45.Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах

Закон Петелія в Римі:ліквідація боргового рабства стала питанням гострої боротьби і в Римі. Правляча верхівка Риму пішла на поступки. У 326 р. до н. е. боргове рабство було скасоване й у Римі. За законом Петелія ніхто не міг більше, ніж злочинці, утримуватися в ув'язненні чи бути закованим у кайдани;за борги належало відповідати майном, а не тілом.

Реформи Солона:Солон здійснив економічну, політичну та судову реформи. Вони відзначалися поміркованістю та компромісним характером і стали важливим етапом у створенні Афінської держави. В економічній сфері: ліквідовано боргове рабство та скасовано борги селян, коштом держави було викуплено та повернено на батьківщину всіх афінян, запроваджувалася монета;було прийнято закон про те, що батьки мають навчити синів якогось ремесла; В політичній сфері:скасовано владу родової аристокротії та запроваджено привілеї майна та суспільної служби - тимократію. За основу цензу було взято земельний ценз. Державні посади мали право займати особи перших трьох класів. Важливе місце займали народні збори. Було створено Раду 400 та новий судовий орган геліею. Отже, і закон Петелія в Римі і реформа Солона були створені у зв'язку з боротьбою демосу проти правлячої багатої верхівки населення.

46. Законодавство римських імператорів класичного періоду

важливе джерело права (едикти, рескрипти, декрети, мандати)Едикти - загальні положення, засновані на владі «імперіум», а тому юридично обов'язкові лише за життя того чи іншого імператора. Але вже з 2 їх починають дотримуватися і його спадкоємці. Рескрипти - відповіді або поради окремим особам чи магістратам, що потребують консультації з правових питань. Декрети - рішення, винесені імператором у судових справах, на основі яких склалася самостійна імператорська юриспруденція. Мандати - інструкції, адресовані правителям провінцій, що у ряді випадків містили також норми цивільного або кримінального права, які застосов і до перегринів. Спочатку конституції імператорів стосувалися лише публічного але поступово охоплювали всі сфери правового регулювання.

47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія іі та Валентина ііі в 426 р "Про цитування".

Закони Феодосія ІІ та Валентіана ІІІ в 426 р. «Про цитування» У посткласичний період римське право зазнає деяких незначних змін, але його основні інститути практично зберігаються у попередньому вигляді. Більш питомої ваги у джерелах права набуває законодавство імператорів. У зв'язку із становленням всевладдя імператорів нові покоління юристів втрачають права надавати обов'язкові консультації, позбавляються можливості формулювати нові правові норми.

Скорочується кількість класичних юристів, праці і думки яких, як і раніше розгляд як джерело права. У 426 р. не спеціальними законами Феодосія ІІ і Валентіана ІІІ про цитування була визнана юридична сила за творами лише п'яти юристів: Папіаніана, Павла, Ульпіана, Модестіана і Гая. Судді повинні були з'ясовувати загальну думку цих юристів, а у разі розбіжностей між ними - думку більшості. У випадку рівності голосів вирішальною визнавалася думка Папініана, якщо ж у такому разі Папініан не висловлювався, суддя міг діяти самостійно.

Втрата римським правом колишнього динамізму, стирання кордонів між цивільним і преторським правом, поділ у єдиному імператорському законодавстві втрачає свій сенс, створили сприятливі кодифікаційних робіт. Особливо жвавороботипо систематизації права велися у східній частині Римської імперії (Візантії). Особливістю збірки Феодосія, що свідчить про більш високому рівні кодифікаційних робіт, було те, що він включав в себе тільки чинне імператорс дещо законодавство. Великі кодифікаційні роботи, які велися під безпосереднім керівництвом самого імператора, здобув собі славу самого великого законодавця всіх народів, почалися зі складання Кодексу Юстиніана. Підготовка Кодексу була доручена створеної в лютому рале 528 року комісії, що складалася з десяти вищих дол жностних осіб та юристів, серед яких особливо виділялися Трибоніан і Феофіл.

За прикладом Законів XII таблиць Кодекс Юстиніана був на 12 книгах. У книзі I розглядаються питання права і християнськоїтеології,книги2 -: 8 присвячені різним питанням приватного права, в книгах 9 - 12 зачіпаються різні сторони публічного права (пекло стративнеуправління,злочиниі.наказанія і т., д.). Кожнакнигарозпадається на титули, а останні - на фрагменти.

Найважливішу частину кодифікації імператора Юстин ана, що виділялася за багатством використаного правового матеріалу, 'становлять дігести, або Пандекти.У процесіроботи над Дигестамикомісія переглянула і використовувала 2 тис. творів, опрацювала 3 млн. рядків. У разі виникнення спірних питань треба булозвертатися за роз'ясненнями до Юстиніана, який видававвідповідніконституції, що склали "50 Рішень".

Зміст Дигест досить широкийі різноманітний. У них розглядаються деякі загальні питання правосудия і права, обгрунтовується розподіл права на публічне і приватне, даєтьсянарисвиникнення і розвитку римського права, викладаєтьсярозуміннязакону і т. д.

Звід законів Юстиніана хоча і відбив деякі Посткласичні і чисто візантійські риси, є в своїй основі джерелом римського права.