Тема 4. Страховий ринок

1. Страховий ринок та його структура

2. Роль страхових посередників у розвитку страхового ринку

3. Об’єднання страховиків та їх функції

1. Страховий ринок та його структура

Існує значна кількість його визначень як з тео­ретичної, так і з практичної точки зору. Наприклад,

    Сучасний характер суспільно-виробничих відносин створює об’єктивні передумови розвитку страхового ринку, а саме:

      зміни у відносинах власності;

      конкуренція;

      ліквідація державної монополії на засоби виробництва;

      «відкриття кордонів» для переміщення людей, товарів, послуг, капіталів;

      розвиток підприємницької діяльності;

     необхідність забезпечення безперервного відтворення процесу виробництва шляхом надання грошової допомоги постраждалим у випадку непередбачених несприятливих обставин.

Умови існування страхового ринку передбачають утворення на ньому головних суб’єктів, до яких належать страховики та страхувальники, та виконання ними своїх функцій.

При створенні страховика статутний фонд повинен бути сплачений тільки в грошовій формі, хоча дозволяється його формування і цінними паперами, які випускає держава, за їх номінальною вартістю, але не більше 25% загального розміру статутного фонду. Для формування цього фонду забороняється використовувати векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів, якщо вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.

Залежно від специфіки страхового ринку розрізняють інших учасників страхових відносин:

      застраховані особи;

      об’єднання страховиків;

      перестраховики;

      товариства взаємного страхування;

      орган державного нагляду за страховою діяльністю;

      професійні оцінювачі ризиків;

      професійні оцінювачі збитків.

Загальну структуру страхового ринку можна зобразити у вигляді такої схеми:

   Пояснимо деякі специфічні терміни.

Професійні оцінювачі ризиків і збитків є, як правило, уповноваженими особами страховика та виконують визначені функції.

Андерайтер має право від імені страховика брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки та умови договору страхування на основі норм страхового права, висновків експертів (наприклад, сюрвеєра), економічної доцільності прийняття конкретних ризиків на страхування.

Сюрвеєр - незалежний експерт, який здійснює огляд майна, що приймається на страхування, визначає ймо­вірну ступінь настання страхового випадку, складає сюрвеєрський звіт.

Аджастер представляє інтереси страховика у вирішенні та врегулюванні заявлених претензій страхувальника, пов’язаних зі страховим випадком.

Диспашер - офіційний експерт, уповноважений здійснити диспашу; спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки втрат у загальній аварії, що розподіляються між судновласником і вантажовласником пропорційно до вартості судна, вантажу і фрахту. Функції диспашера може виконувати аджастер.

Аварійний комісар встановлює причини, характер і розмір збит­ку в результаті страхового випадку, як правило, ДТВ.

Загальні умови та порядок діяльності аварійних комісарів визначено у Типовому положенні про організацію діяльності аварійних комісарів. За цим Положенням аварійним комісаром може бути особа, яка має: вищу освіту та є бакалавром, спеціалістом або магістром відповідно до напрямів діяльності; спеціальну кваліфікацію (знання для з’ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків), підтверджену свідоцтвом (сертифікатом); стаж практичної діяльності за спеціальністю не менше трьох років.

Специфіку взаємовідносин суб’єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури. Головне призначення такої системи полягає в підтримці впорядкованих взаємовідносин між усіма учасниками ринку. Вона складається з таких елементів:

    Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховиків системою.