- •3.Поняття культури.
- •4.Культура та цивілізація, їх взаємозв*язок.
- •5.Культура як об*єкт наукового аналізу.
- •6.Функції культури.
- •7.Античні погляди на культуру.
- •9.Нові ідеї в працях українських діячів культури XVII-XVIII ст
- •15.Національне та загальнолюдське в сучасній культурі
- •20.Релігія в духовній спадщині людства.
- •21.Культура і право:проблеми їх взаємодій та функціонування
- •22.Проблеми оновлення сучасної української культури.
- •23.Культурологічні теорії російських авторів хіх-хХст
- •24.Трипільська культура
- •26.Культура первісного суспільства
- •28.Культура Київської Русі: причини розквіту х-хіІст
- •29.Особливості розвитку культури Київської Русі періоду феодальної роздробленості
- •30.Історичне значення та традиції культури Київської Русі.
- •31.Християнство, його роль і значення в розвитку культури Русі-України
- •32.Культура і природа: проблема співвідношення в концепціях культурологів.
- •73.Школи в культурології
- •74.Розвиток історії української культури як наукової дисципліни.
- •75.Концепція а.Тойнбі
- •76.Т.Г.Шевченко та його літературна творчість.
- •Період «Трьох літ»
- •Період заслання
- •Творчість останніх років життя
- •77.Предмет курсу "Історія укранської культури"
- •78.Періодизація історії української культури
- •79.Концепція о.Шпенглера
- •80.Утвердження універсалізму української культури і.Франком
- •81.Петро Могила та його культурно-освітня діяльність
- •82.Романтизм та його особливості в Україні
- •Романтизм в літературі Харківський осередок
- •Київський осередок
- •Журнал «Основа»
- •Романтизм у музиці
- •Романтизм у театрі
- •86.Значення творчості г.Сковороди
- •88.Меценати в культурному розвитку України
- •89.Лесь Курбас-видатний діяч українського театру.
Творчість останніх років життя
Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Після повернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857—1861). Розпочинає його поема«Неофіти», написана в грудні1857у Нижньому Новгороді. За історичним сюжетом поеми (переслідування християнримськимімператоромНероном) заховано актуальнийсюжетжорстокої розправи російських царів з борцями за національне і соціальне визволення (аналогію Миколи І — Нерона Шевченко використав ще до заслання у вірші «Холодний Яр»). Незакінчена поема«Юродивий»(1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російського самодержавства в особі Миколи І та його сатрапів в Україні. Оглянувши пройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості.
Повернувшись до Петербурга, змужнілий і загартований поет, у вірші «Подражаніє 11 псалму», афористично проголошує гасло всієї своєї творчості:
… Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Шевченко й далі підпорядковував ідейнеспрямування своєї політичної і особистої лірики меті пробудження національної і соціальної свідомості народних мас України. Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму «подражанія», поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (1859) неминучість майбутньої революційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема «Марія» (1859) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості — темі про страдницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багато спільного з богословським образамБогородиці. Біблійний сюжет служить лише зовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченка мати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їх визволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважав цю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життя Шевченко почав перекладати«Слово о полку Ігоревім»(1860), та встиг перекласти лише два уривки — «ПлачЯрославни»(2 редакції) і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш«Чи не покинуть нам, небого», Шевченко закінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формі звернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості і відзначається неповторною ліричною своєрідністю.
77.Предмет курсу "Історія укранської культури"
Предметом вивчення навчальної дисципліни «Історія української культури» є історичний, соціальний та культурно-мистецький досвід українського народу від найдавніших часів до сьогодення, тобто український культурний простір, культура українського народу. Метою дисципліни є вивчення основних періодів розвитку української культури, проблеми етногенезу та культурогенезу українського народу, аналіз історичної специфіки української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою формування сучасного українського соціокультурного простору. Завдання курсу - з’ясувати основні історичні періоди становлення української культури, закономірності її функціонування і розвитку; - вивчити фундаментальні поняття і категорії української культури, зміст основних мистецьких стилів, напрямів, пам’яток (в архітектурі, художньому та образотворчому мистецтві, літературі); - дослідити світоглядні засади визначних представників української культури різних періодів, їх здобутки, досягнення, особливості діяльності в процесі культурно-історичного поступу; - з’ясувати місце та значення української культури в системі світової; - дослідти світоглядні тенденції та новітні соціокультурні трансформації, притаманні сучасній українській культурі. Дисципліна «Історія української культури», як і інших національних культур, має комплексний, міждисциплінарний характер, використовуючи фактичний матеріал і висновки таких наук, як етнографія, археологія, історія, філософія, психологія, соціологія, мистецтвознавство, мовознавство.