3. Страхування від нещасних випадків.
Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів особистого страхування і здійснюється з метою страхового захисту громадян на випадок втрати здоров’я або смерті внаслідок нещасного випадку.
Сучасний ринок страхових послуг України характеризується збільшенням частки саме ризикових видів особового страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасного випадку.
Страховими ризиками, при настанні яких страховик повинен виконати зобов’язання, що він взяв їх на себе при укладанні договору є:
тимчасова втрата загальної працездатності;
постійна втрата загальної працездатності;
смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
На відміну від нагромаджувального довгострокового страхування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише при настанні страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченню терміну дії договору страхування не передбачаються.
Договори страхування від нещасних випадків можуть бути індивідуальними або колективними.
Принциповою ознакою, яка відрізняє індивідуальне страхування від колективного є те, що договори з індивідуального страхування укладаються на конкретну особу, а по колективних видах – на групу людей (колектив) з видачею єдиного страхового свідоцтва.
Договори страхування від нещасних випадків можуть бути укладені в добровільній або обов’язковій формі. Незалежно від форми страхування страхова компанія повинна мати ліцензію на право його здійснення.
В Законі України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” чітко визначені ті види страхування, які здійснюються в обов’язковій формі.
Одним з найбільш поширених видів страхування від нещасних випадків, котрий охоплює значну кількість населення країни, є обов’язкове особисте страхування на транспорті. Цьому виду страхування підлягають:
пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного, електротранспорту під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;
працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водії, машиністи та помічники машиністів поїздів, провідники, начальники (бригадири) поїздів, поїздові електромонтери, кондуктори, працівники вагонів-ресторанів, механіки рефрижераторних секцій (поїздів), працівники бригад медичної допомоги.
Обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:
морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях;
внутрішнього водного транспорту внутріміського сполучення і переправ;
автомобільного і електротранспорту на міських маршрутах.
Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший транспортний засіб і до моменту завершення поїздки, а водії – тільки на час обслуговування поїздки.
Особливістю цього виду є те, що страхувальниками виступають самі пасажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті проїзного квитка, а для водіїв – юридичні особи і громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності – власники транспортних засобів, які страхують водіїв під час обслуговування поїздок.
До страхових випадків належать:
загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку;
одержавння травми і встановлення інвалідності;
тимчасова втрата працездатності.
З 20 квітня 2007 року страхова сума становить 51 000 гривень для всіх видів наземного транспорту. Страховий платіж з одного пасажира становить до 1,5 відсотків квитка на міжміських та до 3 відсотків – на приміських маршрутах, за водіїв та обслуговуючий персонал на залізничному, автомобільному та електричному транспорті – до 1 відсотка від страхової суми за кожного застрахованого.
Таблиця 7.1.