23. Способи відображення літератури на мову інших видів мистецтва.

Одним із шляхів продуктивного вивчення літератури є синтез її з іншими видами мистецтв, які об’єднує емоційно-естетична природа. В основі пропонованої технології лежить положення про те, що, незважаючи на специфіку зображувально-виражальних засобів окремих мистецтв, між ними існує зв’язок, оскільки вони підкоряються деяким загальним закономірностям, і в певних умовах окремі мистецтва можуть користуватися засобами інших мистецтв. До вивчення усної народної творчості на історичну тематику можна використати народні картини.

24. Розмова про драму і її особливості. Як навчитися читати і розуміти драму на уроках літературного читання в початкових класах.

Драма (грец. drama — дія) — рід літератури, у якому поєднуються епічний і ліричний способи зображення. Основою драматичного твору є конфлікт, його зміст розкривається через гру акторів. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, вчинки, рух її душі. Драматичні твори мають динамічний сюжет. У драматичному творі — невелика кількість подій і дійових осіб, як правило, — одна сюжетна лінія, коли є побічні, то розвинені слабо і підпорядковані головній. Основні засоби характеристики дійових осіб — вчинки, дії, жести, міміка, мова.

У бесіді з учнями з'ясовується, що характер героя в драматичних творах розкривається в його діях і вчинках, а також у словах (діалогах і монологах). І цей останній прийом надзвичайно важливий в драмі, тому герой може визнаватися в п'єсі в таких речах або таких своїх думках, в яких він не повинен, по ідеї, визнаватися іншим.

Далі можна згадати, як розкривалися характери героїв. Так учні підходять до розуміння своєрідності зображення характеру героя в драмі: ситуація зіткнення, протиборства, часто екстремальна, сприяє найбільшою мірою виявлення характерів і життєвих позицій героїв. Звертаємо увагу учнів на те, що ми жодного разу не вимовили слово «автор». Адже на сцені грають не створене самими акторами твір, та й актори говорять не те, що їм заманеться, а те, що для них написав автор. Але автор п'єси не втручається в дії героя, не висловлює своє ставлення до нього або його вчинків, автора ніби немає у драмі. Отримані знання учні закріплюють, читаючи по ролям і інсценуючи п'єсу. Так в процесі роботи учні осягають особливості цього непростого і невідомого для них літературного роду і, граючи ролі, входять в образи героїв на самому високому рівні засвоєння тексту. Діти з захопленням візьмуться за постановку вистави, тому що ця робота сприяє самому активному включенню в навчальний процес, причому включення творчого та за вибором.

25. Позакласна та позашкільна робота літератури

Вивчення монографічної теми не припиняється вивченням життєпису письменника, аналізом його творів, проведенням підсумкового уроку. Для зацікавлених літературою учнів зміст монографічної теми поглиблюється на гуртку, для інших – у краєзнавчих походах, у процесі підготовки і відзначення ювілеїв письменників, у роботі по обладнанню літературного кабінету, в учнівському лекторії, на читацьких конференціях, масових заходах шкільної бібліотеки. Якщо не всі, то переважна більшість учнів у позакласній та позашкільній роботі збагачує свої знання з літератури, поглиблює вміння зміцнює навички.

Форми позакласної роботи з літератури:

1. Організація і проведення навчальних олімпіад з літератури.

2. Робота літературного гуртка (драматичний гурток, літературознавча студія)

3. Підготовка і відзначення ювілею письменника (Шевченкові дні, тиждень української мови і літератури в школі)

4. Літературні вечори: 1) ювілейні; 2) тематичні (Шевченко і жінка; образ матері в українському фольклорі); 3) історико-літературні (героїка крут та її відображення в літературі); 4) жанрові (Вечір українського романсу); 5) сезонні ("Гаї шумлять", "Надворі весна вповні")

5. Читацькі конференції

6. Турніри, конкурси (на кращого поета-початківця, на кращу пісню, кращого розгадувача кросвордів)

8