- •1. Предмет, метод та методологія науки "Історія держави та права зарубіжних країн".
- •2. Східна деспотія ( головні риси та особливості). Три головних відомства управління.
- •3. Загальна характериистика Законів царя Хамураппі, їх структура.
- •4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за часів Хамураппі.
- •6. Правове становище селян за Законами царя Хамураппі.
- •7. Правове становище рабів за законами Хамурапі
- •8.Договір купівлі - продажу за Законами царя Хамураппі, порівняти із законами 12 таблиць Стародавнього Риму.
- •9. Підвалини розлучення за Законами царя Хамураппі.
- •10. Злочин та покарання за Законами царя Хамураппі.
- •11. Ідея таліону, як кримінально - правова, за Законами царя Хамураппі.
- •12. Символічний таліон за Законами царя Хамураппі.
- •13. Причини формалізації права за Законами царя Хамураппі.
- •14. Основні джерела для вивчення історії Стародавньої Індії.
- •15 - Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи ( варни) у другій половині іі тис. До н.Е
- •16. Процес перетворення варн на касти у Стародавній Індії.
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маурїв.
- •17. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •18. Сімейне право за Законами Ману в Стародавній Індії.
- •20 - Ілліада та Одіссеяя як джерело вивчення правового становища соціальних верств грецького
- •21. Період військової демократії в Афінах.
- •22. Реформи Тесея в Афінах.
- •23. Реформи Солона в Афінах. Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи Клісфена в Афінах. Арістотель про реформи Клісфена.
- •27. Новий орган публічного управління Афін у 8 столітті до н.Е - ареопаг.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права ( закони Драконта).
- •29. Суспільний та державний лад Спарти.
- •30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
- •31. Періодизація історії Римського права
- •32. Правове становище людини у Стародавньому Римі ( три статуси). Правове становище різних категорій населення Риму
- •33. Патриції і плебеї у Стародавньому Римі
- •34.Перша сецесія у Стародавньому Римі та її наслідки згідно з розповіддю Тіта Лівія
- •35. Римські магістратури.
- •36. Джерела римського права давнього періоду. Джерела римського права
- •37.Право приватної власності за Законами 12 таблиць
- •38. Манціпація за законами 12 таблиць
- •39.Нексум - договір позики у Римі за Законами 12 таблиць
- •40.. Основні види деліктів в Законах XII таблиц
- •41. Сільські сервітути за законами 12 таблиць
- •42.Суд і судовий процес за Законами 12 таблиць
- •43 Причини юридичної формалізації законів 12 таблиць, Салічної правди та інших законів.
- •45.Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду
- •47. Діяльність юристів Риму у посткласичний період - важливе джерело розвитку римського права. Закони Феодосія іі та Валентина ііі в 426 р "Про цитування".
- •48. Джерела римського права посткласичного періоду ( Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс).
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •50 Кодифікація Юстиніана
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії.
- •53. Епанагога у Візантії.
- •54. Роль Еклоги у Візантійських судах
- •55.Родоський морський закон
- •56.Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58.Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика
- •59. Феодальна ієрархія за Салічною правдою.
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)
- •61. Судовий процес у Франкській державі.
- •62.Ордалій
- •63. Верденський договір 843 р.
- •64 - Утворення станово - представницької монархії в Англії.
- •65.Асиза Генріха II (1181р)
- •66 - Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р. В Англії та її основні положення.
- •67. Правове становище різних верств населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •69.Сеньйоральна монархія у Франції. Реформи Людовика іх
- •70.Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72.Кутюми та їх класифікація на півночі. Франції
- •73.Джерела феодального права на Півночі Франції ( рецепція римського права, міське право, канонічне право, королівське законодавство).
- •74. Партикуляризація феодального права у Франції.
- •75. Інквізиційний кримінальний процес за Кароліною 1532 р.
- •76. Феодальне кримінальне право за Кароліною 1532 р.
- •77. Виникнення та основні етапи розвитку феодальної держави в Німеччині.
- •78. Злочин та покарання за "Кароліною".
- •79. Загальна характеристика права середньовічної Німеччини.
- •80. Виникнення феодальної держави в Болгарії.
- •81.Закон судний людям
- •82.Феодальна сербська держава
- •84.Джерела права феодального Китаю
- •86. Виникнення Арабського халіфату.
- •87. Особливості становлення та розвитку мусульманського права. Пять нормативних приписів шаріату.
- •88. Джерела мусульманського права. Коран, Сунна, Іджма, Фетва, Кияс, Фірмани.
- •89. Злочин та покарання за мусульманським правом.
