- •1. Предмет та завдання курсу ідпу ч.2. Методи вивчення. Періодизація.
- •2. Періодизація:
- •4. Політика воєнного комунізму, причини введення та наслідки
- •5. І універсал уцр
- •6. Генеральний Секретаріат України: утворення, склад, діяльність, та його компетенція.
- •7. Іі Універсал уцр: його загальна характеристика і значення
- •8. Утворення малої ради, причини та загальна характеристика діяльності
- •9. Створення унр
- •12. Статут генерального секретаріату
- •14.Утворення вільного козацтва в унр.
- •15. Утворення органів громадського порядку унр
- •16. Судова система унр.
- •17. Організація діяльності органів прокуратури та адвокатури в унр
- •18. Законод. Діяльність унр.
- •19. Земельна реформа унр.
- •20. Закон «Про національно – персональну автономію унр» 1918р
- •21. Закон «Про громадянство унр» 2 березня 1918 року
- •22. Закон уцр про національну символіку
- •23 Причини падіння унр
- •24 «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 року, її зміст та характеристика.
- •25.Закони про тимчасовий державний устрій…
- •26. Центральні органи влади України Держави часів гетьмана Скоропадського
- •27. Організація та діяльність влади на місцях України Держави часів гетьмана Скоропадського
- •28. Судова система української держави Скоропадського.
- •30. Декларація Української директорії від 26 грудня 1918 р.
- •31. Встановлення влади директорії
- •32. Універсал трудового конгресу від 23 січня 1919 року, загальна характеристика.
- •33. Організація органів влади і управління часів директорії.
- •34.Загальна характеристика законодавчої діяльнісіь Директорії
- •35. Причини поразки державницьких змагань 1917-1921 р.
- •36. Варшавський та Ризький мирні договори.
- •38. Органи влади та управління зунр.
- •39. Судова система зунр
- •40. Місцеві органи влади
- •41. Законодавча діяльність зунр
- •42. Акт злуки від 22 січня 1919 р., його зміст та значення
- •43. Причини та наслідки падіння зунр
- •44.Бреська мирна угода: її зміст та значення
- •46. Конституція усрр 1919.
- •47. Утворення рядянської судової системи.
- •48. Утворення надзвичайних органів влади в Україні ( 1917-1920 р.Р. ).
- •50. Утворення радянської міліції.
- •51. Становлення радянської влади в україні
- •52. Неп в усср: причини її запровадження та наслідки.
- •53. Судова реформа в усрр 1922
- •54. Утворення радянської прокуратури
- •55. Утворення радянської адвокатури
- •56. Система органів державної влади усрр після створення срср
- •57. Конституція усрр 1929
- •58. Кодифікація радянського права усрр у 20-х роках.
- •59. Кодифікація цивільного права усрр
- •60. Кодифікація .Кримінального права усср
- •61. Кодифікація процесуального права усср
- •62. Кодифікація радянського сімейного права.
- •63. Кодифікація земельного права.
- •64. Кодифікайія трудового права.
- •65. Утворення автономної молдавської срр
- •66. Соціально-економічні й політичні наслідки індустріалізації в україні
- •67. Программа розкуркулення в уРср, її мета і наслідки
- •68. Зміни в державному ладі усрр в першій половині 30-х років
- •69. Судова система урср в першій половині 30-х років
- •70. Організація діяльності прокуратури в першій половині 30-х років
- •71. Формування надзвичайних каральних органів влади усрр у 30-х роках
- •72. Конституція урср 1937р: її загальна характеристика.
- •73. Органи влади і управління урср за конституцією 1937 р.
- •74. Судова система урср за Конституцією 1937 р.
- •75. Правовий стан західноукраїнських земель в 20-30 роки 20 ст
- •76. Приєднання західної україни до урср
- •77. Розвиток радянського права 30-х рр.
- •78. Соціально-економічні й політичні наслідки колективізації в україні в 30-х рр.
- •79. Пакт молотова рібентропа, таємний протокол, його суть та наслідки
- •80. Зміни в органах влади та управління урср в роки ввв
- •81. Органи управління окупаційного режиму в Україні.
- •82. Зміни в радянському праві в роки ввв.
- •83. Приєднання закарпатської україни до складу урср
- •84. Передача Криму урср: причини і наслідки
- •85. Органи влади та управління урср у перші повоєнні роки
- •86. Діяльність урср на міжнародній арені після Другої світової війни.
- •87. Зміни в законодавстві урср в перші повоєнні роки.
- •88. Причини та сутність політики “відлиги ” в урср.
- •89. Зміни в правоохоронній системі урср в роки відлиги.
- •90. Кодифікація права урср в 60-х рр. Хх ст.
- •91. Кодифікація кримінального прва урср в 60-х рр. Хх ст..
- •93. Конституція урср 1978 р., її характеристика і значення
- •94. Органи влади урср за Конституцією урср 1978 р.
