82.Романтизм та його особливості в Україні

Український романтизм(фр.romantisme)— ідейний рух улітературі, науці й мистецтві. Визначальними дляромантизмустали ідеалізм уфілософіїі культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захопленняфольклоромі народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів —балади, ліричної пісні,романсовоїлірики, історичних романів ідрам. Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокремаукраїнського. Першими виявами українського романтизму були: видана1818уПетербурзі«Грамматика малороссийского наречия»Олександра Павловськогоі збіркаМиколи Цертелева«Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови йукраїнської народної поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий уМоскві1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і баладиП. Гулака-Артемовського(«Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тодібурлескнихітравестійнихтрадицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі малиукраїнські школив російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв,О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич,Є. Гребінкай особливоМ. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

Романтизм в літературі Харківський осередок

Становлення українського романтизму відбувалося паралельно з розвитком таких ділянок науки, якетнографіяі історія, виявом чого були збірки етнографічних і фольклорних матеріалів— українських народних пісеньМ. Максимовича(1827, 1834, 1849), історичних пісень і думІ. Срезневського(у тому числі й написаних ним самим) у збірці«Запорожская старина»(1833–1838), народної усної творчості П. Лукашевича (1836), як також публікації історичних праць і пам'яток:Д. Бантиш-Каменського (1822), М. Маркевича(1842–1843),О. Бодянського(1846—48, у тому числі козацьких літописів й«Історії Русів»),А. Скальковського(1846) та інших. Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками— першим, що створився ще у 1820-хpp. навколо І.Срезневського і що з ним були пов'язані найвидатніші з поетів-романтиківЛ. БоровиковськийіО. Шпигоцький,та другим, що діяв у середині 1830-хpp. також під проводомІ. Срезневського, до нього були причетні: А. Метлинський(псевдонім— Амвросій Могила),М. Костомаров(псевдонім— Іеремія Галка) йО. КорсунзМ. ПетренкоміС. Писаревськимта іншими. Програмовими для діяльності цих гуртків були збірки«Украинский альманах»(1831) та «Запорожская старина». Поетичну творчість цього гуртка поетів (між ними й І. Срезневського як автора українських і російських віршів) характеризує ідилічно-песимістичне захоплення українським минулим, культ могил й історичних героїв і особливо співців та бандуристів, слабе й безперспективне у своїх прагненняхслов'янофільство. Одночасно зхарківським осередком уГаличинівиступила«Руська трійця»з участю М. Шашкевича, І. ВагилевичаіЯ. Головацькогодля яких була програмовою«Русалка Дністровая»(1837) з її елегійним захопленням ідеями народності і слов'янського братерства. Послідовниками «Руської трійці» в її романтичних змаганнях за народність української мови й літератури стали згодомМ. УстияновичіА. Могильницькийу Галичині таО. Духновична Закарпатті.