Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
IDPU_2_ukr.doc
Скачиваний:
243
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
696.32 Кб
Скачать

7. Іі Універсал уцр: його загальна характеристика і значення

З липня 1917 р. Центральна Рада приймає II Універсал. Його текст був опублікований українською, російською, єврейською та польською мовами.

У ІІ Універсалі підкреслювалося, що Центральна Рада завжди стояла на тому, щоб не відділяти Україну від Росії. Указувалося, що незабаром Центральна Рада поповниться представниками інших народів, що проживають в Україні, і тоді стане єдиним найвищим ор­ганом революційної демократії України, який представ-лятиме інтереси всього народу. Доповнена Центральна Рада виділить зі свого складу відповідальний перед нею орган — Генеральний секретаріат, який буде представлений на затвердження Тимчасовому уряду. Генераль­ний секретаріат передбачався як крайовий орган Тим­часового уряду. У той же час, Центральна Рада готува­тиме проект законів про автономний устрій України для піднесення його на затвердження Засновницьких Зборів. 15 Універсалі заперечувалася необхідність створення V к |мінського війська, були й інші значні поступки Тим-масовому уряду. Так, підкреслювалося, що Центральна Рада рішуче проти намірів самовільного здійснення авто­номії Україною до скликання Всеросійських Установчих зборів.

8. Утворення малої ради, причини та загальна характеристика діяльності

Формування Малої Ради

На перших же організаційних зборах 8 квітня 1917 року Михайло Грушевський запропонував обрати Виконавчий Комітет під назвою Комітет Центральної Української Ради (пізніше дістав назву Малої Ради) у складі 20 чоловік. Головою Комітету було обрано Грушевського, його заступниками — Винниченка та Єфремова, товаришем Голови — Ф. Крижанівського, скарбником — В. Коваля, секретарями — В. Бойка та С. Веселовського.

Було також прийнято рішення об'єднати агітаційну та інформаційну комісії в організаційну, а її голову — Дмитра Антоновича — запросити до Комітету товаришем Голови.

Після 8 квітня до складу Центральної Ради були додатково включені:

1) А. Вовченко (солдат залізничного батальйону);

2) Г. М. Дежур-Журов (Таврія);

3) П. Ф. Погорілко (від харківського духовенства);

4) В. Чеховський;

5) Чернота (від Одеси).

Таким чином, відразу ж після з'їзду склад Центральної Ради почав збільшуватися, що згодом стало правилом.

9. Створення унр

Проголошення створення Української Народної Республіки (УНР). На початку листопада 1917 р. влада в Україні перейшла до рук Української Центральної Ради. 7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії. Розпочався третій, останній, етап історії Української Центральної Ради (перший - від утворення УЦР до Всеукраїнського нацконгресу; другий - від Всеукраїнського нацкошресу до повалення влади Тимчасового уряду в Петрограді). В основі його - державотворча діяльність, спрямована на побудову демократичних засад влади, повну незалежність України. УЦР ухвалила Конституцію УНР, а також ряд законів: запроваджено власну грошову систему, затверджено герб, гімн УНР, українській мові надано статус державної.

Основні положення III Універсалу:

- проголошувалося утворення Української Народної Республіки (УНР) у межах 9 українських губерній, при цьому формально не поривалися федеративні зв'язки з Росією;

- запровадження 8-годинного робочого дня;

- встановлення державного контролю над виробництвом;

- скасування поміщицького землеволодіння;

- земля оголошувалася власністю всього народу без викупу;

- надання національним меншинам «національно-персональної автономії»;

- забезпечення українському народу демократичних прав і свобод: свобода слова, преси, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання;

- скасування смертної кари;

- надання амністії політичним в'язням;

- призначення на грудень 1917 р. виборів до Українських Установчих зборів, які мали бути скликані 9 січня 1918 p.;

- початок мирних переговорів УЦР з Німеччиною та її союзниками.

