23. Дипломатичні привілеї та імунітети.

Дипломатичні привілеї та імунітети - це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданих іноземним дипломатичним представництвам, їх персоналу та іншим особам, що користуються ними за міжнародним правовим захистом на території держави перебування.

Розрізняють дипломатичні привілеї та імунітети дипломатичного представництва й особисті привілеї та імунітети дипломатичного представника.

Під дипломатичними імунітетами розуміють вилучення дипломатичних агентів із сфери дії юрисдикції держави перебування, незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених внутрішнім правом. Це необхідна гарантія нормального здійснення дипломатом своїх функцій.

Статті 22 і 24 Віденської конвенції 1961 р. зобов'язують держави додержуватися дипломатичного імунітету таким чином:

1. Помешкання представництва оголошуються недоторканими, а влада держави перебування може вступити в ці помешкання лише за згодою глави представництва.

2. На державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів щодо захисту помешкань представництва від будь-якого порушення спокою представництва чи образи його гідності.

3. Помешкання представництва, меблі та інше майно, що є в них, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій.

4. Архіви і документи представництва недоторкані у будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.

До привілеїв та особистих імунітетів належать недоторканність особи і житла; повний імунітет від кримінальної юрисдикції держави перебування; повний імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції щодо службової діяльності; фіскальний (податковий) імунітет. Загальновизнаними дипломатичними особистими привілеями є митні привілеї (право на безмитне перевезення багажу і звільнення його від митного огляду), вільне пересування дипломатів та членів їх сімей на території іншої держави.

До імунітетів дипломатичного представництва належать недоторканність приміщень; імунітет від примусових дій щодо майна і засобів пересування представництва; недоторканність кореспонденції; фіскальний імунітет. До привілеїв дипломатичних представництв належать право на безперешкодні зносини зі своїм центром та іншими представництвами держави; митні та протокольні привілеї (право на прапор, на носіння форми, на старшинство і т.п.).

Загалом дипломатичні пільги і привілеї — це чинники, що сприяють дипломатичній роботі і полегшують її.

24. Консульські представництва: поняття та склад. Зміст консульської діяльності.

Консульські установи - постійні державні органи зовнішніх зносин, засновані в державі перебування, на підставі угод між державами.

Діяльність консульських установ здійснюється на основі Віденської конвенції про консульські зносини (Відень, 24 квітня 1963 р.), іншими міжнародно-правовими актами, а також двосторонніми консульськими конвенціями між державами. Встановлення консульських відносин між державами здійснюється за взаємною згодою. При цьому згода, дане на встановлення дипломатичних відносин між двома державами, означає, якщо інше не обумовлено, згода на встановлення консульських відносин. Розрив дипломатичних відносин не тягне за собою в силу самої події розриву відносин консульських.

Існує чотири класи консульських установ. Вищу ступінь займають генеральні консульства. За ними слідують консульства, віце-консульства та консульські агентства. Вони очолюються відповідно генеральними консулами, консулами, віце-консулами і консульськими агентами.

Консули є посадовими особами направив їх держави. Крім такого роду штатних консулів практиці відомі нештатні або почесні консули. Вони призначаються з числа громадян своєї країни чи країни перебування (бізнесменів, громадських діячів) в тих випадках, коли зміст штатного консула себе не виправдовує за недостатнього розвитку зв'язків. Позаштатний консул міститься не за рахунок держави, а звертаючи на свою користь консульські збори.

Екзекватуру - дозвіл на перебування консула в державі перебування

Консульський статут передбачає склад консульської установи:

1) консульські посадові особи;

2) співробітники консульської установи

Функції:

1) захист в державі перебування фізичних та юридичних осіб;

2) сприяння науковим, культурним зв'язкам між державами;

3) дослідження подій в економічній, науковій сферах держави преюиванія;

4) виконання нотаріальних функцій;

5) надання допомоги (у тому числі правовий) фізичним та юридичним особам;

6) надання допомоги літакам, кораблям і їх екіпажам.

Види діяльності:

1) видача віз;

2) видача та продовження паспорта;

3) реєстрація громадян своєї держави;

4) легалізація та нотаріальне посвідчення.

Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування тільки за згодою цієї держави. Але консульства функціонують не в масштабах усієї держави, а в межах так званого консульського округу.

Консульський округ - територія держави перебування, на якій відповідно до угоди між урядами договірних держав консульська установа (консул) виконують покладені на них завдання. Реалізація консульських функцій за межами округу можлива лише в окремих випадках за згодою держави перебування.

Місцеперебування консульської установи, її клас і консульський округ визначаються спочатку державою, яка представляє, а потім підлягають схваленню державою перебування.