14. Гистология - Histology / Спеціальна гістологія та ембріологія _ Практикум _ навч. посіб. _ В.К. Напханюк, Л.В. Арнаутова, В.А. Кузьменко та ін. - О._ ОДМУ, 2001. - 268 с

Приблизні екзаменаційні питання

1.Гіпоталамус. Будова. Регуляція діяльності периферичних ендокринних залоз.

2.Гіпофіз. Розвиток, будова, гістофізіологія.

3.Епіфіз. Розвиток, будова, гістофізіологія. Вікові зміни.

4.Щитовидна залоза. Розвиток, будова, гістофізіологія. Ре- генерація.

5.Прищитовидні залози. Розвиток, будова, гістофізіологія. Вікові зміни.

6.Надниркові залози. Розвиток, будова, гістофізіологія.

7.Поодинокі гормонопродукуючі клітини.

69

РОЗДІЛІV

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Серцево-судинна система (systema cardiovasculare) є однією з інтегруючих систем організму, що відіграють важливу роль у підтриманні його гомеостазу і сприяють реалізації функцій нервової, ендокринної систем та органів імунного захисту.

До складу серцево-судинної системи входять серце, крово- носні та лімфатичні судини.

КРОВОНОСНІ СУДИНИ

Кровоносні судини (vasa sanguinea) — це система замкну- тих трубок різного діаметра, які здійснюють транспортну функ- цію, регулюють кровопостачання органів і забезпечують обмін речовин між кров’ю і суміжними тканинами.

Кровоносні судини поділяються на артерії, вени, мікроцир- куляторне русло.

Артерії бувають таких типів:

1)еластичні (аорта);

2)м’язові (артерії дрібного і середнього калібру);

3)мішані (підключична артерія).

Вени поділяються на такі типи:

1)волокнисті (безм’язові); це вени селезінки, плаценти, м’я- кої мозкової оболонки;

2)м’язові: а) зі слабо розвинутими м’язовими елементами (вени верхньої половини тулуба); б) з помірно розвинутими м’я- зовими елементами (вени верхніх кінцівок); в) з сильно розви- нутими м’язовими елементами (вени нижньої половини тулу- ба, нижніх кінцівок).

До мікроциркуляторного русла входять:

1)артеріоли;

70

2)капіляри: а) гемокапіляри з суцільним ендотелієм і базаль- ною мембраною (І тип); б) гемокапіляри з фенестрованим ен- дотелієм і суцільною базальною мембраною (ІІ тип); в) сину- соїдні гемокапіляри з щілиноподібними отворами в ендотелії та переривчастою базальною мембраною (IІІ тип);

3)венули: а) посткапілярні; б) збірні; в) м’язові;

4)артеріоловенулярні анастомози: а) справжні (шунти); б) атипові.

Будовакровоноснихсудин

Будова стінки судини, отже, належність судини до того чи іншого типу залежать від умов гемодинаміки (швидкість кро- вотоку, тиск крові, віддалення артерії від серця, місце знахо- дження вени) і функції судини (мікрофото 14–18). Найбільші су- дини виконують, в основному, функцію транспорту крові. Ар- терії м’язового типу, крім функції проведення крові, регулю- ють приплив крові до органа чи тканини. Капіляри забезпечу- ють обмін речовин між кров’ю в просвіті судини і тканинами.

Артерії

Артерії еластичного типу (arteriae elastotуpica) — це суди-

ни великого калібру, наприклад, аорта та легенева артерія, до яких кров подається під високим тиском (120–130 мм рт. ст.).

Стінки цих судин складаються з оболонок:

а) внутрішньої, яка включає ендотелій (endothelium), піден- дотеліальний шар (stratum subendotheliale) і сплетення елас-

тичних волокон (plexus fibroelasticus);

б) середньої, яка утворена декількома (40–50) еластичними вікончастими мембранами, зв’язаними між собою еластичними волокнами;

в) зовнішньої, утвореної з пухкої волокнистої сполучної тка- нини, з численними товстими еластичними та колагеновими волокнами.

До артерій мішаного, або м’язово-еластичного, типу (аа. mixtotypicae) належать сонна та підключична артерії.

