі ( три статуси). Правове становище різних категорій населення Риму
- •33. Патриції і плебеї у Стародавньому Римі
- •34.Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду. Джерела римського права
- •37.Право приватної власності за Законами 12 таблиць
- •38. Манціпація за законами 12 таблиць
- •39.Нексум - договір позики у Римі за Законами 12 таблиць
- •40.. Основні види деліктів в Законах XII таблиц
- •41. Сільські сервітути за законами 12 таблиць
- •42.Суд і судовий процес за Законами 12 таблиць
- •43 Причини юридичної формалізації законів 12 таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •45.Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія іі та Валентина ііі в 426 р "Про цитування".
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду ( Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •50 Кодифікація Юстиніана
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах
- •55.Родоський морський закон
- •56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58.Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика
- •59. Феодальна ієрархія за Салічною правдою.
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62.Ордалій
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64 - Утворення станово - представницької монархії в Англії.
- •65.Асиза Генріха II (1181р)
- •66 - Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •69.Сеньйоральна монархія у Франції. Реформи Людовика іх
- •70.Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72.Кутюми та їх класифікація на півночі. Франції
- •73.Джерела феодального права на Півночі Франції ( рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Інквізиційний кримінальний процес за Кароліною 1532 р.
- •76. Феодальне кримінальне право за Кароліною 1532 р.
- •77. Виникнення та основні етапи розвитку феодальної держави в Німеччині.
- •78. Злочин та покарання за "Кароліною".
- •79. Загальна характеристика права середньовічної Німеччини.
- •80. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •81.Закон судний людям
- •82.Феодальна сербська держава
- •84.Джерела права феодального Китаю
- •86. Виникнення Арабського халіфату.
- •87. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. Пять нормативних приписів шаріату.
- •88. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •89. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •90. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції 17 століття.
- •91. Передумови буржуазної революції в Англії. "Петиція про право" 1628р.
- •92. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •93. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •94. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •95. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •96 - Утворення буржуазної держави в Англії. "Довгий" парламент.
- •97. Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 р. В Англії.
- •98. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону "Хабеас корпус акт".
- •99. Утворення політичних партій в Англії.
- •100. Біль про права 1689 р.
- •101. Особливості джерел права Англії.
- •102. Сімейне та спадкове право в Англії 16 - 17 ст ( Майорат).
- •103. "Фелонія" з кримінального права Англії.
- •104. Буржуазна революція 1789 - 1794 рр. У Франції та її основні етапи.
- •105. Закон Ле - Шапельє ( 1791) у Франції.
- •106. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •107. Якобінська Конституція 1793 р. У Франції.
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонопарта. Консульство та імперія у Франції.
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. ( правоздатність та дієздатність).
- •111. Шлюбно - сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112 Державний лад Паризької комуни
- •113. Статті Конфедерації 1781 р
- •114.Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки § 1. Конституція (сша)
- •115.Білль про права. Поправки
- •116. Громадянська війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Конституції ( 13,14,15)
- •117. "Реконструкція півдня". Виникнення ку - клукс - клана в сша.
- •118. Конгрес сша наприкінці 19 - на початку 20 століття ( 16, 17 поправки до Конституції).
- •119.Обєднання Німеччини Бісмарівським шляхом
- •120 . Німецький союз
- •121. Конституція Пруссії 1850 р.
- •122.Розробка і прийняття Німецького цивільного уложення 1900р.
- •123. Акт про парламент 1911 р. В Англії
- •125.Конституция Японии 1889 г.
- •126.Встановлення режиму фашистської диктатури у Німеччині.
- •127 Становлення фашистської диктатури в Італії
- •128.Франція за часів іі світової війни.Режим Віші
- •129.Право сша після Першої світової війни ( 3 цикл поправок до Конституції:18, 19, 20, 21).
- •130. Закон Тафта - Хартлі 1947 р
- •131. Закон Маккарена - Вуда в сша
109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
Предісторія створення Кодексу Наполеона була тривалою.До 18 століття територія Франції поділялася на дві частини у залежності до сфери дії писаного права(південь) чи кутюмного права (північ і центр). Крім того, джерелами права були ще і королівські ордонанси, канонічне право та феодальні звичаї. Французька революція висунула вимоги щодо приведення норм цивільного права у єдину систему. Було багато думок з приводу кодифікації цивільного права, але реформа відбувалася дуже повільно. Можна відокремити наступні етапи:
-у ІІ чверті 18 століття французький канцлер Дагессо провів спробу свести усі кутюми в один.В результаті було створено декілька ордонансів процесуального права про дарування, заповіти та субституції.
