- •4. Принципи фінансової діяльності.
- •5 . Правові форми фінансової діяльності.
- •6.7. Повноваження органів державної влади у сфері фінансової діяльності.
- •8. Фінансова система України: поняття та структура
- •9. Поняття, предмет та метод фінансового права.
- •10. Поняття фінансового права в національній системі права.
- •11. Наука фінансового права.
- •12. Конституційні основи фінансового права.
- •13. Джерела фінансового права.
- •14. Фінансово-правові норми: поняття, структура та види.
- •15. Фінансово-правові відносини, їх зміст та особливості.
- •16. Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин.
- •17. Фінансове правопорушення: поняття та класифікація.
- •19. Поняття та класифікація фінансового контролю.
- •20. Форми та методи фінансового контролю.
- •21. Повноваження вру у сфері фінансового контролю.
- •22. Рахункова палат, як суб’єкт фінансового контролю.
- •23. Основні завдання та повноваження державної фінансової інспекції України.
- •24. Основні завдання та повноваження державної податкової служби в Україні
- •25. Бюджет як економіко правова категорія. Роль бюджету в забезпеченні виконання функцій держави та місцевих органів публічної влади.
- •26. Бюджетне право як підгалузь фінансового права.
- •27. Бюджетні правовідносини, їх суб’єкти та особливості.
- •28. Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України.
- •29. Принципи бюджетної системи.
- •30. Бюджетна класифікація, її структура та роль у бюджетній сфері.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого самоврядування.
- •32. Складові частини бюджету.
- •33. 34. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами. Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
- •35. Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійснення запозичень.
- •36. Правове регулювання міжбюджетних відносин
- •37. Міжбюджетні трансферти: поняття, види та порядок надання.
- •38. Розпорядники бюджетних коштів та їх повноваження.
- •39. Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прийняття та їх роль у формуванні бюджету.
- •40. Бюджетний процес та його стадії.
- •41. Порядок складання проекту державного бюджету України.
- •42. Порядок розгляду та прийняття державного бюджету України.
- •43. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України.
- •44. Порядок складання місцевих бюджетів, їх розгляд та затвердження.
- •45. Виконання Державного бюджету України за доходами та видатками.
- •46. Виконання місцевих бюджетів.
- •47. Звіт про виконання бюджету.
- •48. Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом.
- •49. Поняття, система та правові засади публічних доходів.
- •50. Податкове право та податкові правовідносини.
- •51. Податки у системі обов’язкових платежів , їх особливості та функції.
- •52. Принцип оподаткування в Україні .
- •53. Юридичний склад податку.
- •54. Права та обов’язки платників податків.
- •55. Види обов’язкових платежів за законодавством України.
- •56. Правове регулювання податку на додану вартість, платники, об’єкти оподаткування, ставки.
- •57. Правові засади та порядок відшкодування податку на додану вартість.
- •58. Оподаткування прибутку приватних підприємств: платники, об’єкт оподаткування, ставки.
- •59. Акцизний податок.
- •60. Податок на доходи фізичних осіб: платники, об’єкт оподаткування, ставки.
- •61. Пільги передбачені Податковим кодексом при оподаткуванні доходів фізичних осіб.
- •62. Ресурсні платежі.
- •63. Плата за землю.
- •64. Спрощена система оподаткування за чинним законодавством.
- •65.Місцеві податки та збори.
- •66. Адміністрування податків: поняття та загальна характеристика.
- •67. Правове регулювання обліку платників податків фізичних та юридичних осіб.
- •68. Порядок визначення суми податкового зобов’язання.
- •69. Апеляційне узгодження суми податкового зобов’язання.
- •70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників кодатків.
- •71. Поняття державних та місцевих видатків.
- •72. Бюджетне фінансування: поняття та принципи.
- •73. Поняття та порядок бюджетно-кошторисного фінансування.
- •74. Правові засади загальнообов’язкового державного соціального страхування.
- •75. Державний та муніципальний кредит. Правове регулювання державного боргу.
- •76. Публічно правові аспекти регулювання банківської діяльності.
- •77. Банківська система України: поняття та структура.
- •78. Загальна характеристика правового статусу Національного банку України та його основні завдання.
- •79. Форми державного регулювання банківської діяльності.
- •80. Характерні особливості правового статусу комерційного банку як структурного елементу банківської системи України.
- •81. Особливості правового регулювання порядку створення та реєстрації банків та ліцензування банківських операцій.
- •82. Правові гарантії захисту інтересів власників банківських рахунків.
- •83. Правові засади банківського контролю та нагляду.
- •84. Заходи впливу , що застосовуються Національним банком України за порушення комерційними банками вимог банківського законодавства.
- •85. Грошова система та її структура.
- •86. Правові засади готівкового грошового обігу.
- •87. Безготівкові розрахунки у фінансово-правових відносинах.
- •88. Поняття , правові засади та принципи валютного регулювання.
- •89. Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.
70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників кодатків.
Існує два способи забезпечення податкового зобов’язання:
1) податкова застава;
2) адміністративний арешт платника податків.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПодКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає у разі:
1. несплати у строки, встановлені ПодКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
2. несплати у строки, встановлені ПодКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.
Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
1. отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку;
2. визнання податкового боргу безнадійним;
3. прийняття відповідного рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Адміністративний арешт майна платника податків (далі – арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;
4. відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до ПодКУ, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, певні дії.
Арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку.
Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з:
1. відсутністю протягом зазначеного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
2. погашенням податкового боргу платника податків;
3. усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту;
4. ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
5. наданням відповідному органу державної податкової служби третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;
6. скасуванням судом або органом державної податкової служби рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про арешт;
7. прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту;
8. пред'явленням платником податків документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, торгових патентів, сертифікатів відповідності реєстраторів розрахункових операцій;
9. фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.