Стінки цих артерій складаються з таких оболонок:

а) внутрішньої, утвореної ендотелієм, що розташовується на базальній мембрані, підендотеліальним шаром і внутріш- ньою еластичною мембраною;

71

б) середньої, яка складається з приблизно однакової кіль- кості гладких м’язових клітин, спірально розміщених еластич- них волокон і вікончастих еластичних мембран. Між гладки- ми м’язовими клітинами і еластичними елементами виявляєть- ся невелика кількість фібробластів та колагенових волокон;

в) зовнішньої, в якій виділяють два шари: внутрішній, що містить окремі пучки гладких м’язових клітин, і зовнішній, який складається переважно з поздовжніх і косорозташованих пучків колагенових та еластичних волокон, а також сполучно- тканинних клітин. В її складі є судини судин та нервові во- локна.

Артерії м’язового типу (аа. myotypicae). До них належать переважно судини середнього та дрібного калібру.

Стінки цих судин також складаються з трьох оболонок:

1)внутрішньої, до складу якої входить ендотелій з базаль- ною мембраною, підендотеліальний шар і внутрішня еластич- на мембрана;

2)середньої, яка складається з гладких м’язових клітин, роз- ташованих у вигляді спіралі, між якими розміщені нечисленні сполучнотканинні клітини типу фібробластів, колагенові й ела- стичні волокна;

3)зовнішньої, яка складається з пухкої волокнистої сполуч- ної тканини, в якій сполучнотканинні волокна мають переважно косий і поздовжній напрямок. У цій оболонці розміщені нерви і кровоносні судини.

Вени

Вени (venae) утворюють відвідну ланку судинної системи. Низький кров’яний тиск (15–20 мм рт. ст.) і незначна швидкість кровотоку визначають порівняно слабкий розвиток еластичних елементів і більшу їх розтяжність.

Вени волокнистого типу (venae fibrotypicae). До них нале-

жать безм’язові вени твердої та м’якої мозкових оболонок, вени сітківки ока, кісток, селезінки та плаценти.

Ендотеліальні клітини, які вистилають ці вени, мають більш звивисті межі, ніж в артеріях. Середньої оболонки у цих судин немає. Зовнішня оболонка утворена тонким шаром пухкої во- локнистої сполучної тканини, яка зрослася з суміжними тка- нинами.

Вени м’язового типу (venae myotypicae) поділяються на вени зі слабо та вени з помірно розвинутими м’язовими елемента-

72

ми. До вен зі слабо розвинутими м’язовими елементами нале- жать вени дрібного та середнього калібрів (до 1,0–2,0 мм). Це супровідні вени верхньої частини тулуба, шиї, лиця, а також верхня порожниста вена.

Стінки цих судин є тоншими, ніж однакові за калібром арте- рії, містять менше м’язових елементів і у препаратах перебу- вають, як правило, у спалому стані. Крім того, вони мають слабо виражений підендотеліальний шар.

До вен з помірно розвинутими м’язовими елементами на- лежить плечова вена. Її внутрішня оболонка утворює клапан- ний апарат. Ендотеліальні клітини, які вистилають її, коротші, ніж у відповідній артерії. Підендотеліальний шар складаєть- ся зі сполучнотканинних волокон і клітин, що розміщені по- здовжньо. На межі між внутрішньою і середньою оболонка- ми розташовується сітка еластичних волокон. Середня обо- лонка значно тонша за аналогічну в артерії і складається з циркулярно розташованих пучків гладких міоцитів, розділе- них прошарками волокнистої сполучної тканини. Зовнішня оболонка дуже сильно розвинена і її розміри в 2–3 рази пере- вищують розміри середньої оболонки. Колагенові й еластичні волокна її направлені переважно поздовжньо, трапляються окремі м’язові клітини.

Вени із сильно розвинутими м’язовими елементами — це ве- ликі вени нижньої половини тулуба і ніг. Для них характерні розвинуті пучки гладких м’язових клітин у всіх трьох оболон- ках, причому у внутрішній і зовнішній оболонках вони мають поздовжній напрямок, а в середній розміщені циркулярно.

Найбільш типовою для цієї групи вен є будова стегнової вени.

Внутрішня оболонка складається з ендотелію і підендотелі- ального шару, утвореного пухкою волокнистою сполучною тканиною, в якій поздовжньо залягають пучки гладких м’язо- вих клітин. Внутрішня оболонка утворює клапани, які є її тон- кими складками. Основу клапана становить волокниста спо- лучна тканина, покрита ендотеліальними клітинами. На боці клапана, який повернутий до просвіту судини, під ендотелієм залягають переважно еластичні волокна, а на протилежному боці — багато колагенових.