- •95. Судова система урср після прийняття Конституції 1978 р.
- •Ще у 1954 р. До складу урср увійшла Кримська область і було відновлено норму Конституції срср 1924 р. Про віднесення до відання республіки питання її адміністративно-територіального устрою.
- •96. Причини запровадження політики "перебудови" в срср
- •Причини Перебудови
- •98. Зміни в законодавстві урср у роки «перебудови»
72. Конституція урср 1937р: її загальна характеристика.
Україна визнавалася соціалістичною державою робітників і селян. Політична влада здійснювалася в ній Радами депутатів трудящих. Економічною основою УРСР визнавалися соціалістична система господарства і соціалістична власність у формі державної або колгоспно-кооперативної.
Важливе значення мала ст.14 розділу 2, якою Українській РСР надавалося право виходу зі складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Проте механізм реалізації такого конституційного права не був розроблений.
Конституція внесла істотні зміни в структуру центральних органів влади. Найвищим органом державної влади УРСР ставала Верховна Рада, яка обиралася громадянами України строком на чотири роки. Віднині це був єдиний законодавчий орган УРСР. Відповідно до Конституції Верховна Рада УРСР обирала Президію — колегіальний, постійно діючий орган.
Верховна Рада обирала уряд республіки — Раднарком УРСР — вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. Він мав право видавати постанови і розпорядження, перевіряти їх виконання.
Особливість Конституції 1937 року полягала у тому, що у ній вперше включено положення про комуністичну партію як керівну установу всіх громадських і державних організацій.
Місцеві органи державної влади в областях, округах, районах, містах і селах України — Ради депутатів трудящих — обиралися населенням відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.
Конституція проголошувала свободу слова, друку, зборів і мітингів, демонстрацій, тобто йшлося про політичні права, притаманні розвинутим демократичним країнам. Конституція наголошувала, що УРСР є соціалістичною загальнонародною державою, котра виражає волю і інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих будь-яких національностей. Особливий акцент робився на керівній і спрямовуючій ролі Комуністичної партії, котра ставала ядром всієї політичної системи, державних і громадських організацій. Як і у попередніх конституціях, підкреслювалось, що УРСР є суверенна радянська соціалістична держава, яка з метою успішного будівництва комуністичного суспільства, зміцнення економічної і політичної єдності, гарантування безпеки і оборони країни в результаті вільного самовизначення її народу на основі добровільності і рівноправності разом з іншими радянськими соціалістичними республіками входить до складу Союзу РСР. Стрижневим принципом державного будівництва залишався демократичний централізм, а державною ідеологією — марксизм-ленінізм. Серед громадських організацій провідне місце віддавалось професійним спілкам і комсомолу. Підкреслювалась важлива роль у суспільному житті трудових колективів. Основним напрямком розвитку політичної системи проголошувалось подальше розгортання соціалістичної демократії, активна участь громадян у державно-громадських справах, посилення народного контролю, зміцнення правової основи державного і суспільного життя, розширення гласності
73. Органи влади і управління урср за конституцією 1937 р.
Верховна Рада і Раднарком УРСР. Прийняття Конституції СРСР 1936 p. і Конституції УРСР 1937 p. внесло важливі зміни до всієї системи вищих і місцевих органів державної влади і органів державного управління.
Відтепер вищим органом державної влади СРСР ставала двопалатна (Рада Союзу і Рада Національностей) Верховна Рада СРСР. Вищим органом державної влади УРСР була Верховна Рада республіки, місцевими органами державної влади — місцеві Ради депутатів трудящих.
12 грудня 1937 p. відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, які провадилися під керівництвом та контролем Комуністичної партії. Від України було обрано 102 депутата в Раду Союзу і 36 депутатів в Раду Національностей.
Вибори до Верховної Ради УРСР відбулися, також під контролем партійних організацій, вже в наступному році. 25 лютого 1938 р. ЦБК УРСР затвердив Положения про вибори до Верховної Ради УРСР, які були призначені на 26 червня 1938 p. Виборча кампанія розпочалась дуже активно, особлива увага приділялася парадним формам: грали оркестри, функціонували буфети, безплатно транслювалися кінофільми тощо. Природно, під контролем репресивних органів у голосуванні взяло участь 99,6% загальної кількості виборців. Усі вони "голосували" одноголосно. Всього до Верховної Ради УРСР було обрано 304 депутати.
До відання УРСР в особі її вищих органів державної влади було віднесено: прийняття Конституції УРСР, утворення нових областей УРСР, встановлення кордонів і районного поділу областей України, видання законів УРСР, охорона державного порядку і прав громадян, затвердження народногосподарського плану і бюджету УРСР, встановлення у відповідності з законодавством СРСР державних і місцевих податків та ін. Верховній Раді належали всі права, які мала УРСР. Вона була єдиним законодавчим органом республіки.
