Погляди б. Г. Ананьєва на особистість

Відомий російський психолог Б. Г. Ананьєв (1907- 1972) вважав, що особистість - це суспільний індивід, об'єкт І суб'єкт історичного процесу. Важливо вивчати зв'язок між інтеріндивідуальною структурою того соціального цілого, до якого належить особистість, та інтраіндивідуальною структурою самої особистості. Саме різноманітність зв'язків із суспільством визначає інтраіндивідуальну структуру особистості, організацію особистісних властивостей та її внутрішній світ. І навпаки, стійкі комплекси особистісних властивостей регулюють обсяг і міру соціальних контактів особистості, впливають на створення нею власного середовища розвитку.

Структура особистості поступово складається в процесі її соціального поступу. Особистість є продуктом життєвого шляху людини. Інтраіндивідуальна структура особистості - це цілісне утворення та певна організація властивостей людини. Функціонування такого утворення можливе завдяки взаємодії різних компонентів структури особистості. Ці компоненти належать до різних сторін та рівнів розвитку особистості Можна виділити різні види залежностей між психічними властивостями особистості - генетичні, функціональні, каузальні тощо. У структурі особистості наявні взаємозв'язки між соціальними, соціально-психологічними та психофізіологічними характеристиками людини.

Структура особистості будується за двома основними типами взаємозв'язків - субординаційним та координаційним. Вони забезпечують збереження цілісності особистості при її взаємодії з соціальним і природним середовищем.

2.1.12. Концепція особистості г. С. Костюка

Видатний український психолог Г, С, Костюк (1899- 1982) зробив значний внесок у психологічну теорію особистості За його концепцією, індивід стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.

Об'єктивна соціальна сутність особистості завжди реалізується суб'єктивними психічними засобами. Одночасно соціально зумовлене психічне в людини визначає її соціальні відносини з Іншими людьми.

Психічна діяльність особистості відбувається в результаті інтеграції психічних процесів та властивостей і здійснюється нейрофізіологічними механізмами. Останні є системою, що залежить у своєму функціонувати від тих систем організму, які складаються з біохімічних, біофізичних та інших компонентів. Між психічним та фізіологічним існують складні стосунки. Психічне не тільки реалізується фізіологічним, а й зазнає змін залежно від перебігу функціонування фізіологічних механізмів.

Особливості нейродинаміки відіграють суттєву роль у становленні індивідуальної своєрідності особистості Проте особистість може усвідомлювати власні слабкі сторони і певною мірою компенсувати їх завдячуючи сильним сторонам, наприклад, стримувати афективність, імпульсивність свого темпераменту тощо.

Розглядаючи особистість як суспільну істоту, не можна забувати про її природну сутність. Природне "знімається" в суспільному, але не усувається, воно діє на всіх етапах життя особистості. Слід розрізняти поняття "індивід" і "особистість". Людина є індивідом на всіх етапах онтогенезу і за всіх умов, а особистістю стає і може перестати бути нею. Необхідно долати абсолютне протиставлення природного і суспільного, біологічного і соціального в житті особистості. Немає суспільного, соціального без природного, біологічного, як немає суспільства поза взаємодіючими в ньому індивідами. Найбільш продуктивним, на думку Г. С. Костюка, є підхід до проблеми структури особистості, який спирається на аналіз її діяльності. Адже суспільні умови визначають психічні властивості особистості лише через дії самого індивіда.

Зв'язок між діяльністю особистості та її психічними властивостями складний і багатозначний. В тій же самій діяльності, наприклад навчальній або трудовій, психічні властивості нерідко формуються по-різному. Якості особистості, що виникають у ході діяльності, включаються у структуру її подальшої діяльності, зазнають змін, диференціюються та інтегруються і стають компонентами більш складного цілого, яким є структура особистості. Остання виступає при цьому як стійка і динамічна система психічних властивостей. Структуру особистості утворюють різні психічні властивості. Це передусім свідомість і самосвідомість. Індивід стає особистістю, оскільки він усвідомлює навколишнє буття і себе самого, своє ставлення до нього, свої функції та обов'язки. Формою існування свідомості є насамперед знання. Вони входять у систему психічних властивостей як певна підсистема, що характеризує освіченість особистості.

Крім того, важливою підсистемою структури особистості є спрямованість її діяльності, яка визначається потребами й інтересами, ціннісними орієнтаціями, цілями та установками, моральними та іншими почуттями. Особистість характеризується і тим, як вона здійснює свої потяги, реалізує свою цілеспрямованість, якими вміннями, здібностями та вольовими якостями володіє. Звичайно, у структуру особистості включаються і психофізіологічні властивості індивіда.

При розв'язанні проблеми структури особистості виникає питання співвідношення психічних властивостей, зокрема ідеологічного і психічного, інтелектуального й емоційного, мотиваційної спрямованості та операційної озброєності, свідомого і несвідомого в діяльності тощо. Структура особистості - ієрархічне утворення, куди входять підструктури різного онтогенетичного віку. Ці підструктури включаються в загальну організацію особистості як суб'єкта спілкування, пізнання і праці.

