8. Закон України „Про телебачення і радіомовлення”.

Закон  України  “Про  телебачення  і  радіомовлення”  регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування. Дія цього Закону поширюється на відносини між суб’єктами в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від форм власності, мети створення і виду статутної діяльності телерадіоорганізацій, а також від способу розповсюдження телерадіоінформації, якщо їх передачі розраховані на масове приймання споживачами. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що регулюють створення і діяльність спеціальних телевізійних і радіомовних систем закритого типу.

9. Громадська думка як публічно виражене і поширене думка є виразником спільних інтересів людей. Його формування відбувається в процесі боротьби протилежних думок.

Громадська думка схильна маніпулюванню в силу того, що складається не тільки свідомо, але і підсвідомо, включаючи і свій зміст як судження здорового глузду, і забобони, міфи. Для нього можуть бути характерні емоційна напруженість, психічна нестійкість. Маніпулювання руйнує основи, на яких тримається громадська думка: певну систему цінностей, установки, стереотипи. Сьогодні засоби масової інформації об'єднують людей навколо себе і творять їх свідомість за своєю подобою. Думка сформоване подібним чином, виступає не думкою більшості, а думкою якоїсь нової маси. З настанням масового суспільства телебачення і преса стають основним засобом формування громадської думки, яке створюється, або змінюється на догоду соціального замовника. При цьому глядач не може ні заперечити, ні дізнатися, як багато людей поділяють його думку.

Громадська думка виявляється у дії свідомих і несвідомих (ірраціональних) чинників. Несвідома складова громадської думки включає в себе: прояви інтуїції, інстинктів, неусвідомлених вольових імпульсів, міфів, традицій, стереотипів, символів і т.д. Тому великий вплив на його формування надають різні феномени масової психології, в першу чергу різного роду чутки. Чутки відносяться до числа найбільш впливових і активно циркулюють явищ духовного життя людей і залишаються об'єктивно неминучим атрибутом міжособистісної комунікації. Слух - інформативне повідомлення, основу якого складають правдиві чи неправдиві відомості про реальні або вигаданих фактах, подіях, явищах дійсності. Процесу формування громадської думки під впливом чуток притаманні суперечливість і стихійність. Він протікає досить швидко, і що склалося громадську думку існує відносно недовго. Громадська думка під впливом чуток може приймати форму не стільки звичайного оціночного судження, скільки прямого жорсткої вимоги. Громадська думка розрізняється залежно від того, під впливом якого типу чуток воно сформувалося. Так, громадська думка, що сформувалося під впливом стихійних чуток, виникає спонтанно при активізації таких факторів, як жалість, ненависть і т.д. Подібна громадська думка швидкоплинна і суперечлива

Для того, щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона повинна пройти певний шлях, який характеризується такими етапами:

процес виникнення;

формування громадської думки;

функціонування громадської думки.

Процес виникнення думки — оцінка людьми предмета їх уваги, визначення стосовно нього особистої думки. Ознаки цього стану: інтерес людей до об’єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень.

Громадська думка завжди і перш за все пов’язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. Саме соціальна оцін­ка — це вираження одного з видів ставлення суб’єкта до об’єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб’єкт визначає відповід­ність об’єкта тим критеріям, які він висуває. Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найраціональнішою є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомле­не ставлення людини до конкретного факту, події і т. ін.

Формування громадської думки — взаємодія індивідуаль­них, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впли­ває на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.

У процесі формування громадська думка переходить з одного свого стану в інший за допомогою комплексу механізмів. Вони являють собою сукупність елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних думок з при­воду актуальних проблем дійсності на думку великих соціальних груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідо­мості у сферу практичної діяльності людей. Внутрішні меха­нізми пов’язані з об’єктивними процесами формування гро­мадської думки, а зовнішні — з фактами впливу на свідомість людей з боку органів управління. Один з основних внутріш­ніх механізмів — ідентифікація з інтересами соціальної групи і суспільства в цілому.

Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступає високий інтерес людей до об’єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правоті своєї думки. Основні ознаки: громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов’язані з об’єктом цієї думки, і ті, що проявляються у різних сферах громадського життя.

На цьому етапі вимірюється соціальна зрілість, рівень по­ширеності, інтенсивності думки. Соціальна зрілість визнача­ється тим, наскільки глибоко громадська думка виражає інте­реси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. Критерієм, який дає змогу зібрати показники, що здатні су­дити про характер і значущість думки, є глибина і повнота реалізації функцій громадської думки.

Громадська думка не є продуктом наукового, виваженого підходу до пізнання речей; вона не народжується в результаті концептуального та об’єктивного аналізу явищ, подій, процесів людьми, що ставлять за мету докопатися до істини. Навпаки, суспільна думка є результатом іноді повер-хового погляду на речі, у формуванні якого беруть участь переважно не експерти з тих чи інших питань, а звичайні люди, які з об’єктивних причин не можуть володіти повною й достовірною інформацією з тих чи інших питань, через що у своїх судженнях покладаються на почуте, власне розуміння, ав-торитетів без перевірки тих суджень на істинність, бо не мають можливості (і не бажають!) перевіряти їх.

Суспільна думка завжди виникає на основі вже існуючих суджень, поглядів, ідей, вироблених сторонніми по відношенню до маси людьми і впровадженими ними в свідомість маси. Через те масова думка, або думка маси,— це є спожита, прийнята масою суспільна думка, у формуванні якої члени маси й самі брали участь.

Суспільна думка протиставляється науковій думці як продукту прискіпливого, організованого, об’єктивного аналізу явищ, процесів, аналізу, здійснюваного вченими, що несуть моральну відповідальність за свої судження.