- •90. Суспільний лад Англії напередодні буржуазної революції 17 століття.
- •91. Передумови буржуазної революції в Англії. "Петиція про право" 1628р.
- •92. Соціальні передумови Англійської буржуазної революції.
- •93. Економічні передумови Англійської буржуазної революції.
- •94. Особливості Англійської буржуазної революції.
- •95. Пуританство як ідеологія буржуазної революції в Англії.
- •96 - Утворення буржуазної держави в Англії. "Довгий" парламент.
- •97. Протекторат Кромвеля. "Знаряддя управління" 1653 р. В Англії.
- •98. Торі і Вігі в Англії. Прийняття Закону "Хабеас корпус акт".
- •99. Утворення політичних партій в Англії.
- •100. Біль про права 1689 р.
- •101. Особливості джерел права Англії.
- •102. Сімейне та спадкове право в Англії 16 - 17 ст ( Майорат).
- •103. "Фелонія" з кримінального права Англії.
- •104. Буржуазна революція 1789 - 1794 рр. У Франції та її основні етапи.
- •105. Закон Ле - Шапельє ( 1791) у Франції.
- •106. Якобінська диктатура 1793 р. У Франції.
- •107. Якобінська Конституція 1793 р. У Франції.
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонопарта. Консульство та імперія у Франції.
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р. ( правоздатність та дієздатність).
- •111. Шлюбно - сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112 Державний лад Паризької комуни
- •113. Статті Конфедерації 1781 р
- •114.Основи конституційного права Сполучених Штатів Америки § 1. Конституція (сша)
- •115.Білль про права. Поправки
- •116. Громадянська війна Півночі та Півдня сша. Другий цикл поправок до Конституції ( 13,14,15)
- •117. "Реконструкція півдня". Виникнення ку - клукс - клана в сша.
- •118. Конгрес сша наприкінці 19 - на початку 20 століття ( 16, 17 поправки до Конституції).
- •119.Обєднання Німеччини Бісмарівським шляхом
- •120 . Німецький союз
- •121. Конституція Пруссії 1850 р.
- •122.Розробка і прийняття Німецького цивільного уложення 1900р.
- •123. Акт про парламент 1911 р. В Англії
- •125.Конституция Японии 1889 г.
- •126.Встановлення режиму фашистської диктатури у Німеччині.
- •127 Становлення фашистської диктатури в Італії
- •128.Франція за часів іі світової війни.Режим Віші
- •129.Право сша після Першої світової війни ( 3 цикл поправок до Конституції:18, 19, 20, 21).
- •130. Закон Тафта - Хартлі 1947 р
- •131. Закон Маккарена - Вуда в сша
29. Суспільний та державний лад Спарти.
У Спарті склалося своєрідне класове рабовласницьке суспільство, яке зберегло суттєві пережитки первіснообщинних відносин. Панівний клас становили спартіати. Лише вони вважалися повноправними громадянами. Жили спартіати в умовах які нагадували своєрідний військовий табір. Їх повсякдення суворо регламентувалося, головним обов'язком вважався військовий, до якого дітей готували з 7 р. , виховували в них дисциплінованість, хоробрість, і беззаперечне виконання наказів, розвивали силу і витривалість, навчали воєнним навичкам. Навчання закінчувалося в 20 віці. З 20 до 60 р. спартіати несли військову службу. Майнове розшарування підривало єдність і рівність спартіатів. Оскільки земельні наділи спадкувалися старшими синами, то інші отримували лише погані наділи. Якщо таких не було вони переходили в розряд гіпомейонів і втрачали право на участь у народних зборах. Кількість гіпомейонів неухильно зростала, а кількість спартатів відповідно скорочувалась. Періеки мешканці переферійних гірських неродючих районів Спарти, вони були вільними , мали майнову правоздатність, але не користувалися політичними правами. На них поширювався військовий обов'язок. Ілоти-поневолені мешканці, були власністю держави. Вони віддавалися в розпорядження спартанців… Брали участь у війнах Спарти як легкоозброєні воїни. Державний устій рабовласницької Спарти сформувався в результаті перетворення військової демократії на державну організацію, яка зберігала деякі риси родоплеміної організації влади. За формою правління Спарта перетворилася на республіку, яка набула з часом аристократичного характеру. На чолі держави стояли 2 архагети. Влада архагетів , на відміну від влади родоплемінних вождів, стала спадковою. Рада старійшин(герусія)-орган влади, успадкований від родоплемінної організації. До складу герусії входило 28 геронтів, які довічно обиралися народними зборами. , що досягли 60р. У народних зборах брали участь усі спартіати , які досягли 30 років. Їх скликання проводилося 1 раз на місяць. На зборах приймалися закони, обиралися посадові особи, вирішувалися питання війни і миру, тощо.
