Ukr_Ekz_Spo

72. Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, що пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян      Стаття 44. Предмет нагляду і повноваження прокурора      Предметом нагляду є дотримання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, що призначаються судом, дотримання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.   Прокурор, який здійснює нагляд, має право:      1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання, опитувати осіб, що там знаходяться, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;      2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;      3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру    Стаття 45. Обов'язковість виконання постанов і вказівок прокурора   Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню. 73. Міністерство Юстиції України. Структура, основні функції. Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади, який організовує виконання державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її розвиток і стан. Правовою основою діяльності Мін'юсту України є Конституція України, закони України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, а також Положення про нього. Міністерство в установленому порядку, в межах своїх повноважень, вирішує питання, що випливають з загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України. Мін'юст приймає участь у реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина, розроблення проектів актів законодавства та його систематизації, забезпечує організаційну діяльність судів, розвитку правової інформації, формування у громадян правового світогляду. У структуру Мін'юсту входять: 1. Міністр; 2. 1-й заступник Міністра. 3. Заступники Міністра. 4. Колегія. 5. Департамент правової політики: 6. Департамент проектування нормативних актів: 7. Управління правових послуг: 8. Судовий департамент: 9. Департамент міжнародного права та співробітництва: 10. Головна адміністрація: Основні функції: Затвердження актів парламенту, нотаріальні функції, контроль за судовою системою , Ведення методико-аналітичної діяльності, уявлення 6 суддів до КСУ 74. Управління міністерства юстиції в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Управління юстиції обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, є місцевим органом Міністерства юстиції. Управління юстиції створюються Міністерством юстиції і йому підпорядковується, а також входять до складу обласних. Київської та Севастопольських міських державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування. Управління юстиції в межах своєї компетенції здійснює функції та повноваження місцевої державної адміністрації в галузі забезпечення законності, прав і свобод громадян; у вдосконаленні правової роботи, на підприємствах, установах та організаціях; у здійсненні заходів щодо поліпшення організації юридичної допомоги населенню та його правового всеобучу; організаційного забезпечення діяльності судів. Основними завданнями управління юстиції є: 1. Організаційне забезпечення діяльності міжрайонних (окружних), районних (міських) судів при суворому дотриманні принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки законові; 2. Керівництво державним нотаріатом та відділами реєстрації актів цивільного стану; 3. Сприяння вдосконаленню правової роботи на державних підприємствах, установах, організаціях, місцевих органах державної виконавчої влади, органах місцевого і регіонального самоврядування; 4. Координація діяльності державних органів у питаннях юридичної освіти та методичне забезпечення правового всеобучу населення; 5. Організація роботи з кадрами в міжрайонних (окружних), районних (міських) судах та підвідомчих установах, підвищення їх кваліфікації; 6. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності судів відповідної території і підвідомчих установ. 75. Повноваження Міністерства юстиції та його органів. Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань, здійснює такі повноваження: 1) забезпечує реалізацію державної правової політики, готує пропозиції щодо проведення в Україні правової реформи; 2) готує проекти концепцій напрямів розвитку законодавства та їх наукове обґрунтування з урахуванням світового досвіду; 3) розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного ладу, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або спільно з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці; 4) веде Єдиний державний реєстр нормативних актів, надає інформацію з бази даних цього реєстру; 5) здійснює легалізацію всеукраїнських об'єднань громадян та міжнародних громадських організацій 6) забезпечує роботу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату; 7) готує в межах своїх повноважень пропозиції з питань міжнародно-правових відносин та приєднання України до міжнародних договорів і конвенцій 76. Організація роботи Міністерства юстиції України. Департамент конституційного та адміністративного права Департамент цивільного законодавства та підприємництва Департамент законодавства про правосуддя, правоохоронної діяльності та антикорупційної політики Департамент державної реєстрації нормативних актів Департамент державної виконавчої служби Департамент у справах цивільного стану громадян Департамент нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об'єднань Департамент легалізації об'єднань громадян, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформагентств Департамент фінансового законодавства Департамент соціального, трудового та гуманітарного законодавства Департамент міжнародного правового співробітництва Департамент міжнародного приватного права та міжнародної правової допомоги Департамент зв'язків з органами державної влади та інформаційно-аналітичної роботи Департамент кадрової роботи та державної служби Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Департамент представництва