Середня оболонка містить пучки циркулярно розташованих гладких м’язових волокон. Вище основи клапана середня обо- лонка витончується, а нижче місця прикріплення клапана м’я-

73

зові пучки перехрещуються, створюючи потовщення в стінці вени.

Зовнішня оболонка утворена волокнистою сполучною тка- ниною. В ній виявляються пучки поздовжньо розташованих гладких м’язових клітин.

Нижня порожниста вена за своєю будовою різко відріз- няється від вен, які впадають до неї. Внутрішня і середня обо- лонки її розвинені відносно слабо. Зовнішня оболонка нижньої порожнистої вени має багато поздовжньо розташованих пучків гладких м’язових клітин. Товщина зовнішньої оболонки у 6–7 раз перевищує товщину внутрішньої і середньої оболонок. Між пучками гладких м’язових клітин лежать прошарки волокнис- тої сполучної тканини.

Гемокапіляри

Гемокапіляри (vasa haemocapillaria) — найчисленніші й най- тонші судини.

Стінка капілярів складається з трьох дуже тонких шарів:

—внутрішнього, представленого ендотеліальними клітина- ми, розташованими на базальній мембрані;

—середнього, який складається з перицитів, розміщених у базальній мембрані;

—зовнішнього, що складається з адвентиційних клітин і тон- ких колагенових волокон, які занурені в аморфну речовину.

ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ

Лімфатичні судини поділяються на лімфатичні капіляри, внутрішньо- і позаорганні лімфатичні судини та головні лімфа- тичні стовбури: грудну і праву лімфатичну протоку.

Лімфатичний капіляр (vas lymphocapillare) починається у тканинах сліпо. Його стінка складається з ендотеліоцитів. Ба- зальної мембрани немає. З суміжною тканиною ендотелій зв’я- заний фіксуючими волокнами. Серед внутрішньоорганних і позаорганних судин розрізняють лімфатичні судини м’язового типу та лімфатичні судини волокнистого типу. Внутрішня оболонка лімфатичної судини складається з ендотелію, піден- дотеліального шару й утвореного ним клапана. Великі лімфа- тичні судини за будовою нагадують вени м’язового типу.

74

Препарати для вивчення

Препарат 1. Дрібні кровоносні судини і капіляри м’якої моз- кової оболонки (рис. 20).

Мале збільшення. Розглянути препарат. При цьому збіль- шенні необхідно вибрати ділянку препарату, на якій переважа- ють дрібні судини.

Велике збільшення. Вивчити будову стінок артеріоли, вену- ли і капіляра. Діаметр капіляра лише незначно перевищує діа- метр еритроцитів, тому еритроцити розташовуються в капі- лярі ланцюжком в один ряд. У стінці капіляра видні поздовж- ньо розміщені овальні бліді ядра ендотеліоцитів і видовжені більш темні ядра перицитів. Дещо зовні від них, також поздов- жньо розташовуються адвентиційні клітини. Стінка венули м’я- кої мозкової оболонки за будовою не відрізняється від стінки капіляра. Відмінність полягає в розмірах ширини просвіту. У венулі еритроцити розташовуються кількома рядами, надаю- чи судині оранжевого забарвлення. Артеріола відрізняється від капіляра та венули наявністю в її стінці циркулярно розміще- них гладких міоцитів. Паличкоподібні ядра міоцитів на передній і задній поверхні стінки судин проектуються на просвіт, нада-

75

ючи артеріолі поперечносмугастого вигляду. Міоцити бокової поверхні мають вигляд базофільних точок.

Між судинами видно ядра клітин сполучної тканини.

На рисунку позначити: 1) кровоносний капіляр; 2) артеріо- лу; 3) венулу; 4) ядро ендотеліальної клітини; 5) ядро адвен- тиційної клітини; 6) ядро гладкої м’язової клітини; 7) клітини пухкої волокнистої сполучної тканини.

Препарат 2. Поперечний розріз артерії м’язового типу (рис. 21). Мале збільшення. Розглянути препарат. При цьому збіль- шенні необхідно вибрати ділянки судини з більш точним розрі-

зом їх стінки.

