19. Розвиток мовлення учнів на уроках літературного читання в початкових класах.

Кожний навчальний предмет має свій зміст і термінологію, засвоюючи яку учень збагачує словник і розширює розумовий кругозір. На будь ─ якому уроці вчитель має змогу спеціально розвивати мовлення учнів і збагачувати їхній словниковий запас. Під час читання словниковий запас молодших школярів активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними та яскравими. Важливим є те, що дитячий словник збагачується не тільки кількісно, а й якісно. Під час уроків читання збільшується питома вага лексики, яка відображає суспільно ─ політичні відносини. Статті для читання та художні ілюстрації ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури, трудової діяльності людей, назвами рослин, тварин, предметів побуту. Поповнюється лексика, пов’язана з різноманітною діяльністю самих дітей, як на уроках, так і в позаурочний час.

Вчителю треба намагатися давати учням можливість активно розвивати свій словник, збагачувати мову новими зворотами, образами, заглиблюватись у джерела народної творчості.

Важливу роль у збагаченні словника дітей має мова вчителя. Вона завжди є зразком для учнів, а тому й повинна бути не лише правильною щодо побудови, а й багатою, змістовною, різноманітною за своїм словниковим складом.

Значне місце на уроках читання відводиться вправам, які допомагають розширити й уточнити словник дітей. Значення невідомих слів, що трапляються в текстах, обов’язково слід пояснювати, формуючи в учнів відповідні уявлення й поняття. Також слід виробляти в учнів уміння добирати ті слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку. З перших днів дитини в школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі. Для того, щоб учні знали мову, вміли правильно користуватись словом, треба зацікавити ним, вивчати і аналізувати кожне слово, словосполучення і речення.

21. Прийоми виявлення читацького сприйняття.

А. Левідов аналогічно визначає три рівні читацького сприйняття («екстенсивний» , «інтенсивний» і рівень «переносу» ), але будує свою концепцію на дещо інших підвалинах, ніж О. Лановенко. Критерієм читацького розвитку стає не характер якісних перетворень, що відбуваються з читачем у процесі літературної комунікації, а глибина проникнення реципієнта в художній світ твору. «Екстенсивний» рівень читацького сприйняття характеризується як «поверховий» і «констатуючий» . «Інтенсивний» рівень є «аналізуючими виявляється у здатності до проникнення у глибокі формальні та змістові структури твору. Найвищим рівнем читацького сприйняття вважається здатність до «переносу» , який контекстно розшифровується як «...переключення з процесу переживання на його причини, що забезпечує схоже чи навіть адекватне ставлення читача й письменника до зображених у творі явищ і фактів». В інтерпретації А. Левідова поняття переносу набуває дещо іншого значення, ніж в роботах з дидактики, де «перенос» розглядається як здатність до переносу набутих умінь і навичок на новий матеріал. А. Левідов використовує поняття «перенос» для опису динаміки переходу свідомості читача на якісно новий рівень, яким є осмислення викликаних емоцій і здатність до діалогу з автором твору.