інтересів держави в судах України Управління представництва інтересів держави в міжнародних та іноземних судах Управління експертного забезпечення правосуддя Управління законодавства з питань земельних відносин, агропромислового комплексу та охорони навколишнього середовища Управління із забезпечення взаємодії з Державним департаментом України з питань виконання покарань Управління розгляду звернень та прийому громадян Управління систематизації законодавства та правової інформації Управління координації правової роботи та правової освіти Відділ прес-служби Відділ режимно-секретної та мобілізаційної роботи Контрольно-ревізійне управління Фінансово-господарський департамент Управління документального забезпечення Управління організаційного забезпечення діяльності керівництва Міністерства Відділ контролю 77. Органи внутрішніх справ у системі правоохоронних органів України. Органи внутрішніх справ є невід'ємною частиною системи органів державного управління. При виконанні своїх функцій вони вступають в управлінські та інші відносини (внутрішні та зовнішні) з різними державними органами, громадськими об'єднаннями і окремими громадянами. Ці відносини можуть бути відносинами влади - підпорядкування, співробітництва, координації і узгодження. Встановлена ​​законодавством компетенція органів внутрішніх справ характеризується сукупністю покладених на них завдань і функцій, а також об'ємом конкретних правомочностей того чи іншого органу. Вона визначається загальними типовими і індивідуальними положеннями про те чи іншому органі внутрішніх справ, а також спеціальними законодавчими актами, що визначають обов'язки і права ряду органів, що функціонують в рамках системи МВС України. Так, компетенція міліції визначається Законом України «Про міліцію» компетенція та організаційні засади діяльності Державної автомобільної інспекції - Положенням про ДАІ, діяльність внутрішніх військ регламентується Законом України «Про внутрішні війська МВС України». 78. Система і структура органів внутрішніх справ. Апарат МВС України складається з організаційно-структурних підрозділів, які залежно від завдань, призначення і виду функції є відповідно галузевими або функціональними. До галузевих відносяться Головні управління та управління, що реалізують основні функції (Головне управління кримінального розшуку, Головне управління державної служби боротьби з економічною злочинністю, Головне слідче управління та ін.) Функціональними є головні управління і управління, які здійснюють забезпечують функції (Головне управління кадрів, фінансово-економічне управління, управління охорони здоров'я та ін.) В цілому ж в структуру апарату МВС України входить: 1. Керівництво: 2. Апарат міністра; 3. Штаб (на правах головного управління); 4. Міліція по боротьбі з організованою злочинністю: 5. Кримінальна міліція: 6. Міліція громадської безпеки: 7. Укрбюро «Інтерполу» (на правах головного управління); 8. Головне слідче управління; 9. Відділ організації роботи дізнання в ОВС; 10. Головне управління кадрів; 11. Відділ міжнародних зв'язків; 12. Центр громадських зв'язків; 13. Управління державної пожежної охорони; 14. Державний департамент України з питань виконання покарань; 15. Головне управління внутрішніх військ; 16. Відділ військово-мобілізаційної роботи та ГО; 17. Другий спеціальний відділ; 18. Фінансово-економічне управління; 19. Контрольно-ревізійне управління; 20. Управління охорони здоров'я; 21. Відділ організації службового собаківництва; 22. Управління оперативного зв'язку; 23. Головне управління військового та матеріально-технічного забезпечення; 24. Господарське управління; 25. Управління капітального будівництва; 26. Інспекція технагляду та охорони праці; 27. Управління справами. 79. Основні напрями діяльності та повноваження органів внутрішніх справ. Напрями: • забезпечує державну політику боротьби зі злочинністю; • визначає основні напрями діяльності підпорядкованих органів, • підрозділів і установ, а також ефективні способи і методи виконання покладених на них завдань; • організовує роботу ОВС по охороні громадського порядку на вулицях та інших громадських місцях, попередження та припинення адміністративних правопорушень; • організовує здійснення ОВС профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання та попереднього слідства; • організовує та здійснює розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами; • організовує роботу ДАІ • забезпечує здійснення державного пожежного нагляду • забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність ОВС та внутрішніх військ, відповідно до закону бере участь в забезпеченні військового режиму чи надзвичайного стану в разі його введення на території Україні або в окремих місцевостях; 80. Органи досудового слідства і дізнання. КПК Стаття 101. Органи дізнання. Органами дізнання є: 1) міліція; 1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), а також у справах про приховування валютної виручки; 2) органи безпеки у справах, віднесених законом до їх відання; 3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань проведення дізнання - у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівники Збройних Сил України при виконанні службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи або на військових об'єктах; 3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків під час походу за межами України; 4) митні органи - у справах про контрабанду; 5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинених співробітниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 7) органи охорони державного кордону - у справах про порушення державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. (В ред. 16.04.84, 20.03.85,17.06.92, 15.12.92, 05.02.98, 08.10.99, 15.05.2003, 20.01.2005, 17.11.2005) Стаття 102. Органи досудового слідства. Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки.