Практичне значення прийняття III Універсалу. Практичне значення прийняття Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало в тому, що вперше була проголошена конкретна програма перебудови українського суспільства на демократичній основі - програма, що відповідала інтересам більшості. Сам факт проголошення прогресивних і справедливих політичних і соціально-економічних реформ показав українському народу реальність досягнення національної незалежності та побудови національної демократичної держави. Цей документ відіграв важливу роль і в розвитку української національної самосвідомості, і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху.

Крім того, до практичних результатів можна віднести таке:

- було завдано удар по поміщиках - соціальній опорі монархістів;

- були забезпечені умови для участі в Українській революції представників російського, єврейського, польського та інших народів;

- підвищився авторитет українського національного руху серед населення України;

Центральна Рада здобула верх над українськими більшовиками, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії.

Історичне значення. І

сторичне значення прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало, насамперед, у такому:

- український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави;

- був підірваний раніше недоторканний принцип «єдиної і неподільної» Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів;

- відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод стояло на шляху зміцнення тоталітаризму в Росії;

- велике значення для багатонаціональних Європи і Росії мало визначення шляхів справедливого вирішення проблем національних меншин в УНР;

- історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.

10. ІІІ Універсал.

7 листопада 1917 р. Центральна Рада приймає III Універсал, яким проголошує створення Української На­родної Республіки у складі Російської Федерації. Ця подія мала історичне значення, оскільки юридично де­кларувалося відродження національної держави. Уні­версал проголосив наступні основні завдання автономної Української держави: 1) Конфіскація поміщицького, удільного-церковного, монастирського землеволодіння й передача землі трудовому народу без викупу. 2) Вста­новлення 8-годинного робочого дня і державного контро­лю над виробництвом. 3) Негайний початок мирних переговорів і укладення справедливого миру між воюючи­ми сторонами. 4) Оголошення повної амністії за полі­тичні виступи і ліквідація страти як заходу покарання. 5) Закріплення за населенням усіх прав місцевого само­врядування. 6) Забезпечення за населенням усіх основ­них прав і свобод: свободи слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканності особи і житла, рівно­правності всіх мов. 7) Визнання за всіма народами, які населяють Україну, «національно-персональної авто­номії» і рівних прав, і ін. Вибори до Українських Установчих Зборів призна­чалися Універсалом на 9 січня, а їхнє відкриття — на 22 січня 1918 р. Голосування по тексту III Універсалу впер­ше здійснювалося поіменно, що свідчило про важливість даного документа. Починався якісно новий етап будів­ництва української державності.

11. IV Універсал.

9 січня 1918 р. Центральна Рада приймає свій ос­танній — IV Універсал. Він проголосив, що «відтепер Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Укра­їнського Народу». Треба відзначити, що Акт проголошення незалежнос­ті України відбувся у повній відповідності з Декларацією прав народів Росії, прийнятою 2 листопада 1917 р. Україна, як указувалося в IV Універсалі, хоче жити в мирі й злагоді з усіма сусідніми державами, але жодна з них не повинна втручатися у внутрішні справи Украї­ни. До скликання парламенту — Українських Установ­чих Зборів — владні функції здійснюватимуться Цен­тральною Радою і її виконавчим органом — Радою На­родних Міністрів. Раді Народних Міністрів було доручено продовжувати мирні переговори з державами Цен­трального блоку і добиватися укладення справедливого миру. В Універсалі заявлялося про необхідність ухва­лення Конституції незалежної Української Народної І республіки. Отже, IV Універсал сформував якісно новий статус Української держави. Вона стала незалежною і самостійною, що говорило про надбання найважливішої ознаки державної влади — державного суверенітету. Універсал закликав населення підійматися на бороть­бу «щодо так званих більшовиків і інших занепадників, які грабують і руйнують наш край».IV Універсал завершив складний і непростий процес становлення Української держави.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]