Конституція СРСР 1936 p., а слідом за нею і Конституція УРСР 1937 p. безапеляційно встановлювали, що закони СРСР обов'язкові на території УРСР. Таке жорстке формулювання не допускало можливості опротестування вищими органами державної влади і управління республіки тих чи інших нормативних актів органів влади і управління СРСР, як це передбачалось Конституціями СРСР 1924 p. і УСРР 1929 р. Усе це свідчило про подальшу централізацію державного управління і втрату союзними республіками своїх суверенних прав.
Президії Верховної Ради УРСР, склад якої (голова, його заступники, секретар і члени) обирався Верховною Радою, було надано такі повноваження: скасовувати постанови і розпорядження Раднаркому УРСР, а також рішення і розпорядження обласних Рад депутатів трудящих, в період між сесіями Верховної Ради УРСР увільняти з посад і призначати наркомів УРСР за поданням голови Раднаркому УРСР та ін. Надання прав громадянства, присвоєння почесних звань, помилування громадян, засуджених судовими органами республіки, також увійшло до компетенції Президії Верховної Ради УРСР. Усім значним актам представницьких органів влади передували рішення відповідних партійних структур, які не тільки контролювали, а часто й підміняли державні органи, здійснюючи їх функції.
Перша сесія Верховної Ради УРСР відбулась 25—28 липня 1938 р. На сесіях, що скликалися двічі на рік, приймалися законодавчі акти, затверджувались державний бюджет республіки, укази Президії Верховної Ради УРСР.
Раднарком утворювався Верховною Радою і являв собою найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади УРСР. Він об'єднував і направляв роботу наркоматів республіки, координував діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, керував виконкомами обласних Рад депутатів трудящих.
У відповідності з Конституцією СРСР і Конституцією УРСР наркомати поділялись на союзні, союзно-республіканські та республіканські. Їх кількість у складі Раднаркому УРСР не залишалась незмінною. У червні 1938 p. було утворено наркомат харчової промисловості УРСР. У зв'язку з появою наркомату промисловості будівельних матеріалів СРСР 1 квітня 1939 p. було утворено союзно-республіканський наркомат промисловості будівельних матеріалів УРСР. 22 квітня 1939 р, наркомат легкої промисловості республіки було розділено на два наркомати: текстильної промисловості і легкої промисловості, а у травні 1939 р. з наркомату харчової промисловості виділено наркомат молочної промисловості і наркомат рибної промисловості. 11 липня 1939 р. утворений наркомат автомобільного транспорту УРСР.
У 1940 р. з метою посилення державного контролю комісію радянського контролю було реорганізовано в наркомат державного контролю СРСР. 29 листопада 1940 р. в Україні теж створено союзно-республіканський наркомат державного контролю УРСР.
5 червня 1941 р. Раднарком СРСР прийняв постанову про утворення державної штатної комісії. Урядам союзних республік і відомствам було заборонено проводити без її дозволу будь-яку реорганізацію апарату, утворювати нові установи і організації та ін. Така зайва централізація негативно позначилася на розвитку ініціативи місцевих органів управління.
Раднарком СРСР і ЦК ВКП(б) 13 березня 1938 р. прийняли постанову "Про утворення колегій при Народних комісаріатах СРСР". На цій основі при наркоматах УРСР було знову утворено колегії, склад яких затверджувався Раднаркомом УРСР. Рішення колегії наркоматів за своїм значенням прирівнювались до наказу наркома.
Місцеві Ради депутатів трудящих. Наприкінці 1939 р. розпочалася нова виборча кампанія. Необхідно було обрати місцеві органи державної влади. Тут все також розпочалось з партійної директиви — постанови ЦК КП(б)У "Про підготовку до виборів в місцеві Ради депутатів трудящих УРСР", прийнятої 28 серпня 1939 р. На основі Положення про вибори до місцевих Рад депутатів трудящих УРСР розгорнулась підготовка до виборів: утворювалися виборчі округи та дільниці, організовувались виборчі комісії тощо. Відповідні парткоми намічали кандидатів в депутати.
Вибори до місцевих Рад депутатів трудящих відбулися 24 грудня 1939 р. Було обрано 15 обласних, 583 районних, 164 міських, 10 863 сільських і 442 селищних Ради депутатів трудящих.
Відповідно до нової Конституції встановлювався сесійний порядок діяльності місцевих Рад депутатів трудящих. Відразу зародилась і нова організаційна форма — постійні комісії обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад.
Місцеві Ради депутатів трудящих обирали виконкоми у складі голови, його заступників, секретаря і членів виконкому. За Конституцією УРСР виконкоми Рад безпосередньо підлягали як Радам депутатів трудящих, що їх утворювали, так і виконкомам вищих Рад. Вони керували культурно-політичним і господарським будівництвом на своїй території, Тому місцеві Ради утворювали органи управління — відділи та управління, що підпорядковувались як самій Раді депутатів трудящих та її виконкому, так і відповідному наркомату УРСР.