3.Діагностування технічного стану автомобілів

Діагностування дає змогу оцінити технічний стан автомобіля в цілому й окремих його агрегатів і вузлів (складальних одиниць) без розбирання, виявити несправності, для усунення яких потрібні регулювальні або ремонтні роботи, а також прогнозувати ресурс автомобіля.

За часом проведення діагностування поділяють на: періодичне (здійснюється після певного пробігу автомобіля); неперервне.

Залежно від завдань, які вирішуються, розрізняють два види діагностування: перше (Д-1), друге (Д-2). Під час Д-1, що, як правило, виконується перед ТО-1 і в процесі його, визначають технічний стан агрегатів та вузлів, які забезпечують безпеку руху й придатність автомобіля до експлуатації. Під час Д-2, що здебільшого здійснюється перед ТО-2. оцінюють технічний стан агрегатів, вузлів і систем автомобіля, уточнюють обсяги робіт з ТО-2 та визначають, чи потрібен ремонт.

Засоби діагностування бувають: зовнішні; вбудовані.

Зовнішні засоби діагностування не входять до конструкції автомобіля. До них належать: стенди; переносні прилади; пересувні станції, укомплектовані потрібними вимірювальними пристроями.

Вбудовані засоби діагностування є складовою частиною автомобіля. Це датчики та прилади на панелі приладів. їх використовують для неперервного або досить частого визначення параметрів технічного стану автомобіля. Вбудовані засоби діагностування дають змогу водієві постійно контролювати стан гальмової системи, витрату палива, токсичність відпрацьованих газів, а також вибрати найекономічніші й безпечні режими роботи автомобіля або своєчасно припинити рух у разі аварійної ситуації.

Контрольні питання.

1. Обрахувати необхідність виконання технічного обслуговування за автомобілями.

2. Провести перелік робіт щозмінного технічного обслуговування за автомобілями.

3. Які чинники впливають на встановлення періоддичності проведення ТО за автомобілями.

4. Обсяг робіт з ТО-2 за автомобілями.

5. Назвати перелік операцій ТО при підготовці автомобілів до експлуатації в холодну пору року.

6. З якою метою і за якими транспортними засобами виконують запобіжній ремонт

7. Обладнання ТО автомобілів.

2.10 Технічне обслуговування машин у початковий період використання

1.Теоретичні основи обкатки машин

Нову або відремонтовану машину не можна відразу вводити в експлуатацію з повним навантаженням. Це пояснюється тим, що тертьові деталі спряжень у початковий період відзначаються підвищеною шорсткістю. Тому при стиканні нерівностей поверхонь виникають підвищені питомі навантаження, які спричинюють посилене спрацювання тертьових деталей. Для припрацювання деталей машину обкатують, тобто навантажують поступово, за певним режимом. У процесі припрацювання нерівності згладжуються, при цьому площа контакту поверхонь збільшується і навантаження знижуються. Мета обкатки — підвищення довговічності машини та її складових частин.

Перед обкаткою машину перевіряють і, якщо треба, підтягують кріплення. Змащують усі складальні одиниці відповідно до таблиці змащування. Контролюють рівень оливи і в разі потреби доливають його в картер двигуна, у бак гідравлічної системи та в інші механізми. Оглядають акумуляторні батареї, доливають пальне в баки і воду в систему охолодження до нормального рівня, вимірюють тиск повітря в шинах і, якщо потрібно, регулюють натяг паса вентилятора та механізми керування.

Машини обкатують з метою припрацювання тертьових поверхонь. Необхідність обкатки в господарстві пояснюється тим, що на заводі чи в ремонтній майстерні вона проводиться не повністю.