9. Международные организации как субьекты мп.

Международная организация - учрежденная международным договором организация, призванная на постоянной основе координировать действия государств-членов в соответствии с предоставленными ей полномочиями.

Признаки ММПО:

1.Членство не менее 3-х государств;

2.Постоянные органы и штаб-квартира;

3.Наличие учредительного договора;

4.Уважение суверенитета членов-государств;

5.Невмешательство во внутренние дела;

6.Установленный порядок принятия решений.

Міжнародні організації є похідними, несуверенними суб'єктами міжнародного права.

Міжнародна (міжурядова) організація може бути визначена як формальна структура, створена в рамках міжнародного договору, укладеного між державами-членами організації, яка має конкретну ціль, що проявляється у спільному інтересі держав-членів. В деяких випадках членами міжнародних організацій, крім держав, можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. Міжнародна правосуб'єктність міжнародним організаціям надається державами міжнародним договором. Крім того, похідний характер правосуб'єктності міжнародних організацій проявляється в тому, що вони не мають повної міжнародної право- та дієздатності.

На відміну від міжнародних організацій, членами яких - виключно або головним чином - є держави, і які зазвичай іменуються міжнарод¬ними міжурядовими організаціями, існують міжнародні неурядові ор¬ганізації. Міжнародні організації цього роду не створюються на підставі укладення міжнародного договору між державами. їх членами є фізичні особи або національні політичні, громадські, професійні, релігійні або інші організації з різних держав. Міжнародні неурядові організації їй діють в сфері офіційних міжнародних стосунків, і тому відносно них не постає питання щодо міжнародної правосуб'єктності.

Правовою основою діяльності міжнародної (міжурядової) органі¬зації є міжнародний договір,укладений державами. Такий міжнародний договір відіграє роль статуту міжнародної організації, регулюючи такі питання, як мета і засади діяльності, членство, структура, процедура голосування та ін. Від змісту договору залежить питання, чи є створена на його основі міжнародна організація суб'єктом міжнародного права. Показовим є положення Конвенції ООН з морського права 1982 р., яке прямо вказує, що створений на її підставі Міжнародний Орган з морського дна має міжнародну правосуб'єктність. Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду 1998 р. також встановлює, що Суд має міжнародну правосуб'єктність (ст. 4).

Найважливішим елементом міжнародної Ігравосуб'єктності, який притаманний міжнародній організації, є здатність до укладення договорів з державами-членами організації, державами, що не є чле¬нами даної організації, а також іншими міжнародними організаціями. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжна¬родними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р. встановлює (ст. 6), що здатність міжнародних організацій до укладення міжнародних договорів регулюється правилами цієї організації» під якими слід розуміти установчі документи, рішення і резолюції, при¬йняті відповідно до цих документів, а також практику, що склалася. Характерним є те, що Конвенція передбачає приєднання до неї, окрім держав, також міжнародних організацій, що мають правоздатність до укладення договорів (ст. 84). Таке формулювання статті 84 Конвенції вказує, що здатність до укладення договорів не є притаманною кожній міжнародній організації.

Інші елементи міжнародної правосуб'єктності міжнародних орт* нізацій проявляються у розвитку та конкретизації їх здатнос ті до укла-дення договорів. На підставі статутів або інших міжнародних договорів міжнародні організації користуються імунітетами, що є подібними до дипломатичних привілеїв та імунітетів держав.

Деякі міжнародні організації мають пасивне право посольства, яке означає, що держави-члени, а інколи також держави, що не є чле¬нами даної міжнародної організації, засновують при них свої постійні представництва, які мають статус, подібний до статусу дипломатичних представництв. Також мають місце приклади реалізації міжнародними організаціями активного права посольства шляхом акредитації в дея- ] ких державах представництв організацій. Наприклад, представництво І ООН в Україні

Міжнародні організації також є суб'єктами міжнародної відпові-дальності. Так, Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами, 1972 р. передбачає, що міжнароднії організації можуть нести міжнародну відповідальність за такого роду шкоду.