Велике збільшення. У стінці артерії вирізняються три добре помітні оболонки. Внутрішня оболонка утворена ендотелієм, який вистилає судину зсередини і на розрізі має вигляд тонкої лінії з ядрами, що виступають в просвіт, та підендотеліальним шаром сполучної тканини слабкого фіолетового забарвлення внаслідок її базофілії. Від середньої оболонки вона відокрем- лена тонкою блискучою прозорою внутрішньою еластичною мембраною, яка має фестончастий вигляд. Найтовща середня оболонка складається в основному з циркулярно розташова-

1

2

3

4 Рис. 21. Попереч- ний розріз артерії м’я- 5 зового типу. Забарв- лення гематоксилін-

еозином. × 400:

6 1 — внутрішня обо- лонка; 2 — внутрішня еластична мембрана; 3

— середня м’язова обо- лонка; 4 — зовнішня еластична мембрана; 5

— зовнішня оболонка; 6

— судини судин

76

них гладких м’язів, між якими місцями можна помітити окремі еластичні волокна. На межі середньої й зовнішньої оболонок розташовується прозора зовнішня еластична мембрана, за якою іде сполучна тканина зовнішньої оболонки і судини су- дин.

На рисунку позначити: 1) внутрішню оболонку; 2) внутрі- шню еластичну мембрану; 3) м’язову оболонку; 4) зовнішню еластичну мембрану; 5) зовнішню оболонку; 6) судини судин.

Препарат 3. Стінка аорти (рис. 22).

Мале збільшення. Розглянути препарат. При цьому збіль- шенні видно внутрішню оболонку з ендотелієм та товстим суб- ендотеліальним шаром. Характерною ознакою є наявність у середній оболонці декількох (40–50) вікончастих еластичних мембран, які виглядають прозорими, бо не забарвлюються ге- матоксилін-еозином.

Велике збільшення. Еластичні мембрани краще вивчати під великим збільшенням. Добре видно, що між мембранами лежать прошарки циркулярно розташованих гладких м’язових клітин. Зовнішня оболонка має звичайну будову. У зовнішній і середній оболонках можна побачити судини судин.

а 1

б

77

На рисунку позначити: 1) внутрішню оболонку: а) ендо- телій; б) підендотеліальний шар; 2) середню оболонку; в) вікон- часті еластичні мембрани; г) гладкі міоцити; д) судини судин; 3) зовнішню оболонку.

Препарат 4. Поперечний розріз аорти (рис. 23).

Мале збільшення. Розглянути та зарисувати препарат. Його зручніше зображати при малому збільшенні, використовуючи велике збільшення для вивчення деталей. Забарвлення орсеїном дозволяє вибірково виділити еластичні елементи, забарвлені в темно-коричневий колір. М’язові елементи на цьому препараті мають світлий вигляд. У внутрішній оболонці виразно видно розрізи поздовжнього сплетення еластичних волокон. Чіткіше, ніж на попередньому препараті, видно еластичне сплетення на межі внутрішньої та середньої оболонок. У середній оболонці різко вирізняються темні еластичні пластинки, а між ними — світлі прошарки гладких м’язів. Виразно видно еластичне спле- тення в адвентиції.

На рисунку позначити: 1) внутрішню оболонку; 2) середню оболонку з еластичними мембранами; 3) зовнішню оболонку; 4) судини судин: а) артерії; б) вену; 5) жирові клітини.

Препарат 5. Поперечний розріз плечової вени (рис. 24). Мале збільшення. Розглянути та зарисувати оболонки, які

нечітко розмежовані. Еластичних мембран немає.

Велике збільшення. Внутрішня оболонка покрита ендотелієм, має слабо виражений підендотеліальний шар. Внутрішня обо- лонка утворює клапани. Середня оболонка значно тонша, ніж в артерії, і складається з гладких м’язових клітин. Зовнішня оболонка сильно розвинена і товща в 2–3 рази за середню. Складається з волокнистої сполучної тканини, між волокнами якої трапляються окремі гладком’язові елементи.

На рисунку позначити: 1) жирову клітину; 2) зовнішню обо- лонку; 3) середню оболонку; 4) внутрішню оболонку; 5) кров у просвіті вени; 6) клапан вени; 7) ендотелій; 8) дрібну вену.

Препарат 6. Поперечний розріз верхньої порожнистої вени

(рис. 25).

Мале збільшення. Розглянути та зарисувати препарат. При цьому збільшенні мікроскопа видно ендотелій, який ви-

стилає вену зсередини; субендотеліальний шар, що є тонкою

78