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних та взаємопов'язаних психічних процесів і властивостей. Як система, що сама себе регулює та вдосконалює, вона характеризується єдністю протилежних тенденцій і процесів - інтеріоризації та екстеріоризації, диференціації та інтеграції, потягом до спілкування та до усамітнення, відокремлення тощо. Важливою с проблема джерел і характеру суперечностей особистості, їхньої ролі у формуванні особистості та шляхів подолання.

Динамічність та стійкість особистості дають їй змогу бути незалежною від безпосередніх впливів ззовні, змінювати середовище відповідно до своїх намірів і планів, створювати умови для власного розвитку.

Видатний український психолог Г.С. Костюк (1899-1982) зробивзначний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією,індивід стає суспільною істотою, особистістю тоді, як у нього форму-ються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічнихвластивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконуватисоціальні функції.

Об'єктивна соціальна сутність особистості завжди реалізуєтьсясуб'єктивними психічними засобами. Одночасно соціальне, яке зу-мовлює психічне в людини, визначає її соціальні взаємини з іншимилюдьми.

Психічна діяльність особистості відбувається в результаті інте-грації психічних процесів та властивостей і здійснюється нейрофізіо-логічними механізмами. Останні є системою, що у своєму функціо-нуванні залежить від тих систем організму, які складаються з біохі-мічних, біофізичних та інших компонентів. Між психічним і фізіоло-гічним існують складні стосунки. Психічне не тільки реалізуєтьсяфізіологічним, а й зазнає змін залежно від перебігу функціонуванняфізіологічних механізмів.

Особливості нейродинаміки відіграють суттєву роль у станов-ленні індивідуальної своєрідності особистості. Проте, особистість можеусвідомлювати власні недоліки і певною мірою компенсувати їх. На-приклад, стримувати афективність, імпульсивність свого темперамен-ту тощо.

Слід розрізняти поняття «індивід» та «особистість». Людина є інди-відом на всіх етапах онтогенезу і за всіх умов, а особистістю стає і можеперестати бути нею.

Необхідно долати абсолютне протиставлення природного і суспіль-ного, біологічного і соціального в житті особистості. Немає суспіль-ного, соціального без природного, біологічного, як немає суспільствапоза індивідами, які в ньому взаємодіють.

Найпродуктивнішим, на думку Г. С. Костюка, є підхід до пробле-ми структури особистості, який базується на аналізі її діяльності. Аджесуспільні умови визначають психічні властивості особистості лише че-рез дії самого індивіда.

Зв'язок між діяльністю особистості та її психічними власти-востями складний і багатозначний. У тій самій діяльності, навчаль-ній або трудовій, психічні властивості нерідко формуються по-різному.Якості особистості, що виникають під час діяльності, включаються уструктуру її подальшої діяльності, зазнають змін, диференціюютьсята інтегруються і стають компонентами більш складного цілого, якимє структура особистості. Остання постає при цьому як стійка й динаміч-на система психічних властивостей.

Структуру особистості утворюють різні психічні властивості. Цепередусім свідомість і самосвідомість. Індивід стає особистістю,оскільки він усвідомлює навколишнє буття і себе самого, своє став-лення до нього, свої функції та обов'язки. Формою існування свідомос-ті є насамперед знання. Вони входять у систему психічних властивос-тей як певна підсистема, що характеризує освіченість особистості.

Крім того, важливою підсистемою структури особистості є спрямо-ваність її діяльності, яка визначається потребами й інтересами, цінніс-ними орієнтаціями, цілями та установками, моральними та іншимипочуттями. Особистість характеризується й тим, як вона здійснюєсвої потяги, реалізує свою цілеспрямованість, якими вміннями, зді-бностями та вольовими якостями володіє.

Структура особистості - ієрархічне утворення, куди входять під-структури різного онтогенетичного віку. Ці підструктури входять узагальну організацію особистості як суб'єкта спілкування, пізнання іпраці.

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних тавзаємопов'язаних психічних процесів і властивостей. Як систему, щосама себе регулює та вдосконалює, її характеризує єдність проти-лежних тенденцій і процесів - інтеріоризації та екстеріоризації, ди-ференціації та інтеграції, потяг до спілкування та до усамітнення,відокремлення тощо. Важливою є проблема джерел і характеру супер-ечностей особистості, їхньої ролі у формуванні особистості та шляхівподолання.

Динамічність і стійкість особистості дають їй змогу бути незалеж-ною від безпосередніх впливів ззовні, змінювати середовище відповід-но до своїх намірів і планів, створювати умови для власного розвитку.

Семінар 3. Структура особистості у зарубіжній психології.

1. Психодинамічний напрямок у теорії особистості: Зигмундт Фрейд.

2. Аналітична теорія особистості: Карл Густав Юнг.

3. Его-психологія та пов’язані з нею напрямки.

4. Основні принципи соціально-когнітивної теорії (А. Бандура).

5. Перспективи розвитку психології особистості.