Основні формули та означення

• υ – швидкість світла в середовищі:

υ = c_./n,

де c – швидкість світла у вакуумі; n – показник заломлення середовища.

• Оптична довжина шляху світлової хвилі:

L = nr,

де r – геометрична довжина шляху світлової хвилі в середовищі з показником заломлення n.

• Оптична різниця ходу двох світлових хвиль:

 = L₁ – L₂.

• Залежність різниці фаз від оптичної різниці ходу світлових хвиль:

 φ = 2π ( / λ ),

де λ – довжина світлової хвилі.

• Умова максимального посилення світла (максимум) за інтерференції:

 = ± m ( m = 0, 1, 2, ... ).

• Умова максимального послаблення світла (мінімум):

 = ± (2m + 1)/2.

• Оптична різниця ходу світлових хвиль, котра виникає при відбиванні монохроматичного світла від тонкої плівки (з урахуванням втрати півхвилі) :

Δ = 2d± λ /2

чи

Δ = 2d∙n·cos r ± λ /2,

де d – товщина плівки; n – показник заломлення плівки; i – кут падіння; r – кут заломлення світла в плівці.

• Радіус світлих кілець Ньютона у відбитому світлі:

r_m = (m = 1, 2, 3, …),

де m – номер кільця; R – радіус кривизни.

• Радіус темних кілець Ньютона у відбитому світлі:

r_m = .

• Радіуси зон плоского хвильового фронту:

ρ_m = ,

де ρ – радіус зони; m – номер зони (m = 1, 2, 3, …); r – відстань від круглого отвору в непрозорому екрані до точки спостереження, розташованої на осі отвору; λ – довжина світлової хвилі.

• Кут φ відхилення променів, що відповідають максимуму (світла смуга) при дифракції на одній щілині, визначається з умови

а·sin φ = (2m + 1)·λ/2, ( m = 0, 1, 2, …),

де а – ширина щілини; m – порядковий номер максимуму.

• Кут φ відхилення променів, відповідних максимуму (світла смуга) за дифракції світла на дифракційних ґратках, визначається з умови

d·sin φ = 2m·λ, ( m = 0, 1, 2, …),

де d – період дифракційних ґраток.

• Роздільна здатність дифракційної ґратки:

R = λ/Δλ = mN,

де Δλ – найменша різниця довжин хвиль двох сусідніх спектральних ліній (λ та λ+Δλ), за якої ці лінії можуть виглядати розділеними в спектрі, дістаному за допомогою даних ґраток; N – загальна кількість щілин ґратки.

• Закон Брюстера:

tg i_Б = n₂₁,

де i_Б – кут падіння, за якого промінь, котрий відбився від діелектрика, є цілковито поляризований; n₂₁ – відносний показник заломлення другого середовища стосовноно першого.

• Закон Малюса:

I = I₀·cos²α,

де I₀ – інтенсивність плоскополяризованого світла, котре падає на аналізатор; I – інтенсивність цього світла після аналізатора; α – кут поміж напрямком коливань електричного вектора світла, котре падає на аналізатор, та площиною пропускання аналізатора (якщо коливання електричного вектора падаючого світла збігаються з цією площиною, то аналізатор пропускає дане світло без послаблення).

• Кут повороту площини поляризації монохроматичного світла за проходження через оптично активну речовину:

а) φ = α·d (у твердих тілах),

де α – стала обертання; d – довжина шляху, пройденого світлом в оптично активній речовині;

б) φ = [α]·ρ·d (у розчинах),

де [α] – питоме обертання; ρ – масова концентрація оптично активної речовини в розчині.