5.9. Методологічні засади тестового контролю

Забезпечення підготовки фахівців із заданими якостями особистості та кваліфікацією можливе лише у спеціально організованій педагогічній системі, яка містить прогресивні педагогічні технології навчання, вивчення, виховання, організації та управління навчально-виховним процесом.

Ці технології передбачають необхідність розробки не тільки специфічної системи засобів, заходів і способів їх побудови та впровадження, але й контролю результатів їх застосування, тобто контролю якості навчання, виховання і в цілому – підготовки фахівців на усіх етапах та ступенях освіти.

Роль такої системи в сучасних умовах виконує система тестування, основними елементами якої є тести.

Тест у педагогіці та психології застосовується як стандартизоване завдання, що призначене для проведення іспиту з метою визначення рівня знань, умінь, навичок, розумового розвитку, здібностей та інших психофізіологічних характеристик людини

Тестування – це система спеціальних завдань, пробних діянь та команд, які задаються об’єктові контролю у певному порядку

Метою тестування є:

• вивчення та оцінка різноманітних процесів діяльності іспитника;

• перевірка правильності його дій;

• оцінка розумового та фізичного розвитку іспитника;

• визначення здібностей, схильностей та якостей особистості тощо.

Розробка та впровадження тестів і тестування вимагають створення методологічної бази та вирішення цілої низки проблем психолого-педагогічного, соціального і філософського характеру. Це по суті означає, що розробка тестів, їх впровадження, використання і удосконалення так само, як і організація тестування, вимагають комплексного підходу і перед усім – підходу діяльнісного.

Діяльнісний підхід – методологічна база аналізу діяльності людини, яка грунтується на загальних положеннях і принципах діяльності, діалектичних закономірностях свідомої діяльності і використанні цих закономірностей в організації різних форм діяльності

Знання, навички, уміння, кваліфікація, професіоналізм та майстерність будь-кого з учасників навчально-виховного процесу завжди є наслідком діяльності, спрямованої на певні предмети діяльності.

Предмети діяльності – це об’єкти, які перетворюються за допомогою дій

Предмети діяльності – це все те, на що спрямована дія або думка, що може бути якось сприйняте, назване або уявлене. Тому предмети можуть бути матеріальними або матеріалізованими та ідеальними у вигляді уявних образів і понять. Наслідками перетворення предмета є результат і продукт діяльності.

Результат діяльності – те, що повинно бути одержане після завершення дій, суб’єктивний образ мети діяльності над предметом

Продукт діяльності – те, що одержане у результаті дій над предметом діяльності, матеріальна форма результату діяльності

У психологічному сенсі результат – це деякий бажаний або запланований приріст знань, умінь та досвіду, який набувається у процесі навчання та вивчення, а продукт – це новоутворення в структурі знань, навичок та умінь людини, що навчається.

Між продуктом, результатом і предметом в структурі діяльності завжди знаходяться дії.

Дія – це спрямований зв’язок від суб’єкта до предмета діяльності

Кожній дії характерні певні риси: форма, зміст, усвідомленість, узагальненість, автоматичність, швидкість тощо.

Отже, якщо ґрунтуватись на діяльнісному підході, будь-яке тестове завдання треба розглядати, з одного боку, як продукт діяльності педагога, а з іншого – як запроектований з певною метою предмет діяльності іспитника. При цьому в основі діяльності іспитника лежать ті уміння, тобто дії, які він засвоїв і за допомогою яких він перетворює предмет діяльності у продукт своєї праці.

Психологічним елементом структури діяльності як педагога під час розробки тестових завдань, так і іспитника під час їх вирішення є спосіб діяльності.

Спосіб діяльності – це набір методів, засобів, технологій і т. ін., які застосовує суб’єкт в процесі перетворення предмета діяльності

Спосіб діяльності визначається підготовленістю людини до тої чи іншої праці та дією, тобто особистою практикою у предметно-матеріальній і інтелектуальній діяльності або досвідом та сукупністю уже набутих знань, навичок та умінь.

Процес тестового контролю, діагностики знань, навичок та умінь іспитника відповідно до основного закону дидактики – єдності діяльностей навчання і вивчення, повинен здійснюватись у формі співпраці педагога і іспитника, тобто у формі їх сумісної діяльності.

Це означає, що зміст і форма тестового завдання повинні визначати зміст і форму діяльності іспитника, за результатами якої педагог здійснює оцінку знань, навичок, умінь і якостей його особистості. Тестове завдання як продукт діяльності педагога подається іспитникові як предмет та умови його дій. Воно повинне забезпечити виконання іспитником запроектованих дій у такій кількості і якості, які б гарантували повноту й об’єктивність оцінки його знань, навичок та умінь.

Основними принципами формування тестових завдань є такі:

1. Принципи формування тестових завдань повинні співпадати з основними принципами формування цілей системи навчального процесу. Тому перш ніж приступити до розробки тестових завдань необхідно ясно уявляти, з якою метою проводиться тестування, які засоби є для цього, чим потрібно скористатися, щоб досягти поставлену мету, і як забезпечити узгодженість засобів та цілей.

2. Разом з тим, необхідно враховувати цілі вивчення дисципліни, а також ієрархію цілей як для дисципліни в цілому, так і для розділів та модулів, що її складають. Це – цілі зовнішні, внутрішні, стратегічні, тактичні і оперативні.

3. Очевидно, що проведення тестування з метою визначення рівня засвоєння навчального матеріалу лекції не є доцільним. Тут можна обмежитись усним або оперативним опитуванням. Тестування оправдане, якщо ставиться мета оцінити рівень засвоєння знань та умінь за темою або модулем дисципліни, тобто за відносно самостійною частиною навчальної дисципліни.

4. Враховуючи те, що навчання – це елемент освіти і при вивченні дисципліни завжди ставляться цілі загальноосвітні, загальнонаукові, спеціальні тощо, необхідно при формуванні тестових завдань визначати ступінь досягнення поставлених цілей.

5. Зміст тестового завдання повинен відповідати психолого-фізіологічним властивостям пам’яті та відповідати принципам вибірковості, відгуку пам’яті на запитання, відновлення образу, рекурсивності (перетворення), здорового глузду і розуміння, здивування, виправлення помилок, адаптації тощо.

6. Основними вимогами до розроблення тестових завдань є такі:

• належність тестових завдань до предметної галузі;

• диференційована ступінь складності;

• спрямованість завдання;

• диференційованість змісту тестових завдань;

• лаконічність, ясність та коректність формулювання;

• обмеження на час відповіді;

• взаємозв’язок завдань та їх ефективність тощо.