-у 1790 р.Установчі збори видали постанову про розробку єдиного Цивільного кодексу для усієї Франції. Населенню запропонували подати пропозиції для кодексу.
-перша постанова про цивільний кодекс була видана Конвентом у 1793 р. і Національні збори створили Комітет цивільного, кримінального та феодального законодавства, який приступив до роботи і у серпні того ж року подав проект з 895 статей для розгляду у Конвент.Ліве крило Конвенту проголосувало проти .
-у вересні 1794 Законодавчий комітет Конвенту приготував інший проект, який мав 297 статей.Але відбувався Термідоріанський переворот і проект було відхилено у зв’язку зі змінами в управлінні державою.
-у червні 1796 року Камбасером було представлено третій проект, зроблений за дорученням Директорії.Було прийнято лише перші 2 статті.
-в результаті нових змін у 1800 році створено нову комісію по доробці проекту(увійшли Тронше, Порталів, Біго, Маллевіль).Через 4 місяці проект розісланий був по Вищим судам для обговорення. Через рік перші відгуки були направлені до Державної ради, яку очолив Наполеон. Проект направили до Трибунату та Законодавчого корпусу і було прийнято
-починаючи з березня 1803 по березень 1804 було введено у дію усі 36 законів Кодексу
-21 березня 1804 року вийшов «Цивільний кодекс Французів».
За структурою Кодекс Наполеона мав : вступ, три книги – всього 2281 статей.Джерелом кодексу був сплав кутюмного та римського права, а також революційне законодавство.
Книги Кодексу: 1.Про осіб- громадянські права, сімейне право, опікунське право, акти громадянського стану. 2.Про майно та різноманітні форми власності, 3.Про різні способи придбання власності – заповіт, договори, зобов’язальне право…
Система викладення норм мала повчальний характер.
Необхідність прийняття Кодексу була зумовлена змінами, що відбулися у державі,.Науковці вважають, що цей кодекс був прийнятий буржуазією, що прийшла до влади.Цей кодекс органічно поєднав в собі традиції права Риму, Франції та континентальної Європи.
110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. ( правоздатність та дієздатність).
Цивільні кодекси посідають центральне місце у системі джерел. Це зумовлено загальним значенням багатьох їх норм для всіх цивільно-правових відносин, визначенням законодавчих меж і напрямів конкретизації в інших актах цивільного законодавства, субсидіарним застосуванням норм до майнових та особистих немайнових відносин інших галузей права.
Найважливішими світовими кодифікаціями цивільного права є Французький цивільний кодекс та Німецьке цивільне уложення.
Французький цивільний кодекс (кодекс Наполеона), прийнятий у 1804 p., є першою кодифікацією цивільного права буржуазного суспільства. Він побудований за інституційною системою. Його норми розподілено по трьох книгах: про особи, речі, зобов'язання. У вступному титулі містяться правила, що стосуються дії цивільного закону у часі, просторі та за колом осіб.
Книга "Про особи" містить норми про правовий статус громадянина (право та дієздатність, місце проживання, визнання громадянина відсутнім), про укладення та припинення шлюбу, опіку, піклування, усиновлення.
Книга "Про речі і різновиди власності" присвячена нормам, що належать до права власності, інших прав на речі (узуфрукт, користування, проживання, сервітути).
Третя книга "Про різні засоби придбання власності" — це норми про спадкоємство, про дарування між живими і заповіти; загальні положення зобов'язального права і положення про окремі договори (шлюбний договір, продаж, обмін, найом, товариство, позика, схов тощо); норми про давність.
Французькому цивільному кодексу властивий високий рівень юридичної техніки. Він написаний простою і доступною мовою. Протягом 200 років свого існування кодекс не раз змінювався: у початковій редакції нині діє лише половина його статей, понад 100 скасовано, близько 300 доповнено. Значних змін зазнали такі галузі, як правове становище суб'єктів, шлюбно-сімейні відносини, договір про товариства тощо.
Французький цивільний кодекс помітно вплинув на право інших країн (Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії, Іспанії, латиноамериканських країн, Канади, країн Арабського Сходу, Африки й Азії).