81. Міліція Україні, її основні завдання і принципи діяльності. Стаття 1. Національна міліція України Національна міліція України (далі Міліція - це система озброєних служб та підрозділів органів внутрішніх справ України, головним завданням яких є забезпечення громадського порядку, виявлення, припинення, попередження і розкриття злочинів та адміністративних правопорушень. Міліція є складовою частиною міністерства внутрішніх Україна.  Стаття 2. Основні завдання міліції Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; попередження правопорушень та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.  Стаття 3. Принципи діяльності міліції Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, становлять державну або службову таємницю. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, які мають політичні ціль. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань. 82. Обов'язки та права співробітників міліції. Стаття 10. Основні обов'язки міліції      Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:      1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;      2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;      3) приймати і реєструвати заяви та повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;      4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; (Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними Законом N 2484-12 від 19.06.92}      5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них;      6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, заходи в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;      7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;      8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;      9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством; Стаття 11. Права міліції  Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право:      1) вимагати від громадян і посадових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу;      2) перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;      3) викликати громадян і службових осіб у справах про злочини і в зв'язку з матеріалами, що знаходяться в її віданні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;      4) виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;      5) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях  6) проводити огляд осіб, зазначених у пункті 5 цієї статті, речей, що знаходяться при них, транспортних засобів і вилучати документи і предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю;      7) складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення;      8) у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських об'єднань або трудових колективів;      9) проводити в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;      10) здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів; 83. Застосування міліцією заходів фізичного впливу, спеціальних заходів і вогнепальної зброї. Має право застосовувати заходи фізичного впливу, використовувати спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Усім цим діям має передувати попередження про їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження можуть бути застосовані, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Не можна застосовувати до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку, інвалідам, дітям, крім випадків організованого збройного нападу або опору. У разі необхідності застосування, ці заходи не повинні перевищувати необхідне виконання завдань міліціонера, зводити до мінімального впливу на здоров'я або життя правопорушника. При нанесенні ушкоджень - забезпечити допомогу в короткі терміни. Після використання негайно повідомить начальника або прокурора .. Мають право застосовувати для припинення правопорушення. Направляти спец. підрозділу міліції для забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів господарської діяльності лише за рішенням судді або суду в рамках розслідування кримінальних справ. У тому числі шляхом демонстрації засобів загрози або зброї. Мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, водомети, службових собак. Для захисту, для відбиття нападу на будівлі або транспортні засоби, для затримання і доставки в міліцію або інше відповідної установи. Застосування - крайній захід. Розділ 3 ЗУ «Про міліцію» 84. Контроль і нагляд за діяльністю міліції. Стаття 24. Контроль за діяльністю міліції Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів Україна, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради. Місцеві ради, здійснюючи контроль за роботою міліції, не втручаються в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.  Стаття 25. Нагляд за дотриманням законності в           діяльності міліції Нагляд за дотриманням законності в діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори. 85. Принципи, організаційні форми та види діяльності адвокатури. Стаття 4. Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, пов'язані з їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання. Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території Україні, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням. 86. Права і обов'язки адвоката. Стаття 6. Професійні права адвоката При здійсненні професійної діяльності адвокат має право:      представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;      збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:      запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згоди;      знайомитися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;      отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян      застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;      клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та Відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;      бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення по суті клопотань і скарг;      виконувати інші дії, передбачені законодавством.  Стаття 7. Обов'язки адвоката При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.      Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, яка провадила дізнання, прокурора, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, якщо він є родичем особи, провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-якого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача

87. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, їх повноваження. Стаття 13. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії                 адвокатури та їх повноваження   Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарної відповідальності адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат - атестаційної та дисциплінарної.      Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів.      Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України.      Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загального кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.      Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласній, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про залучення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загального числа членів палати.      У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.      Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.      Порядок організації та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України. Стаття 14. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури  Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій.      Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінет Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду Україна, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.      Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом Україна. 88. Поняття нотаріату. Права та обов'язки нотаріуса. Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності. Стаття 4. Права нотаріуса Нотаріус має право:      витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;      отримувати плату за надання консультацій правового характеру, не пов'язаних із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг;      складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.  Стаття 5. Обов'язки нотаріуса  Нотаріус зобов'язаний:      здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги;      сприяння громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;      зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;      відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі його невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.      вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил      дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження або знищення;      надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерство юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень з контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;      постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;      виконувати інші обов'язки, передбачені законом. 89. Система і структура, порядок формування, основні функції судових і прокурорських органів США, Франції і ФРН. В США існують дві судові системи: федеральна система і судова система штатів. Обидві вони очолюються верховними судами відповідно федерації і кожного штату. Судова система США відповідно до закону про судоустрій 1789 р. складається з трьох ланок: Верховного суду США, апеляційних судів (їх 12) і окружних судів (94). Військові суди складають особливу ланку федеральної системи. Федеральні суди створюються за рішенням конгресу, їх судді призначаються президентом за згодою сенату і залишаються на посаді, поки поводяться бездоганно (тобто довічно). Справи по першій інстанції із застосуванням федеральних законів розглядають окружні суди загальної юрисдикції (у кримінальних і цивільних справах). В округах існують також спеціальні суди: податкові, митні, претензійні за позовами до уряду США та ін Апеляційні суди розглядають скарги на рішення окружних судів, апеляційний процес проходить, як і процес по першій інстанції Головну роль в судовій системі США відіграє Верховний суд США. Він складається з 9 членів, включаючи голову, які призначаються президентом США за згодою сенату. Верховний суд є першою інстанцією по справах, де стороною є дипломати іноземних держав або штат, але в основному він виступає як апеляційна інстанція з елементами касації Суди штатів можуть розглядати справи як за законами штатів, так і за федеральними законами (за звичайними справах останньою інстанцією є верховний суд штату, з питань конституційності - Верховний суд США). Суди формуються по-різному: судді обираються населенням, призначаються мерами міст, муніципальними властями, головам? вищестоящих судів. Список присяжних засідателів зазвичай складається муніципальними органами з участю різних об'єднання громадян, а для розгляду конкретної справи присяжні визначаються жеребкуванням. Генеральний прокурор США, який очолює