- •4. Принципи фінансової діяльності.
- •5 . Правові форми фінансової діяльності.
- •6.7. Повноваження органів державної влади у сфері фінансової діяльності.
- •8. Фінансова система України: поняття та структура
- •9. Поняття, предмет та метод фінансового права.
- •10. Поняття фінансового права в національній системі права.
- •11. Наука фінансового права.
- •12. Конституційні основи фінансового права.
- •13. Джерела фінансового права.
- •14. Фінансово-правові норми: поняття, структура та види.
- •15. Фінансово-правові відносини, їх зміст та особливості.
- •16. Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин.
- •17. Фінансове правопорушення: поняття та класифікація.
- •19. Поняття та класифікація фінансового контролю.
- •20. Форми та методи фінансового контролю.
- •21. Повноваження вру у сфері фінансового контролю.
- •22. Рахункова палат, як суб’єкт фінансового контролю.
- •23. Основні завдання та повноваження державної фінансової інспекції України.
- •24. Основні завдання та повноваження державної податкової служби в Україні
- •25. Бюджет як економіко правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної влади.
- •26. Бюджетне право як підгалузь фінансового права.
- •27. Бюджетні правовідносини, їх суб’єкти та особливості.
- •28. Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України.
- •29. Принципи бюджетної системи.
- •30. Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.
- •32. Складові частини бюджету.
- •33. 34. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами. Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
- •35. Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень.
- •36. Правове регулювання міжбюджетних відносин
- •37. Міжбюджетні трансферти: поняття, види та порядок надання.
- •38. Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.
- •39. Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прийняття та їх роль у формуванні бюджету.
- •40. Бюджетний процес та його стадії.
- •41. Порядок складання проекту державного бюджету України.
- •42. Порядок розгляду та прийняття державного бюджету України.
- •43. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України.
- •44. Порядок складання місцевих бюджетів, їх розгляд та затвердження.
- •45. Виконання Державного бюджету України за доходами та видатками.
- •46. Виконання місцевих бюджетів.
- •47. Звіт про виконання бюджету.
- •48. Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом.
- •49. Поняття, система та правові засади публічних доходів.
- •50. Податкове право та податкові правовідносини.
- •51. Податки у системі обов’язкових платежів , їх особливості та функції.
- •52. Принцип оподаткування в Україні .
- •53. Юридичний склад податку.
- •54. Права та обов’язки платників податків.
- •55. Види обов’язкових платежів за законодавством України.
- •56. Правове регулювання податку на додану вартість, платники, об’єкти оподаткування, ставки.
- •57. Правові засади та порядок відшкодування податку на додану вартість.
- •58. Оподаткування прибутку приватних підприємств: платники, об’єкт оподаткування, ставки.
- •59. Акцизний податок.
- •60. Податок на доходи фізичних осіб: платники, об’єкт оподаткування, ставки.
- •61. Пільги передбачені Податковим кодексом при оподаткуванні доходів фізичних осіб.
- •62. Ресурсні платежі.
- •63. Плата за землю.
- •64. Спрощена система оподаткування за чинним законодавством.
- •65.Місцеві податки та збори.
- •66. Адміністрування податків: поняття та загальна характеристика.
- •67. Правове регулювання обліку платників податків фізичних та юридичних осіб.
- •68. Порядок визначення суми податкового зобов’язання.
- •69. Апеляційне узгодження суми податкового зобов’язання.
- •70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників кодатків.
- •71. Поняття державних та місцевих видатків.
- •72. Бюджетне фінансування: поняття та принципи.
- •73. Поняття та порядок бюджетно-кошторисного фінансування.
- •74. Правові засади загальнообов’язкового державного соціального страхування.
- •75. Державний та муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.
- •76. Публічно правові аспекти регулювання банківської діяльності.
- •77. Банківська система України: поняття та структура.
- •78. Загальна характеристика правового статусу Національного банку України та його основні завдання.
- •79. Форми державного регулювання банківської діяльності.
- •80. Характерні особливості правового статусу комерційного банку як структурного елементу банківської системи України.
- •81. Особливості правового регулювання порядку створення та реєстрації банків та ліцензування банківських операцій.
- •82. Правові гарантії захисту інтересів власників банківських рахунків.
- •83. Правові засади банківського контролю та нагляду.
- •84. Заходи впливу , що застосовуються Національним банком України за порушення комерційними банками вимог банківського законодавства.
- •85. Грошова система та її структура.
- •86. Правові засади готівкового грошового обігу.
- •87. Безготівкові розрахунки у фінансово-правових відносинах.
- •88. Поняття , правові засади та принципи валютного регулювання.
- •89. Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.
10. Поняття фінансового права в національній системі права.
Система українського права складається з галузей, кожна з яких розповсюджується на особливий вид суспільних відносин, які потребують відповідного правового регулювання. Рух грошових коштів регулюється комплексом правових галузей, що входять у систему права. Кожна галузь права визначає свій аспект, відмежовуючи групу однорідних правових відносин, до яких застосовується специфічний галузевий метод регулювання.