30. Періодизація історії держави та права Стародавнього Риму.
Періодизація історії Стародавнього Риму ґрунтується на формах правління, які в свою чергу відображали соціально-політичну ситуацію: від царського правління на початку історії до імперії-доміната наприкінці.
Царський період (754/753 — 510/509 р. до н. е.)
Республіка (510/509 — 30/27 р. до н. е.)
Рання Римська Республіка (509—265 рр. до н. е.)
Пізня Римська Республіка (264-27 рр. до н. е.)
Імперія (30/27 р. до н. е. — 476 р. н. е.)
Ранняя Римська Імперія. Принципат(27/30 р. до н. е. — 235 р. н. е.)
Криза III ст.(235—284 рр.)
Пізня Римська Імперія. Домінат(284—476 рр.)
Тисячолітня історія Риму поділяється на три періоди. Перший період – царський – з 754 р. до 509 р. до н.е. Протягом цього періоду відбувається формування суспільних класів і державного апарату. Другий період розпочинається з вигнання останнього римського царя Тарквінія Гордого і утвердження республіканського ладу (509 – 27 рр. до н.е.). Третій період – період імперії – 27 р. до н.е. – 476 р. н.е. Цей період, у свою чергу, поділяється на два етапи – приципат (27 р. до н.е. – 284 р. н.е.) і домінат (284 р. – 476 р.). Після падіння Західної Римської імперії у 476 р. ще тривалий час існувала Східна Римська імперія – Візантія, яка припинила своє існу-вання після взяття Константинополя, столиці Візантії, турками-османами у 1453 р. Процес розпаду родового ладу і зародження держави в Римі має багато подібного з аналогічним процесом в Афінах, що простежується в занепаді патріархальних органів, розвитку приватної власності, формуванні класів і політико-правової системи. У VІІІ – VІІ ст. до н.е. середня частина Апеннінського півострова була заселена декількома громадами, які перебували між собою у союзі. Однією з них був Рим, у якому населення займалось тваринництвом і землеробством. Родоплемінна структура Риму царської епохи представила тісно пов’язану єдність патріархальної сім’ї, роду, племені. Поступово сільська (сусідська) община витісняла кровнородинну, але пережитки давніх звичаїв ще збереглися. Усі общинники мали однакові права та обов’язки як громадяни, воїни і власники землі. Римляни ще в царський період, відчуваючи нестачу зе-мель, вели постійні війни зі своїми сусідами з метою захоп-лення чужих територій. Вдалі походи збагачували родову знать, вождя, верхівку общини, що прискорювало розкладан-ня родового ладу. Корінні жителі Риму називали себе патриціями. Спочатку лише вони належали до повноправного населення – “римського народу”, що склався на основі союзу трьох племен (триб), які поділялися за родами і куріями (об’єднаннями родів). За легендою Ромул, один із засновників Риму, доручив патриці-ям відправляти управлінські та жрецькі обов’язки, плебеям (простолюдинам) – обробляти землю, утримувати худобу і займатися прибутковим ремеслом. Плебеї перебували поза римською родовою організацією. До кінця царського періоду римська община та її самоуправління мали всі ознаки війсь-кової демократії. Голови родів складали раду старійшин або сенат, що з часом набув значення головної урядової влади. Сенат мав право попереднього обговорення всіх справ, сенат відав багатьма поточними справами з управління Римом. Головою римської общини, її правителем і верховним воєначальникам був рекс – цар. Це була виборна посада, підзвітна народу. З давнього часу на території Риму жили і негромадяни – клієнти і плебеї. До плебеїв належало або поневолене, або прибуле населення, а також безземельні вільні корінні жителі. Плебеї не допускалися до користування громадськими землями, були політично безправними. Вони не мали родоплемінної організації. За необхідності патриції залучали їх до військової служби як допоміжну силу, але їм діставалась мі-зерна частина здобичі. З метою залучення до патриціанської общини та отримання безпеки багато плебеїв були змушені ставати клієнтами. У царську, архаїчну епоху держави у римлян не було. Вважалося, що Римом править цар (рекс), сенат і народ. В органах общинного управління важливі функції виконували куріатні збори, що мали право вибирати магістрів, приймати закони, вирішувати питання про війну. До кінця царського періоду загострилася боротьба між царем, який прагнув набути більшої самостійності і незалежності, та сенатом, що бажав мати повну владу над ополченням, військом, обмежити військові повноваження царя.