Міністерство юстиції США як доданий йому апарат і федеральні органи прокуратури, виконує такі функції, які в інших країнах покладено на прокуратуру, міністерство внутрішніх справ, органи контррозвідки і кримінального розшуку, тюремні відомства. Сфера діяльності федеральної прокуратури в США тому набагато ширше звичайної для прокуратури сфери кримінального переслідування і державного обвинувачення і не збігається з традиційних для європейських міністерств юстиції сфер повноважень. Федералізм США зумовив існування трьох самостійних ланок прокуратури: федерального, штатного та місцевого. Кожна ланка має свої особливості в організації, комплектуванні і компетенції і діє в межах своєї територіальної та предметної юрисдикції. Штат має право на основі власної конституції або відповідного законодавства встановлювати організацію і визначати обсяг повноважень прокуратури в штаті, а федеральна служба функціонує на основі законів, прийнятих Конгресом США. Ні Генеральний прокурор США, ні підлеглі йому федеральні органи не вповноважені керувати прокуратурами в штатах. Прокуратура на федеральному рівні - строго централізована ієрархія равозастосовуючих органів виконавчої влади, представлена ​​Генеральним прокурором США і Прокурорами США У Німеччині функціонує розгалужена судова система, яка не має якогось одного вищого судового органу ні у федерації, ні в землях. Це спеціалізована судова система. Крім конституційної юстиції - Федерального конституційного суду і конституційних судів земель - діють ще п'ять гілок правосуддя: загальна, адміністративна, трудова, фінансова та соціальна юстиція. Кожна гілка судової влади має свій верховний орган (верховний суд), який називається по-різному: Федеральна судова палата (очолює систему загальних судів), Федеральний адміністративний суд, Федеральний фінансовий суд, Федеральний суд з трудових справ, Федеральний суд по соціальних справах. Кожна гілка судової влади (крім конституційної юстиції має кілька інстанцій: чотири інстанції у загальних судів (ділянці шиї суди як нижча ланка, декілька земельних судів. Вищий земельний суд та Федеральна судова палата), три - у решти видів судів (крім дільничних). Прокуратура в Німеччині, як і у Франції, не становить окремої системи, а діє при судах, перебуваючи в загальному підпорядкуванні міністра юстиції. Прокурори розслідують найскладніші справи за допомогою поліцейських служб і пред'являють звинувачення. По кримінальних справах судовий розгляд завжди, в тому числі у справах приватного обвинувачення, які порушуються самими потерпілими, здійснюється за участю прокурора. Прокурори вправі в певних випадках брати участь і у розгляді цивільних справ. 90. Судоустрій Великобританії. В Англії проведений розподіл - невідоме в Європі - на так зване високе правосуддя, здійснюване вищими судами, і нижче правосуддя, здійснюване великим числом нижчестоячих судів і квазіюридичних органів. Високий суд складається з трьох відділень: королівської лави, канцлерського, у сімейних справах. Розподіл справ між цими відділеннями пов'язано лише з практичними міркуваннями, в принципі ж кожне відділення може розглядати будь-яку справу, що входить в компетенцію Високого суду. У рамках відділення королівської лави є Адміралтейський суд і Комерційний суд, в рамках канцлерського відділення - Патентний суд, але це означає лише наявність суддів, що спеціалізуються з цих питань, а також застосування спеціальної процедури при розгляді справ певної категорії. У складі Високого суду 80 суддів і лорд - головний суддя. Суд Корони - це нове утворення, створене Актами про суд 1971 року. Він розглядає кримінальні справи. Його склад більш багатоликий. Залежно від виду злочину справу може розглядати або суддя Високого суду, або окружний суддя Апеляційний суд - це друга інстанція в рамках Верховного суду. У його складі 23 судді, іменовані лорд-Джастіс і очолювані зберігачем судових архівів. Справи розглядає колегія у складі трьох суддів. Скарга відхиляється, якщо більшість з них не вважають за потрібне змінити рішення, на яке вона подана Палата лордів. Рішення Апеляційного суду можуть бути оскаржені до Апеляційного комітету палати лордів. Таке оскарження носить винятковий характер: палата лордів винесла в 1990 році 50 рішень. Справи в палаті лордів розглядаються декількома, мінімум трьома, лордами. Можуть розглядати справи тільки лорд-канцлер - головуючий у палаті, 11 лордів, які спеціально для цього були обрані перами Англії (не за правом спадкування), і лорди, які раніше займали судові посади, перераховані в законі. Справи зазвичай розглядають 5, але не менше 3 лордів. Кожен окремо висловлює у справі свою думку, скарга відхиляється, якщо більшість не висловилося за її задоволення. Судовий комітет Таємної ради. Палата лордів - це вища судова інстанція не тільки для Англії, але і для всього Сполученого Королівства. Крім того, судді палати лордів як такі або спільно з суддями заморських територій утворюють Судовий комітет Таємної ради. На такому рівні розглядаються скарги на рішення верховних судів британських заморських територій або держав - членів Співдружності, оскільки ці держави не виключають можливості такої скарги. Нижчестоящі суди. Крім високих судів в Англії діють різноманітні нижчестоящі інстанції, які й розглядають переважну більшість справ. Найважливіші низькі суди по цивільних справах - це суди графств. Малозначні кримінальні злочини розглядаються магістратами - простими громадянами, на яких покладена роль мирових суддів.