Як зазначає М.П. Кучерявенко, фінансове право, беручи участь у цьому згідно зі своїм предметом і методом, не виключає формування стійких зв’язків з іншими галузями права, що стосуються у тому чи іншому сенсі публічних грошових фондів. Явище, яке вимагає всебічного правового регулювання, припускає сполучення двох суперечливих процесів.
У юридичній літературі висловлювалися сумніви щодо самостійності фінансового права як галузі в системі права. Наприклад, стверджувалося, що воно є складовою частиною державного (нині – конституційного) та адміністративного права, або тільки адміністративного. Головним аргументом, що підтверджує галузеву належність фінансового права, стало обґрунтування наявності у фінансового права специфіки в предметі й методі правового регулювання, що потрібно для виділення сукупності юридичних норм у галузь права. Слід зазначити, що фінансове право як самостійна галузь права існувало ще у дореволюційній Росії, але й тоді це питання також дискутувалося в юридичній літературі.
Іще на початку 50-х років Р.О. Халфіна зазначала, що фінансове право виділилося з конституційного та адміністративного права і є самостійною галуззю права. Погляд щодо самостійності галузі фінансового права поділяють й інші вчені: Л.К. Воронова, М.А. Гуревич, Н.І. Хімічева й інші.
Фінансове право як публічна галузь права тісно пов'язане з конституційним та адміністративним правом. Не менш важливим є його зв'язок з цивільним та господарським правом. Конституційне право охоплює суспільні відносини, що випливають з організації держави, її устрою, адміністративне право – суспільні відносини, пов'язані з державним управлінням.
Конституційне право є провідною галуззю національного права і складається з сукупності конституційних норм, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов'язані з взаємовідносинами особи з державою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних основ владування, а також з визначенням територіальної організації держави. Конституція України є Основним Законом держави, єдиним нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини, у тому числі й у сфері фінансової діяльності. Норми фінансового права фактично конкретизують положення конституційних норм і забезпечують мобілізацію, розподіл і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів. При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх певну однорідність (у регулюванні однакових відносин), але розуміти, що вони не тотожні. Норми Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових норм. На відміну від фінансово-правових, конституційні норми мають більшу юридичну насиченість, більшу щільність юридичного змісту, що створює підстави для багатьох юридичних інтерпретацій з урахуванням змін життєвих обставин чи суб'єктивного праворозуміння. Отже, галузеві фінансові норми базуються на правових механізмах, закладених у конституційних нормах, що коректуються під час правозастосування.
Адміністративне право регулює суспільні відносин управлінського характеру, переважно у сфері державного управління, у процесі здійснення завдань і функцій виконавчої влади, а також внутрішньо-організаційної діяльності інших державних органів та громадських організацій при виконанні ними делегованих повноважень і функцій виконавчої влади. У свою чергу діяльність з формування, розподілу й витрачання коштів за своїм характером є управлінською. Тим більше, що витоки фінансового права містяться саме в адміністративному праві. Хоч уже наприкінці XIX ст. фінансове законодавство виділилося з адміністративного права в самостійну галузь права, яка доповнювала інші галузі публічного права, зокрема конституційне право, звідки вона вилучила частину (бюджетне право), й адміністративне право, з яким також була тісно пов'язана (місцеві фінанси, фінансова юрисдикція, організація управління фінансами). Спираючись на норми та принципи теорії управління, фінансове право регулює ті відносини, що безпосередньо пов'язані з фінансовою діяльністю держави. Здійснюючи регулювання відносин у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фінансових ресурсів, фінансове право закріплює на правовому рівні виконання державою свого призначення.
Фінансове право має зв'язок i із цивільним правом, оскільки до предмета цивільного права серед багатьох майнових відносин входять і грошові відносини. Крім того, деякі органи державного управління спеціальної компетенції, водночас є господарськими організаціями, наприклад, Національний банк України, водночас є господарською організацією – юридичною особою, що діє на комерційних засадах. Між цими органами, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями й громадянами, із другого, виникають відносини на підставі договорів. Для таких відносин характерною ознакою є добровільність, рівність і відокремленість сторін, відсутність переходу права власності від одного суб'єкта до іншого, і тому до предмета фінансово-правового регулювання вони не входять. Норми фінансового права в даному випадку встановлюють порядок мобілізації грошових коштів в розпорядження держави державними органами, зокрема, фінансово-кредитними, джерела фінансово-кредитних ресурсів, порядок планування процесу утворення й розподілу створюваних ними грошових коштів, способи проведення контролю за фінансовою діяльністю організацій тощо.
Фінансове право пов'язане і з іншими галузями права Однак із розглянутими вище галузями його зв'язок є найтіснішим. Воно межує з трудовим правом i правом соціального забезпечення в частині, що стосується регулювання відносин із приводу утворення i витрачання Пенсійного фонду та соціальних фондів. За порушення норм фінансового законодавства передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність. Порядок провадження у кримінальних справах регулюється нормами кримінально-процесуального права.