Тартюф
.docІ докінчіть свою повинність урядову.
П о л і ц а й
А справді, довго я її не докінчав;
Язик ваш саме в час про теє нагадав.
То, щоб скінчити враз, ходімо лиш зо мною
В тюрму, що буде вам оселею новою. ч
Т а р т ю ф
Хто? Я?
П о л і ц а й
( до Тартюфа)
Так, пане, ви.
Т а р т ю ф
За віщо ж це в тюрму?
П о л і ц а й
Не вам я поясню, за віщо це й чому.
(До Оргона).
Добродію, верніть ви спокій знову в груди.
Ми маєм короля, що не терпить облуди.
Наш добрий володар читати в серці звик;
Його не ошука облесливий язик.
Великим серцем він докладно все тлумачить
І кожну річ дрібну в правдивім світлі бачить,
Не спокушається душа його нічим,
І в крайність не впада він розумом твердим;
Чеснота перед ним довічну славу має,
Та сяєвом своїм його не засліпляє;
Всіх правих любить він, але ж у серці й гнів
Страшний розпалює, як бачить брехунів.
Його ніхто б не зміг так легко одурити,
І тонші хитрощі зумів би він розбити.
Відразу короля ясний і бистрий суд
Збагнув, що в цій душі єдиний тільки бруд.
Він був прийшов, щоб вас злочинцем показати,
Та й зрадив сам себе ( в тім кару божу знати!)
І виявив, що він шахрай, відомий нам,
134
----------------------- Page 136-----------------------
Якого вже король під іншим знав ім’ям.
Його злочинних діл така велика сила,
Що груба книжка їх напевно б не вмістила.
Наш найясніший пан обурився в той час,
Як зрозумів його невдячність проти вас,
А вчинок цей новий до інших долучив він,
Прийти ж за ним сюди для того доручив він,
Щоб бачити, куди його ще занесе
Нахабність, та щоб він вернув вам знову все.
Так хоче він, щоб ви від мене знов дістали
Папери ті, що ви нікчемному давали.
Контракт, що вашими маєтками всіма
Обдарував його, король тедер лама
І пробачає вам лихе поступування
В той час, коли ваш друг здобув собі вигнання.
Цим платить вам король за теє, що колись
Ви за права його так щиро піднялись,
І тим показує, що над надію вся^у
Уміє за добро складати щиру дяку,
Що про заслугу він довіку пам’ята
І що скоріш лихе в непам’ять поверта.
Д о р і н а
Спасибі ж богові!
П а н і П е р н е л ь
Мов світ мені піднявся.
Е л ь м і р а
Як добре сталося!
М а р ’ я н а
Ніхто й не сподівався.
— - О р г о н
(до Тартюфа, якого поліцай веде з хати)
Гаразд! Ти, зраднику!..
135
----------------------- Page 137-----------------------
Я В А 8
П а н і П е р н е л ь , О р г о н , Е л ь м і р а , М а р’ я н а, К л е
а н т , В а л е р, Д а м і с , Д о р і н а .
К л е а н т
Ой братику, мовчіть
І гідності своїй образи не чиніть.
Покиньте ви того нікчемного злій долі,
’ Тепер уже й без вас він кається доволі.
Бажайте краще ви, щоб серце навернуть
Він знову міг тепер на праву, чесну путь.
Щоб справив він життя, неправди відцурався
Та вирок короля зм’якшити постарався.
А ви з подякою підіть до короля
За те, що він таку вам радість наділя.
О р г о н
Це так. Ходім скоріш; до ніг його впадімо
Й за все його добро хвалу йому складімо.
А- потім, справивши цей обов’язок свій,
Годиться взятись нам до другого мерщій,
Щоб доленьку ясну придбали в чеснім шлюбі
Мар’яна та-Валер — коханці наші любі.
----------------------- Page 138-----------------------
нок, але тепер зовсім втратив на це надію і гадаю, що
небо, яке до цього часу ставилося до вас поблажливо, не
стерпить цього останнього паскудства!
До н Ж у а н . Годі, годі!.. Небо не так суворо дивиться
на це, як ти гадаєш, і якби кожного разу, коли люди...
Я В А 5
Д о н Ж у а н , С г а н а р е л ь , п р и м а р а в образі жінки під
вуаллю.
С г а н а р е л ь (помітивши примару). (Зй, ой пане, ось
уже само небо хоче з вами говорити й посилає вам пере
сторогу!..
До н Ж у а н . Якщо небо посилає мені пересторогу,
то нехай говорить ясніше, коли хоче, щоб я його зрозу
мів.
П р и м а р а . Дон Жуанові лишилася єдина мить, щоб
виблагати собі небесне милосердя, і якщо він не покає
ться негайно, він не втече від своєї згуби...
С г а н а р е л ь . Чуєте, пане?
До н Ж у а н . Хто СхЧІє так говорити?! Я наче впізнаю
цей голос...
С г а н а р е л ь . Ах, паночку, це примара, я бачу по
ході.
До н Ж у а н . Примара, чи мана, чи сам диявол — я
хочу знати, що це таке.
192
----------------------- Page 194-----------------------
1'іримара змінюється і з’являється в образі Часу 8 косою в руці.
С г а н а р е л ь . О небо!.. Гляньте, пане, як змінилася
постать!
До н Ж у а н. Ні, ні! Ніщо не має сили злякати мене!
Стривай, я перевірю моєю шпагою, чи тіло це, чи дух!..
Примара зникає в ту мить, коли Дон Жуан хоче вдарити її шпа
гою.
С г а н а р е л ь . Ох, паночку мій, та невже ж вам іще
мало доказів?! Схиліться і кайтеся мерщій!..
До н Ж у а н . Ні, ні! Що б там не сталося, ніхто не
наважиться сказати, що я здатний до каяття! Ходім, іди
на мною.
Я В А 6
С т а т у я к о м а н д о р а , Д о н Ж у а н , С г а н а р е л ь .
С т а т у я . Спиніться, Дон Жуане! Вчора ви дали мені
слово завітати до мене на вечерю.
До н Ж у а н . Так. Куди треба йти?
С т а т у я . Дайте мені руку.
До н Ж у а н . Ось вона. 'з
С т а т у я , Дон Жуане, хто задубів у мерзоті й гріхах,
на того чекає страшна смерть; хто відкинув небесне ми
лосердя, на того впаде небесний грім.
До н Ж у а н . О небо! Що зі мною! Незримий вогонь,
палить мене!.. Несила більше терпіти!.. Все тіло мо€ го
рить, палає, немов багаття! Ах!..
З сильним гуркотом ударяє грім; кидає сліпучим вогнем блиска*-
виця і падає на Дон Жуана. Земля розкривається і поглинав
його, а з того місця, куди він зник, вихоплюється величезие по
лум’я.
Я В А 7
С г а н а р е л ь сам.
С г а н а р е л ь . Ах!.. Моя платня! Моя длатня! Смерть
його — всім і кожному втіха!.. Зневажене небо, знехтува
ні закони, зведені дівчата, збезчещені родини, ославлені
батьки, скривджені жінки, чоловіки, що їх доведено до
відчаю,— всі, всі вдоволені! Тільки мені одному не по
щастило! Моя платня, моя платня, моя платня!