82. Фратрія-механізм появи та функції.

Фратрія (грец. φ(ρ)ατρία — братство) — форма соціальної організації (проміжна між родом та філою) в Афінах та інших державах Стародавньої Греції. Члени фратрії, як правило, мали спільні органи самоврядування та культ.

Термін «фратрія» введений Л. Г. Морганом,^[1] який виявив подібну організацію у північно-американських індіанців. Звідси ширше визначення фратрії — це екзогамна (кровоспоріднена) група родів, що вступає в шлюбні відносини з ін. фратріями. Дуальна організація кількох фратрій становила плем'я.

Головною функцією дуально-фратріальної організації було регулювання шлюбних відносин. На пізніх етапах розвитку поділ на фратрії необов'язково було дуальним, існували трифратріальні племена. Пізня фратрія могла бути не екзогамною.

83. Час, причини та значення зникнення великих тварин.

Економічний розвиток мезолітичних племен (12 -6 тис. р.. тому). Для мезоліту характерними були відступ льодовика на північ і настання, за висловом геологів, сучасної епохи. Мисливство і зміна клімату привели до зміни фауни. Зникнення частини великих тварин змусило вдосконалювати знаряддя полювання. Найважливішим із досягнень цієї епохи стало винайдення лука, зброї для дальнього бою, що дало змогу більш успішно вести полювання на звірів і птахів. Люди навчилися робити сильця, сітки, загорожі, мисливські пастки. Стало розвиватися рибальство, яким займалися за допомогою гарпунів, сіток, остів. Довбання човнів за допомогою кам'яної сокири дало змогу розвивати морський звіробійний промисел. Почали приручати тварин.

Пошуки й освоєння первісними общинами джерел харчування, менша залежність від природи зумовили зменшення переселень з місця на місце. Перші ознаки регулярного збору деяких злаків, а також осілості віднайдено в Палестині. Тут у X—IX тис. до н. е. жили мисливці та рибалки, які вже не кочували, а тривалий час проживали на одному місці. Жили вони в поселеннях з невеликих круглих будинків, заглиблених трохи в землю і обмазаних глиною, змішаною з піском і камінчиками. Підлогу вистилали кам'яними плитами. В епоху мезоліту завершилося заселення Євразії. Люди все далі проникали на північ до берегів Балтики і Льодовитого океану. Зароджується піктографія (малюнкове письмо). Люди навчилися фіксувати, зберігати й передавати інформацію.

В епоху мезоліту було накопичено значний запас інформації, знань з метеорології, медицини. Були відомі трепанація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. Широко застосовували гіпноз.

84. Локально-промислова група.

Локальная группа – часть рода, ведущая самостоятельное хазяйство, но сохраняющая с родом общность поселения отправление культов т обрядов, органов управления. Возникает в районах, бедных пищевыми ресурсами, в связи с невозможность обеспечить необходимым количеством продукции всех членов рода ( наиболее яркий пример – аборигены Австралии). Локальна група – розповсюджене в етнографія визначення ранньопервісної общини мисливців, рибалок та збирачів. Багато відсталих мисливців і збирачів не мали родової організації. Така була справа у американських ескімосів, північних атапасків, алгонкінів, бушменів, хадза та ін. У них були тільки більш чи менш аморфні територіальні общини. Декілька таких общин утворювали плем’я. Останнє виступало як етнічна спільність, але не мали органів управління. Характерними прикладами аморфних общин є общини бушменів кунг і гві. Найбільш важлива соціальна одиниця суспільства бушменів – локальна група. Це автономний колектив, у цілому відповідав за дії своїх членів по відношенню до сусідніх локальних груп. Локальною групою керують найбільш вмілі мисливці та старці. Локальні групи (общини) північно-західних племен бушменів (хейкум, кунг та інші) мали спадкових вождів. За підрахунками перших європейських дослідників, чисельність общини досягає 100-150 осіб. Пізніше вона значно скоротилася до 30-60 осіб. Очевидно, члени общини більшою частиною пов’язані між собою стосунками спорідненості. У крайньому разі у кунг Анголи члени общини майже завжди споріднені між собою. Така ж ситуація і в бушменів пустелі Наміб. Зазвичай кунг вступали до шлюбу поза своєю общиною. Переважав патрилокальний шлю. У минулому в бушменів була родова організація. Кожна локальна група освоювала певну територію. У її межах вона мала права на водні джерела, зарослі горіхів мангетті та інші ресурси. На цій території зазвичай і ведеться полювання. У низці племен поранену тварину можна переслідувати і на землях сусідніх локальних груп свого племені, але за це їм потрібно віддати частину здобичі. Більшу частину року локальна група не функціонувала як єдине ціле, а розділялася на підгрупи з однією чи декількох сімей кожна. Ще більш аморфна, ніж у кунг і хейкум, община бушменів гві. Тут спостерігається нестійкість складу общини гві, непостійність її розміру. Їх община може включати від однієї до двадцяти елементарних сімей. Це залежить від достатку або навпаки, дефіциту харчів на даній території, Бажана влаштувати колективне полювання або відсутність такого та низки інших чинників. Раз у декілька днів або у декілька тижнів община переселяється на нове місце. Це зазвичай супроводжується змінами в її складі. У цьому відношенні гві нагадують хадза. Родова організація у гві відсутня. Система спорідненості у них класифікаційна, але не унілінійна. Переважання у кунг і, мабуть, у більшості бушменів гві рослинних харчів, збір яких не вимагав координації та кооперації зусиль колективу, могло сприяти аморфності та нестійкості соціальної організації цих етнографічних груп.