Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МВУЛ.docx
Скачиваний:
59
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
43.56 Кб
Скачать

7. Основні принципи та методи сучасної шкільної літературної освіти.

Вивчення літератури у школі ґрунтується на дидактичних, літературознавчих та методичних принципах. Найважливішими є традиційні, яких дотримується вчитель-словесник (науковість, історизм, зв'язок

навчання і виховання, доступність, посильність, спрямованість на розвиток учня, аналіз твору в єдності форми і змісту, взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учня, особистісний

характер читацької та літературознавчої діяльності, зв'язок літератури із законами художнього мислення та ін.) і нові, які він повинен ще осмислити і реалізувати у власній діяльності, наприклад, "принцип не репресивної свідомості", який за визначенням О.Пронкевича, є „не просто спосіб мислення, а модель поведінки, етична позиція, яка передбачає якісно інше ставлення до "чужого", "незвичайного", "нетрадиційного". Це не пасивна толерантність, а толерантність активна..."

Українські методисти в своїх курсах методики літератури виділяють такі методи:

Т. Ф. Бугайко, Ф. Ф. Бугайко

1. Виклад учителя (лекція).

2. Бесіда.

3. Коментоване читання.

4. Демонстрація наочності з використанням технічних засобів навчання.

В. Я. Неділько

1. Метод лекції.

2. Метод евристичної бесіди.

3. Метод самостійної роботи.

Є. А. Пасічник

1. Лекція.

2. Бесіда.

3. Самостійна робота.

4. Творче читання.

У дослідженнях з дидактики на основі мислительних операцій, при яких формуються в учнів уміння і навички, дається така класифікація методів навчання: індукція, дедукція, аналіз, абстрагування, конкретизація, аналогія, моделювання, узагальнення, зіставлення тощо.

8. Засоби навчання літературному читанню і способи впливу на учнів молодшої школи в процесі шкільного літературного навчання.

Методичні прийоми ― це також способи навчальної діяльності, але, на відміну від методів, вони мають значно вужчу сферу застосування. Прийоми відзначаються певною самостійністю і можуть стосуватися багатьох методів викладання літератури. Інколи в методичних посібниках засоби і прийоми ототожнюють. Проте засоби бувають різні, а прийоми у викладача літератури ― суто індивідуальні. Кожен з методів включає кілька певних прийомів викладання літератури. Методичний прийом скерований на засвоєння окремих питань та аспектів вивчення програмового матеріалу.

Найбільш поширеними методичними прийомами при вивченні літератури в школі є такі:

виклад біографії письменника у формі художнього нарису;

аналіз художнього твору за сюжетно-композиційними вузлами;

практикування індивідуальних та диференційованих завдань учням при опрацюванні тексту художнього твору;

постановка проблемних запитань і завдань стосовно змісту і художніх особливостей твору;

використання дидактичного і роздавального матеріалу та опрацювання його;

завдання на розвиток усного і писемного мовлення учнів на матеріалі виучуваного твору;

інтригуючий початок уроку літератури;

використання різних видів графічного та звукотехнічного унаочнення до виучуваної теми;

використання різного роду зіставлень у процесі вивчення твору (з реальними подіями, з прототипами героїв споріднених за проблематикою творів, зіставлення літературних образів, зіставлення художнього твору з його екранізацією та ін.);

уведення різних форм повторення матеріалу (тематичне, систематичне, оглядове);

проведення літературних ігор та вікторин стосовно певного художнього твору;

заслуховування літературних повідомлень і рефератів на задану тему;

читання художнього твору в особах або інсценізація його;

уміння вчителя перервати свою розповідь на цікавому епізоді або факті, щоб спонукати учнів до самостійної роботи над літературними джерелами;

обговорення твору за раніше заданими питаннями або завданнями;

проведення творів-анкет на з'ясування змісту і художньої манери письменника;

використання літературно-краєзнавчого матеріалу на уроці літератури;

різні види лексичної та фразеологічної роботи над текстом твору;

проведення спарених уроків літератури у формі семінарських занять з літератури;

уведення тематичного обліку знань учнів при засвоєнні літературного матеріалу;

взаєморецензування учнівських відповідей в ході засвоєння програмової теми та ін.