5.2. Арматура фреонових компресорних агрегатів, що знаходяться в експлуатації.
Ряд фреонових компресорних агрегатів, що знаходяться на сьогодні в експлуатації, містять елементи арматури вітчизняного виробництва. Для фреонових трубопроводів застосовують замкові і регулюючі вентилі спеціальної конструкції, що відрізняються тим, що кришки цих вентилів закриті ковпаком. Фреонові вентилі виготовляють із сталі, ковкого чавуну і бронзи. Приєднувальні кінці вентилів — фланцеві або цапкові.
Фреонові сталеві замкові цапкові вентилі випускають двох типів: прохідні марки 14с35бк (рис5.4 а; Додаток А 10) і кутові марки 14сЗ6бк (рис 5.4 би; Додаток А 10). Ці вентилі встановлюють на трубопроводах, що працюють при температурі від -80 до +120 °С.
Фреонові бронзові замкові мембранні цапкові вентилі виготовляють двох типів: прохідні марки 15Б34бк-1 (рис.5.4,.в; Додаток А 10) і кутові марки 15Б35бк-1 (рис.5.4.г). Вентилі розраховані на робочий тиск Ррб = 1,6 МПа при температурі до 120°С.
.
|
|
|
|
| |
Рис.5.4. Фреонові замкові цапкові вентилі:
а – сталевої прохідної марки 14с35бк; б – сталевої кутової марки 14с36бк; у –-бронзовий прохідній мембранний марки 15Б34бк1;
г – бронзовий кутовий мембранний марки 15Б35бк-1
Фреонові сталеві замкові фланцеві вентилі марки 14с38бт (Рис. 5.5 а, Додаток А 11) і марки 14с40бт (Рис. 5.5 б, Додаток А 11) призначені для установки на трубопроводах, працюючих при температурі не нижче –80 °С (14с38бт) і -40°С (14с40бт).
Рис.5.5
Фреонові сталеві замкові фланцеві
вентилі:
а
—
марки 14с38бт; б — марки 14с40бт.
Фреонові замкові бесальникові вентилі з електромагнітним приводом марки 15Б831р-СФВ..(соленоідний вентиль фреоновий) на Ру = 13 кгс/см2 і Dу= 10 мм конструктивно повністю аналогічні аміачним сталевим вентилям марки 15с831р-СВА.
Корпус, золотник і шток вентиля виконані з латуні, фланець для приєднання приводу — з вуглецевої сталі і встановлений на корпусі на різьбленні. Вентилі застосовують на трубопроводах для фреону при температурі від -40 до 35°С.
Вентилі марки 15Б831р-СВФ поставляють з електромагнітним приводом змінного струму напругою 127–220 В. Ті ж вентилі, але з котушками до електромагніту для живлення від мережі постійного струму напругою 200 в мають марку 15Б831р1-СВФ.
6. Опори і підвіски трубопроводів
;:;Для кріплення трубопроводів до несучих конструкцій застосовують опори і підвіски різних видів. Зважаючи на їх різнотипність всі питання, зв'язані із застосуванням підвісок і опор трубопроводів вирішуються в тісній ув'язці з діаметром трубопроводу, його завдовжки і характером вживаної ізоляції.
6.1. Опори трубопроводів
Опори трубопроводів класифікують за наступними основними ознаками:
за призначенням: нерухомі опори, що сприймають не тільки вагу трубопроводу, але і осьові зусилля від теплових деформацій, пульсації і інших сил; рухомі (що ковзають, направляючі каткові), які сприймають тільки вертикальні навантаження від ваги трубопроводу;
по виконанню: безкорпусні опори — трубу кріплять безпосередньо до несучих конструкцій трубопроводу за допомогою хомута або зварки; опори з корпусом, що встановлюється між трубою і несучою конструкцією;
за способом кріплення труби до корпусу опори: приварні — трубу приварюють до корпусу опори; хомутові — трубу кріплять до корпусу опори за допомогою хомутів (іноді замість хомутів застосовують скоби).
Нерухомі опори використовують для створення мертвих точок трубопроводу. Вони повинні фіксувати положення трубопроводу і жорстко утримувати його. Тому корпус нерухомих опор приварюють до несучих конструкцій трубопроводу або кріплять до ним болтами. Сам трубопровід також приварюють до опори або закріплюють на ній хомутами. У останньому випадку з обох боків від хомута до труби приварюють упори, що запобігають прослизанню її в хомуті.
Рухомі опори повинні підтримувати трубопровід фіксувати його положення, але не перешкоджати осьовому переміщенню при температурних деформаціях. Ковзаючі опори кріплять до трубопроводу зваркою або хомутами; вони переміщаються разом з ним по поверхні несучої конструкції. Каткові опори використовують для зменшення тертя між п'ятою опори і поверхнею несучої конструкції. Для цього ковзаючі опори встановлюють на катки (ролики) або на двухкаткові опори (див. нижче).
Опорами, напрямних, називають ковзаючі опори з планками, а також безкорпусні опори, в яких труба ковзає безпосередньо по несучій конструкції і утримується від поперечного зсуву хомутом.
Для виготовлення елементів опор застосовують переважно, (окрім випадків, особливо обумовлених нижче) сталь Ст.Зсп. Застосування спокійної сталі для опор трубопроводів з хладагентом або хладоносителем обов'язково.
Корпуси опор виконують в одному з двох конструктивних варіантів: звичайний корпус — горизонтальна плита, до якої приварені два косинці, які складаються з опорного коробу (див. рис. 6.1 а); подовжений корпус (див. рис. 6.1 б) — несуча скоба 1 з привареними ребрами 2 і опорними подушками 3. Довжина корпусу цих опор у напрямі осі трубопроводу більша, ніж звичайних опор при тому ж діаметрі трубопроводу.
Для кріплення ізоляції на опорах приварюють дріт 2 (вузол II на рис 6.1 а).
На бокову стінку опори наносять умовну маркіровку.
Рис.6.1
Опори для трубопроводів:
а – приварні нерухомі і ковзаючі; б – приварні ковзаючі подовжені; у – хомутові ковзаючі подовжені